ІІ Трускавецький ЛітФест, котрий проходив 18-20 жовтня в курортному Трускавці, завершився. Сотні людей взяло в ньому участь, тисячі довідалися про цю мистецьку подію та про місце її проведення, і тільки одиниці зроблять висновки. А наш висновок такий – українська література розвивається, вона динамічна, молода і має величезний потенціал.
Саме тому в сьогоднішній статті мова піде не про маститих письменників, котрих вітав Трускавець, не про лауреатів Шевченківської премії та тих, чиї книжки розходяться величезним накладом, мов гарячі пиріжки, а про молодих і майже незнаних. Бо вони – теж література, і саме їм колись перебирати естафету від заслужених лауреатів багатьох літературних нагород.
Мінусом фестивалю було те, що інколи в один і той же час в різних локаціях відбувалися події, котрі ти аж ніяк не хотів пропустити. Особливо це стосувалося другого дня фестивалю, суботи. Тож поставала непроста дилема – залишатися в готелі «Трускавець 365», бігти до релігійно-просвітницького центру імені отця Івана Валюха, чи зупинитися десь посередині, в музеї Біласа.
І якщо ти обирав «aurea mediocritas» і побував на презентації альбому «Дотик золотого руна» та книг про Гуцульщину молодої авторки Любові-Параскевії Стринадюк в Художньому музеї Михайла Біласа, то ти втрачав можливість творити казку разом з Дзвінкою Торохтушко, творити книжковий Ютюб-канал з Євою Вайлд, побачити шоу-презентацію Анастасії Нікуліної та шукати і знаходити шлях до гармонії разом з Ольгою Лілік та Сергієм Сингаївським.
Але ти аж ніяк не шкодуєш, що обрав саме таємничу Гуцульщину в книгах Люби-Параскевії Стринадюк, бо саме сюди зійшлося чимало поціновувачів книги. І тут ти чуєш сплетіння літературної української мови та гуцульського діалекту, довідуєшся про таємничу книжку Петра Шекерика-Дониківа «Дідо Иванчік», поринаєш у чудесний світ Верховини (давнє Жаб`є), Косова, Коломиї, Ясенова і інших закутків Гуцульщини. Зрештою, цікавою є й розповідь про саму авторку, а добре модерування зустрічі від Анастасії Левкової перетворює зустріч не на монолог і навіть не діалог, а на оркестрову гру слова.
Зрештою, деякі заходи проходили і без модерування, як от зустріч з львівським письменником Богданом Коломійчуком чи черкащанином з галицьким корінням Назарієм Вівчариком. Ці недільні зустрічі по 40-45 хвилин кожна нагадували короткий, але добрий урок у школі, після якого не треба робити домашнє завдання, бо воно вже виконане і є в твоїй голові. Причому не на завтра чи до наступного уроку, а надовго.
«Містичні історії як відображення темного боку суспільства» від Назарія Вівчарика на основі його книги «Те, що серед нас», виявилися не тою містикою, на яку йшов. Бо це не був Амброз Бірс чи збірник «Гіпнотичного роману», це радше інтерпретація Стівена Кінга з його специфічним світом. Натомість презентація книги Богдана Коломійчука «Готель «Велика Прусія» не стала презентацією в буквальному сенсі цього слова, бо якраз про цю книжку говорилося найменше. Зате скільки було почуто про Галичину, Великопольщу, Схід і Захід України та Польщі, давнє й сучасне в історії та співіснуванні обидвох наших народів.
Феєричним було і закриття ЛітФесту: за участю міського голови Трускавця Андрія Кульчинського, під супровід етно-гурту «Мар`яничі», в обрамленні портретів «З Цікавою» від фотомисткині Ірини Бердаль-Шевчик – як підсумок триденної літературної учти. За ці три дні було дуже багато позитивного і неймовірно корисного спілкування, були книжкові ярмарки в готелі «Трускавець 365» та навпроти музею Біласа, були вірші читані та співані, були майстер-класи, від яких в захопленні юні трускавчани, а зокрема вихованці «Галицької Кіношколи». Бо ніде їм не скажуть, що першим питанням, яке ставлять на екзамені в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, є питання: «Чи вмієш ти брехати?».
В літературних зустрічах, звісно, брали участь і особи старшого покоління. Люди, які звикли до паперової книги, які мають досвід і вміють розрізнити цінне від полови. Проте велика кількість на фестивалі молоді, в тому числі учнівської, свідчить, що в літературі, як і в знаній пісні, «молодим усюди в нас дорога». Не лише в плані молодих письменників, але й відносно молодих читачів, котрі є реципієнтами сучасної української та світової літератури. І слово «світової» тут явно не зайве, адже Трускавецький ЛітФест попри його феєричний успіх має ще чимало можливостей для розвитку, в тому числі в плані перетворення на міжнародний фестиваль. Запрошення хоча б одного поета чи письменника з Польщі, Словаччини чи Білорусі відразу б підняло статус Трускавецького ЛітФесту до вищезгаданого рівня.
Володимир Добрий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень