Три години в музеї – і зовсім не нудно. Три години інформації, котру ти більше не почуєш ніде. Крихітка до крихітки, краплинка до краплинки, зернятко до зернятка – і поволі складається мозаїка, вимальовується образ трускавчанина №1 – Народного художника Михайла Біласа, котрий вже кілька років дивиться на рідний край з Вічності. Загадковий і особливий, талановитий і невтомно працелюбний, справедливий і надзвичайно чутливий – ось таким він був, і таким його згадують родина, сусіди, знайомі, всі, хто хоча б раз мав честь бачитися з ним і спілкуватися.
Bilas.art. Віртуальний музей Михайла Біласа http://www.bilas.art/ Презентація цієї веб-сторінки (проходила 18 жовтня) перетворилася в маніфестацію любові трускавчан до свого земляка, митців та музейників до Художника з великої літери, простих людей до Людини, котра вміла творити Диво.
Олена Петранич, керуюча справами Трускавецького міськвиконкому, береже вдома сукню, створену руками Михайла Біласа – можливо єдину, котра збереглася з його дизайнерських розробок одягу. Тетяна Татомир, начальниця відділу культури Трускавецької міської ради, пригадує як в дитинстві Михайло Білас приїжджав зі своїм братом до її тата-лісничого в Рудки на Самбірщині. Андрій Кульчинський, міський голова Трускавця, пригадує свого сусіда Михайла Біласа, як той ганяв малих шибеників, у тому числі й його, за те, що занадто гучно стріляли карбідом на Великдень. А Ігор Нич, директор Трускавецької школи мистецтв імені Романа Савицького, каже про гострий характер митця, котрий міг і міцніше словечко вжити, якщо хтось чи щось йому не сподобалося.
Квіти, які він садив. Песики, яких він доглядав. Ткацький верстат, на якому він ткав до 80 з лишнім років. Його танцюючі ляльки і його експозиції в Москві. Його напівзотлілі роботи в фондах деяких музеїв і його надзвичайно вдале оформлення експозиції «Гуцульщина» в Коломийському музеї. Його родина, яку він любив, і той Париж, який він «зробив». Його кілька фотографій і кілька сотень записів дуже відомих осіб у музеї його імені. Його сотворене Диво – килими, гобелени, подушки, картини і все інше, до чого торкалася його рука.
Михайло Білас. Його ще досі недостатньо знають (чи й зовсім не знають) у Києві, а то й у Львові. Його відкривають як величину світового рівня і не можуть надивуватися, як цей карпатський самородок міг сам себе так відшліфувати, так обробити, що вийшов досконалий, перфектний, ідеальний талант. Його не завжди розуміють, адже геніїв збагнути важко. Хіба люди розуміли Мойсея, святого Франциска чи Франка? Отак і з Біласом.
Люди з Києва та Криму розповідають трускавчанам про Біласа. Презентують новий сайт, показують 15-хвилинний фільм. Вони теж зачаровані ним, цим митцем з трускавецької глибинки. Вони зробили чималий шмат роботи, а влада міста, в свою чергу, обіцяє докласти всіх зусиль для того, щоб слава про Михайла Біласа не згасала, а поширювалася світами, а музей його імені, колишня резиденція Раймунда Яроша, вілла «Ґопляна», був відреставрований належним чином.
Три години в музеї – і зовсім не нудно. Три години слів, котрі всотуєш вухами та нутром. Про жіночку, котра приймала Біласа в Коломийському музеї. Про поролон під одягом ляльок, котрий осипався, і знівечив досконало відтворені рухи танцюючих пар 25 (!!!) народів світу. Про страви, які він готував. Про Медвежу, де пам`ятають та вшановують Біласа як свого, бо він тут прожив своє дитинство. Про впертість і любов до краси. Про Естета і Майстра, яких в історії світу є одиниці.
Bilas.art. Зазирність на цю сторінку http://www.bilas.art/. І відчуйте гордість, що живете в рідному місті Михайла Біласа.
Володимир Добрий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень