22 вересня Віктор Янукович може відзначати як свій другий день народження. В політичному сенсі, звісно.
П`ять років тому між геть розбитою після президентських виборів Партією регіонів та президентом Віктором Ющенком був підписаний “Меморандум про порозуміння між владою та опозицією“, який, фактично, відродив цю політичну силу та її лідера з небуття.
Приводом для підписання стало те, що Ющенку не вистачало голосів в парламенті для затвердження Юрія Єханурова на посаді прем`єр-міністра. І саме тоді він вирішив укласти договір зі своїм політичним опонентом, давши йому таким чином друге дихання.
Меморандум включав в себе, зокрема, гарантії безпеки для тодішніх опозиціонерів та гарантії прав їхньої ж власності. Першим пунктом в Меморандумі значиться проведення політичної реформи. (Це найбільш показово на тлі намагання Януковича повернути стару Конституцію).
Озираючись назад зрозуміло, що для того, щоб сьогодні не відбувалося фактичного захоплення України “партією одного регіону”, необхідно було дати можливість “проекту Янукович” спокійно закінчити свої дні на політичному звалищі.
Напевно, ми б мали іншу історію, але вже точно без двічі засудженого президента, без “реформ” Табачника, без все гострішого бажання однієї частини України відокремитися від іншої.
У 2005-му щоб уникнути цього навіть не було необхідності у спеціальній грі на пониження рейтингу регіоналів, оскільки в ПР вже існували сильні відцентрові тенденції.
Але в останній момент Ющенко вирішив надати Януковичу невідкладну допомогу, просто кажучи, – реанімував того для, як виявилося, майбутньої перемоги на президентських виборах.
Та й загалом подальші 5 років, попри всю відданість Ющенка, на словах, публічній політиці, позначилися його інтенсивною закулісною співпрацею з Януковичем та його оточенням.
Фактично, це п`ятирічка ненависті Ющенка до Тимошенко, в якій він намагався використати “важку артилерію” у вигляді Партії регіонів. Але виявилося, що в цей час “грали” його самого.
Днями Віктор Андрійович звернувся до Януковича з листом, в якому просить не поступатися суверенітетом України, критикує утиски “свободи слова, вибору та підприємництва” і заявляє, що напрямок, у якому рухається країна, не сприймається не лише “купкою опозиціонерів”, як це намагається подати влада, а самим суспільством. Браво!
Звертає на себе увагу лише те, скільки часу знадобилося Ющенку, щоб нарешті порушити мовчанку і відреагувати на дії свого наступника. А де ж він був кілька останніх місяців, упродовж яких Янукович вже збудував “нову країну”?
Примітно, що за останнє півріччя і Янукович не вдавався до персональної критики Ющенка як свого попередника. Хоча, і це очевидно, світоглядних відмінностей між ними має бути достатньо. В інтерпретації ж Партії регіонів “винною” у всьому є або абстрактна минула влада, або…ну так, звичайно, Вона.
Цьому можна знайти лише одне логічне пояснення. Оскільки Ющенко вистрибнув зі своїм листом, як Пилип з конопель, саме в розпал виборчої кампанії, це говорить про те, що старі домовленості все ще є актуальними, і перед нами розігрується черговий акт політичної вистави, або, кажучи звичною для нової влади мовою, “разводняк”.
От тільки глядач за цей час за масками акторів вже навчився розпізнавати їхні справжні обличчя.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень