Міський голова Трускавця 2015-2020 рр. та кандидат на посаду міського голови Трускавця в 2020-2025 рр. Андрій Кульчинський – наш сьогоднішній співрозмовник.
– Пане Андрію, виборча епопея добігає кінця. Не втомилися? Є ще порох у порохівницях?
– Моя дистанція не розпочалася у вересні чи жовтні. Вона триває вже п’ять років, і знаю, що продовжиться в наступній каденції.
Я почав працювати на наступні вибори рівно п’ять років тому. Тому повірте, що в мене пороху найбільше, більше, ніж у всіх моїх суперників.
– Троє на одного. Ці слова стали слоганом цьогорічних виборів у Трускавці. Як думаєте, чому тих троє – двоє колишніх мерів та вічний кандидат – об`єдналися проти вас?
– Тому що вони працювали не так, як ми. Ми працюємо зовсім по-іншому. Тож щоб якось протиставити себе мені, їм прийшлося на якийсь час об`єднатися.
Зрештою, з їхнього боку цілком логічно було до якогось певного моменту об`єднатися в негативній псевдо-інформації, в розповсюдженні брехні, в об`єднанні ресурсів, щоб понизити мій рейтинг. Вони хотіли його обвалити, але це їм не вдалося.
Так, вони працювали над цим спільно до певного моменту, але зараз змушені працювати кожен на себе. Після 6 жовтня кожен з них мусить боротися не так проти мене, як за себе. Так що зараз ця їхня ситуативна угода вже не така актуальна, як місяць тому.
– Вибори закінчаться, і, незважаючи на їхні результати, всім нам жити далі в одному місті. Як думаєте, чи багато до Вас прийдуть з перепрошеннями після виборів? Чи все-таки більше зі словами привітань в дусі: «Я тебе/Вас підтримував…»?
– Це буде міксовий варіант. І все буде по-різному. Живемо в такому часі, коли інформація просто так не пропадає. Є багато газет, виступів в Інтернеті, які не зникнуть. Тому розраховувати на те, що хтось щось не помітив, не бачив – не слід.
В нашому місті сформовані певні групи, які об’єднуються навколо певних людей, і однозначно, що вони переформатовуватимуться. Хтось з членів цих груп, бачачи для себе повну безперспективність, відійде від лідера групи, хтось залишиться, бачачи якусь перспективу. Все залежатиме від найближчого часу – один-два роки – як запрацює структура, економіка, які зміни проходитимуть в об’єднаній громаді.
– Не всі розуміють, що після виборів нас чекає колосальна робота. Курортників не буде, отже і поступлень в бюджет буде мало, з ковідом ситуація незрозуміла, села вимагатимуть вливань. Як через все це перейти?
– (сміється) Я знаю, як це перейти, раду ми дамо. Це правда, тільки наївні думають, що зразу після виборів у листопаді полиється «золотий дощ».
Нас чекає формування спільної позиції в межах структур, в межах формування бюджету наступного року, в межах участі в державних, обласних грантових програмах, і фактично це вже планування роботи 2021 року.
Старт у нас є. Ми розуміємо що нам треба робити, бо досвід теж у нас є. Позитивні результати є. Так що очікуємо, що й далі так працюватимемо.
– Ви – корінний трускавчанин. Яким собі пригадуєте Трускавець часів дитинства та юності? Все так було добре, як на старих світлинах? І чому зараз не так?
– Не так, тому що ми зараз старші. Коли ми були молодшими, то багато на що закривали очі, багато що бачили зовсім по-іншому.
Тоді була інша ідеологія, яка нав’язувала інші цінності, бо наші дитинство та юність припали на Радянський Союз. В СРСР нам нав’язували, що головне – це боротьба зі світовим імперіалізмом. Були партія, класова боротьба, маніпуляція поняттями «мир», «свобода», «права». Людини як такої не було, була міфічна ціль – комунізм.
Тому порівнювати як було тоді, і як зараз, трохи некоректно. Тоді все підставлялося під ці цілі. І увагу на елементарні побутові речі взагалі не акцентували. Якщо б хтось акцентував на цьому, то його відразу б повели на «співбесіду» в «затишну» кімнату і розказали б, як «правильно».
Зараз, Богу дякувати, люди вільніші, розкутіші, є демократія, є прогрес. Маємо з чим порівнювати, в тому числі порівнювати з життям в країнах Західної Європи. Тому створюється певний індивідуальний та суспільний попит на зміни.
Якщо говорити про Трускавець мого дитинства та моєї юності, то звісно, що це романтичні спогади, бо тоді все подобалося, тоді не зауважував багатьох речей. Розуміння, що не все було аж так добре, прийшло з часом.
Тоді я не знав, що можна жити по-іншому, не знав, що таке інше суспільство, бо не мав доступу до цього іншого суспільства.
– Ви завжди запрошуєте людей до Трускавця, натомість самі дуже часто їдете з нього у далекі мандрівки. Що Вам дають ці подорожі? Чи корисні вони місту?
– Однозначно, корисні. Кожна подорож – це нові контакти з людьми, які приймають рішення, а це потенційні туристичні потоки, бізнес-потоки, побратимство між містами. В Польщі, наприклад, ми за цю каденцію заключили угоди з новими містами, які відомі далеко за межами Підкарпатського воєводства, з яким переважно приятелювали до нас. Ми вийшли на Захід та Північ Польщі, на так звану «багатшу» Польщу, розвиненішу, промислову, звідки може до нас їхати більший потік відпочивальників, ніж зі Східної Польщі. І ці відпочивальники в 2018-2019 роках поїхали до нас. Трускавець став єдиним українським курортом, куди вони поїхали на оздоровлення.
Ми почали співпрацювати з італійськими та німецькими муніципалітетами, і ця співпраця теж дала і продовжує давати ефекти. Так, завдяки співпраці з німецькою землею Ватлінґен ми залучили близько 300 тисяч євро грантової допомоги. Це допомога для модернізації водопостачання, розробки Стратегії розвитку субрегіону, обмін досвідом, топографічна зйомка території Трускавецької ОТГ, допомога для пожежної частини. Наприклад, буквально цього тижня, 12 жовтня, до нас прибула чергова допомога для пожежників з Німеччини.
І це конкретні речі, які ми не змогли б зробити бюджетним ресурсом.
– Недавно Ви виставили фото-порівняння того, яким був Трускавець в 2015, і яким став зараз, в 2020-му. Як думаєте, люди це оцінять? Чи взагалі варто працювати для людей? Може краще так жити, щоб лише для себе щось урвати, як це робили деякі Ваші попередники?
– Частина людей однозначно зрозуміє та оцінить, згадуючи як виглядав Трускавець п’ять років тому (а він був далеко не в ідеальному стані), і порівнюючи його з Трускавцем теперішнім. Проведено величезну роботу, яку до нас не проводив ніхто.
Якщо ти балотуєшся на міського голову, то ставиш перед собою якісь цілі. У мене була ціль змінити Трускавець, і я цього добився. Тепер хочу це зробити в масштабах всієї об’єднаної громади, за формат та структуру якої я боровся починаючи з 2016 року.
– Хто Ваші найбільші моральні авторитети?
– Я ніколи не творив собі кумирів. А з моральних авторитетів можу назвати, для прикладу, світлої пам`яті Любомира Гузара, з яким мав честь бути особисто знайомим.
Моральні авторитети – це бездоганні люди, яких важко наслідувати у житті, але принаймні в чомусь маємо намагатися і можемо наслідувати.
– Чи довіряєте Ви людям, адже знаєте, що люди схильні до підступу та обману?
– З точки зору, що людина схильна до обману і завжди шукає для себе кращі позиції та є по натурі егоїстом, то так, треба людей провіряти та перепровіряти, шукати додаткову інформацію. На це потрібно багато часу, а в ситуації, коли рішення треба приймати швидко, то просто робиш ретроспективний аналіз і намагаєшся по-іншому вибудовувати відносини з людиною, котра тебе підвела. Але намагаюся оточувати себе людьми, які не підводять, не зраджують.
– Яка Ваша найбільша мрія?
– Короткострокова – щоб якомога швидше настало 26 жовтня (сміється).
Звичайно, що мрію, як і більшість людей, прожити життя достойно, щоб було здоров`я. Хочеться побачити якісні зміни на краще, щоб українці жили в Європейському Союзі, щоб у дітей все було гаразд. Тобто, звичайні особисті, сімейні, чисто людські мрії.
Щодо мрій на посаді міського голови, то багато з того, що я хотів зробити, я зробив. Коли після мене прийдуть інші люди на цю посаду, то їм важко буде повернути все по-старому, адже ми змінили правила гри в житті міста, у роботі комунальних установ, курортних підприємств.
А найбільша моя мрія як міського голови – щоб всі без винятку трускавчани, незалежно від політичної приналежності, були в першу чергу патріотами міста, і про курорт ніколи вголос у публічній площині не говорили погано.
Так, є певні проблеми, але це можна обговорювати в розмовах трускавчан між собою – неважливо чи один на один, чи в залі. Наші проблеми ми маємо вирішувати самі, і про них не обов’язково розголошувати на весь світ чи на весь Фейсбук.
– Як відповідати людям, які Вас ненавидять?
– Не звертати увагу. Це буде найкращий удар у відповідь.
– Що таке істина?
– Це те, що перевірено часом. На сьогодні щось може виглядати істинним, правильним, але в той же час пройде місяць, два, рік, десять чи сто років, і воно виглядає зовсім по-іншому.
А ще потрібно на все дивитися під різними кутами зору. Тоді можемо побачити яким воно є насправді. Тобто, аналіз має бути в часовому та просторовому вимірах.
– Коли в 2015 році Ви запропонували ідею Великого Трускавця, багато крутило пальцем біля скроні, що це повна маячня. Але через 5 років це справдилося. Що запропонуєте зараз, в 2020, таке, щоб люди не повірили,а воно в 2025 виявилося правдою?
– Бачите, і зараз є люди, які не вірять, що Трускавець змінився. Хто не хоче у щось вірити, хто не хоче бачити очевидні речі, то це його проблеми.
Я спеціально поширив ці слайди у форматі «Було-Стало», бо люди не вірили, що це зробили ми. Або забули, як все виглядало 5 років тому.
Тож ці зміни, які відбулися у Трускавці, ми хочемо поширити в масштабах всієї ОТГ. До речі, так само деякі люди і зараз не вірять, що ми це можемо зробити. Але якщо такі цілі не ставити перед собою, а жити за принципом виправдовувань типу «я не зробив, бо не міг», тоді для чого взагалі йти на таку посаду?
Коли всі знають, що щось зробити неможливо, а лише один не знає, то він це зробить. Трохи парадоксально звучить, але насправді в житті воно спрацьовує.
– Висновки з помилок першої каденції зробите?
– Найгірше для керівника – це боятися робити помилки. Він тоді взагалі почне всього боятися. Інша справа, що на помилках потрібно вчитися – і на своїх, і на чужих. Так, якщо ти повторюєш помилки, стаєш на одні й ті ж граблі, тоді ти не керівник, а дурень.
А якщо ти працюєш у змінному середовищі, так як працювали цих 5 років ми, коли змінюються закони, змінюються правила гри, змінюються обставини, коли ти приймаєш рішення роблячи свідомий та несвідомий аналіз, часто ризикуючи, то ти просто змушений вчитися на помилках.
Так, були і будуть ґулі, але така наша робота. Своїм підлеглим, якщо вони допустили якусь помилку, я завжди даю ще один шанс. Якщо цього не робити, то ми тоді розгубимо всіх, хто має голову на плечах, мозок у тій голові і зграбність та фанатизм, щоб працювати.
– І останнє. Чому Ви берете на себе знову цей тягар? Не легше відмовитися від труднощів, боротьби, попрощатися та піти з високо піднятою головою? Ви ж розумієте, що легко не буде?
– Легко і не було. Але хто сказав, що має бути легко? Якщо б я шукав легких шляхів, то не ставив би таких амбітних цілей щодо змін у Трускавці, яких я досяг.
За цих 5 років ми стали інші, досвідченіші. Те, за що я боровся цей час (за ОТГ у форматі Великого Трускавця – прим. авт.), я ж не придумав на ходу. Я не змінив свою думку, а відстоював свою позицію, і ось є перший результат. Трускавецька ОТГ викристалізовується, це справа найближчих днів, тижнів, місяців.
Чому беру знову цей тягар? Бо ніколи не здаюся і завжди доводжу розпочате до логічного завершення, адже працюю за принципом, що кожна дія має бути завершена.
Зрештою, нам всім слід зрозуміти, що працюємо вже не для себе, для нашого покоління, а працюємо для наших дітей. Ми хочемо розвивати цю територію, котра нашим дітям даватиме кусок хліба за рахунок значно більших ресурсів та можливостей, ніж зараз є у нас.
Спілкувався Володимир Добрий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень