Світова пандемія боляче вдарила по бюджетах всіх міст України, але міста-курорти відчули її особливо боляче. З початком карантину у Трускавці вперше за історію існування закрився бювет мінеральних вод та майже всі санаторії, які формують левову частку місцевої казни. Як пережив це Трускавець, і як живе зараз уже як центр Трускавецької громади, сьогодні спілкуємося із міським головою Андрієм Кульчинським.
– Андрію Богдановичу, від початку пандемії пройшло вже 1,5 року, чи відновилося економічне життя Трускавця до того рівня, який був на початку 2020 року?
– За цей період перед нами постали 2 виклики. У березні 2020 року призупинили роботу 90% санаторіїв та готельно-курортних закладів. Це був економічно надзвичайно важкий час, наслідки якого ми пожинаємо й досі. Ситуацію рятувало, що 10% закладів, які працювали – це в основному 5-зіркові готелі, які мали відпочивальників із високим рівнем доходів.
Уже з послабленням карантину наші санаторії почали впроваджувати постковідну реабілітацію, і так потрохи курорт повертався до життя. Станом на сьогодні відновили роботу 80% закладів. Ще й зараз додаткові поступлення в бюджет ми скеровуємо на залатування дір фінансового року, оскільки все було зупинено, а школи, садочки, комунальні служби – все працювало без перебоїв, вчасно виплачувалися заробітні плати.
Також хочу зазначити, що в Трускавці завжди були високі соціальні стандарти, зокрема, це безкоштовні медикаменти, протезування, безкоштовний проїзд пенсіонерів по місту, а також в електропоїзді Львів-Трускавець тощо. Все це потребує чималих затрат, і значну частину пільг ми зберегли навіть в час кризи.
Другий виклик – це адмінреформа, яка зумовила розширення громади територіально у 20 разів, а населення збільшилося на 50%. До нас приєдналося 7 сіл, необхідно було налагоджувати комунікацію, логістику, оформлення зміни працевлаштування, виплата відпускних, яка лягла на плечі місцевого бюджету, а ще школи, дитячі садочки ФАПи. Та ми цей процес уже пройшли і, я вважаю, гідно.
– Однією із нещодавніх гучних новин вашої громади стала заява мешканців Доброгостова та Уличного про те, що вони готуються перекрити міжнародну трасу, оскільки підрядник не виконує ремонтні роботи на дорозі Дрогобич-Довголука-Гірне. Чому роботи, які стартували ще минулої осені, і досі не завершені?
– Минулого року на цій дорозі було покладено перший шар асфальтового покриття від краю Стебника до стадіону в Доброгостові. На початку 2021 року на дорогу виділили близько 20 млн. грн. – вони пішли на стеління другого шару асфальту, а також велися роботи із зрізання старого асфальту зі сторони Довголуки до кінця Стрийського району та часткове асфальтування цієї ділянки дороги. Сподіваюся, що там, де зняли асфальт і ще не проасфальтовано, до зими буде покрито хоча б одним шаром.
Я чудово розумію людей, і з цією проблемою ми регулярно зверталися і звертаємося в Львівську облдержадміністрацію, в департамент дорожнього господарства, у Львіоблавтодор. Проектно-кошторисна документація буде діюча ще протягом наступного року, вона передбачає, окрім дорожнього полотна, будівництво тротуарів, безпекові заходи. Тож я вірю, що рано чи пізно цю дорогу дороблять.
– Днями, після дощу, жителі Трускавця викладали у соцмережі світлини із калюжами по вул. Мазепи…
– Я знаю про ці ями з калюжами – і знаю, що їх дуже мало вже залишилося в Трускавці. Ці дороги ніколи не робили, відколи Україна стала незалежною. Те, що ми зробили за останні 5 років – це маса доріг. На всіх вулицях, що ми робили, паралельно проводилась заміна підземних комунікацій – а це значно здорожчує вартість робіт. Повірте, якщо б я завдався ціллю просто їх заасфальтувати, то тут уже б не було жодної неремонтованої дороги, але ми пішли під землю. Цього ніхто не бачить. Окрім того, хочу нагадати, бо може вже дехто й забув, що у всіх багатоповерхівках містах підвали сухі, замінено вікна, працюють ліфти, не течуть дахи, і люди вже просто до цього звикли. Для того, щоб порівняти, варто поїхати в сусідні міста.
– Нещодавно розпочалося будівництво дороги, яка сполучить Орів та Зимівки через гору Діл. Роботи проводяться коштами приватної структури «Еко-Оптіма», яка планує там будувати вітряки. Чи є в цьому Ваша заслуга?
– Звичайно. Дорога на Орів робить приватна структура за свої гроші, ми знайшли можливість її мотивувати, хоча навіть не факт, що вони ще будуть там будувати вітрові генератори, адже законодавче поле в зеленій енергетиці досить плинне. Але, щоб отримати від нас підтримку, вони мають зробити крок вперед.
Та мене дивує, що коли почали робити цю дорогу, з’явилися якісь «активісти», які пишуть скаргу в облдержадміністрацію, прикриваючись орівчанами, ніби їм не треба цієї дороги. Мотивація в них така, ніби ми порушуємо якісь законодавчі норми і т.ін. Якщо в них є претензії, то хай вирішують їх у законодавчому полі, а не перешкоджають роботі техніки. Зараз ця ситуація ще триває і роботи призупинено. Мене дивують оці подвійні стандарти – невже орівчанам не потрібна дорога?
Також мене постійно критикують за авторалі, але ніхто не рахує, що завдяки ралі в дороги вкладено мільйони гривень і тепер можна нормально їздити туди автомобілем.
– А як ситуація з будівництвом Трускавецької об’їзної? Поїде ще цього року по ній транспорт?
– Дороги там проводяться, підрядник має добру репутацію, але щодо завершення цього року, то маю сумнів. Та, тим не менше, дорога, яка давно є дуже потрібною, будується і сподіваюся, що вже наступного року вона буде здана в експлуатацію. У підсумку ми отримаємо розвантажену від важкої техніки центральну частину Трускавця та вирішимо питання безпеки, адже діюча дорога знаходиться поблизу проваль.
– На початку вересня у Трускавці відбувся Форум місцевого розвитку. Що такі заходи дають для міста?
– Конкретно для Трускавця користь є, адже два дні тут проживають та харчуються учасники Форуму. Окрім цього це додаткова промоція курорту. Також ми підписали Меморандум із представниками обласної влади щодо пілотного проекту із створення майбутнього сучасного молодіжного центру на базі колишньої котельні по вул.Івасюка. Дуже б хотілося, щоб такий сучасний центр для молоді був у нашому місті.
Важливим результатом вже іншого Форуму – Форуму медичного туризму, який відбувся 17 вересня поблизу Львова, стало створення першої в Україні Асоціації курортних громад. Меморандум підписали представники шести територіальних громад – Славського, Моршина, Трускавця, Східниці, Великого Любеня, а також Хмільника Вінницької області. Мета – спільно лобіювати інтереси курортів в органах влади, і тепер є більші шанси, що нас почують.
– Одна з болючих проблем Трускавця – це водопостачання, зокрема понад 10-мільйонна заборгованість перед Дрогобицьким водоканалом. Днями у місцевих групах фейсбуку мешканці курорту нарікали на те, що їм замість дрогобицької подають воду із питного озера, скаржилися на якість. І подібні дописи появляються час від часу.
– По-перше, «час від часу» стало набагато рідше. Якщо пригадати 2015-16 рік, то в Трускавці по вулицях буквально текли ріки. Ми поміняли більшу частину труб, значно зменшили ці втрати і далі працюємо над цим питанням. Але маємо ще таку проблему, як значний перепад висот по Трускавцю, і це спричинює додаткові тиски.
Так історично склалося, що Трускавець має два джерела водопостачання. Перше – це Дрогобицький водоканал, який, до речі, будувався за пайової участі трускавецьких санаторіїв.
Проблема виникла ще в 2014 році, коли ми в Доброгостові почали платити таку ж ціну, як платить Дрогобич, адже ми є оптовий споживач, брали близько 40% води. Різницю держава не покривала, отак і з’явилася заборгованість, а ще пеня, штрафи і в підсумку за роки набігло понад 10 млн. грн.
Можна продовжувати сперечатися, і кожна сторона конфлікту буде захищати себе, а істина десь посередині. Ми пішли іншим шляхом, і в 2021 році, окрім поточних оплат, паралельно сплачуємо борг Дрогобичу, це буде близько 1 млн. грн. А також працюємо над посиленням обліку за комерційними структурами, хоч, знову ж таки, ціна питання встановлення зовнішніх лічильників води – 5-6 млн. грн.
Друге джерело водопостачання – це наше питне озеро. Воно чистилося останній раз на початку 90-их рр. минулого століття. Нещодавно ми досліджували озеро, і встановлено, що запах, який з’являється наприкінці літа та восени – це запах від гниття метрового шару намулу, що за цей час накопичився. Тож озеро необхідно почистити, і на це потрібно близько 20 млн. грн., яких зараз в Трускавці немає. Працюємо над тим питанням і з обласною владою, і з народним депутатом Орестом Саламахою, шукаємо гроші, щоб цей проект реалізувати. Також ведеться робота над залученням коштів Світового Банку в сумі 10 млн. доларів, перший етап ми уже пройшли і сподіваємось на позитивний результат.
Щодо якості питної води з озера за прозорістю, то нам вдалося зменшити забруднення по каламутності – зараз вода відповідає всім нормам і вимогам.
Мені інколи буває просто дивно, що з вулиці, де, я точно знаю, немає озерної води, а є дрогобицька, показують фото у фейсбуці. Це або фейк, або там проводилися ремонтні роботи водогону.
– Трускавчанам тепер доводиться платити за «Нафтусю» та й інші види трускавецьких вод. Багато критики лунало на Вас за це нововведення.
– В період до пандемії ми виділяли з бюджету близько 200 тис. грн. і покривали ці розходи, трускавчани мали картки на безкоштовну Нафтусю. Зараз через нестачу коштів для мешканців курорту вода платна, але сподіваюся, що із покращенням економічної ситуації ми відновимо пільги не лише для трускавчан, а й для мешканців всієї нашої громади. Також плануємо облаштувати джерела біля Модрич та при виїзді до Борислава, щоб кожен собі міг набирати води безкоштовно скільки забажає.
Чи правильне це нововведення? Я вважаю, що так, за все потрібно платити. Адже раніше за воду платили санаторії, потім вони почали відмовлятися від плати, пішла стагнація. І якщо в 2019 році в воді мили руки та посуд, то зараз вже цього немає.
Також хочу зазначити, що окрім карти на воду, ми запровадили ще карту трускавчанина та карту для гостей курорту, які дають знижки та пільги на певні види послуг у Трускавці.
– Яка зараз ситуація із вуличною торгівлею біля бювету?
– Вулична торгівля – це вже вчорашній день. Ті, хто працював, перейшли в магазини та торгові ятки, а всім іншим намагаюся відмовляти, бо це псує обличчя курорту.
– Вам дорікають, що з висотною забудовою Трускавець втратив шарм старовинного курорту.
– Цей шарм Трускавець втратив ще при колишньому Радянському Союзі, коли замість 300 старовинних вілл на курорті залишилося всього 25. Ми вже Криницею ніколи не будемо. Зараз маємо зрозуміти, ким ми хочемо бути – чи ми залишаємося при тій кількості ліжкомісць, що є, і стоїмо на місці, або створюємо нові і багатіємо.
Щодо забудов, то коли велося будівництво біля міської ради, багато з тих, хто особисто мені дорікав, тепер відгукуються про нього схвально. Адже будинок дуже гарний і виглядає на рівні 5-зіркового готелю. Будується збоку ще один, вже тепер мовчать.
Маємо розуміти, що сучасна курортна галузь зводиться не лише до бальнеології. Зараз відпочивальник хоче і широкий спектр розваг, і додаткові послуги, зокрема з косметології, СПА, активний відпочинок, створення парків, додаткові курортні атракції тощо.
Також важливо, що це інвестиції в курорт. Лише одна площа перед бюветом вартістю 15 млн. грн. дісталася місту безкоштовно за рахунок коштів інвесторів.
Наше місто зростає за кількістю населення, тут залишається молодь, це найважливіший ресурс, і маємо це цінувати, але й водночас розуміти, що молоді люди хочуть мати своє житло та робоче місце.
– У Трускавці вакциновано 80% вчителів, в той час, як в середньому по Україні ця цифра вдвічі менша. Як вдалося досягнути такого результату, невже вчителів заставляли?
– Ми мотивували і переконували наших освітян, що вакцинація є запорукою не лише роботи шкіл, але й функціонування курорту загалом. Адже батьки мають ходити на роботу і працювати на розвиток міста, а не сидіти вдома і займатися навчанням із дітьми.
– Назвіть Ваші головні досягнення на посаді міського голови, те, що Вам вдалося зробити.
– За 5 років я і моя команда зробили кілька революцій у Трускавці.
Завершення переходу із центрального опалення на автономне у всіх багатоквартирних будинках. Трускавчани отримали на це з місцевого бюджету близько 5 млн. грн., і ми одні з перших в Україні цю проблему вирішили повністю.
Ліквідація ЖЕКів і створення ОСББ. В середньому кожен будинок отримав 500 тис. грн. від міста на ремонтні роботи – це заміна комунікацій, вікон, ліфтів і т.д.
У школах ми досягли найкращий результат у Львівській області за середнім балом в рейтингу, де до розрахунку береться загальна кількість учнів, а не тільки відмінники. У нас 60% класів мають мультимедійну техніку, і це дало свої плоди. Найкращий результат за результатами ЗНО має школа №3, але в нас всі школи зразкові і мають добрі результати.
Безболісно пройшла медична реформа, більше того на курорті реалізовується пілотний в Україні проект державно-приватного партнерства із створення відділення малоінвазивної хірургії, її відкриття затримується через пандемію.
Отримати ліцензування від НСЗУ нашим закладам охорони здоров’я посприяло те, що ми вклали у них значні кошти в ремонти та в медичне обладнання.
У культурі ми маємо 1-ше місце в Україні за охопленням у процентному відношенні кількості дітей (20%), що навчаються у школі мистецтв, також 40% дітей займаються в спортивних секціях. Це предмет нашої гордості.
На 70% зменшилась злочинність у місті. Цього нам вдалося досягти за рахунок встановлення камер відеоспостереження.
Але найбільшим і дуже важливим нашим досягненням я вважаю збільшення кількості населення у Трускавці на 10%. Буквально 5 років тому у нас було 20 тис. мешканців, а зараз, коли ми зробили перепис, вже є 22 тисячі осіб. Звичайно, частина людей тут за рахунок внутрішньої міграції та зі сходу країни, але це дуже показово, що ці люди вирішили тут залишитися і пов’язати із Трускавцем своє життя. Хай похвалиться якесь місто, окрім столиці та обласних центрів, де збільшується кількість населення.
Коли ми боролися за села до об’єднання в громаду, мені дорікали, для чого це, адже це додатковий тягар на бюджет. Та я завжди наголошую – найважливіше це людський ресурс, який працює і для розвитку сіл, і для Трускавця. Важливість цього я відчув відвідуючи Європу, і розумію, що це наш завтрашній день. Треба працювати, думаючи про наших дітей, а не про себе. Ми думаємо про наших дітей.
– А що не вдалося зробити?
– Необхідно доробити дороги. Також мрію, щоб у Трускавці був скейт-парк, мотузковий парк та аква-парк. Я думаю, що в умовах територіальної громади ми обов’язково це втілимо, адже маємо для реалізації масштабних проектів тепер значно більше можливостей.
P.S. За годину до інтерв’ю Андрій Кульчинський відвідав презентацію мистецького проекту для осіб із інвалідністю, а напередодні побував на літературній зустрічі в Музеї Біласа із лауреатом Шевченківської премії Наталією Дзюбенко-Мейс. Міський голова каже, що залюбки бере участь у всіх мистецьких та спортивних заходах міста, а тепер уже й громади, адже це підтримка людей, які все це організовують. А ще – додаткова можливість поспілкуватися з мешканцями, дізнатися їхні настрої, проблеми і потреби. А час на це завжди знайдеться, бо час присвячений людям, ніколи не буває витраченим намарно.
Розмову вела Віра Чопик, газета «Медіа Дрогобиччина»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень