Немов одна мить промайнули двадцять років від того моменту, коли Україна звільнилася з совєтських пут, проголосивши Акт Незалежності. Здається, що було це тільки вчора – багатотисячні мітинги під ще не узаконеними жовто-синіми знаменами, хвилювання в душі через непередбачуваність ситуації та гордість від того, що ти – українець! Здавалося, що маємо всі можливості для того, щоб стати якщо не першими у світі, то хоча б першими за рівнем життя на пострадянському просторі. Особливо велика надія була на те, що самостійність звільнить нас від рабської психології. І вдалося, і ні, бо немає ще того результату, про який мріяли не лише ті, хто дожив до Незалежності, а й ті, хто торував шлях до неї, проливаючи свою кров, кладучи життя на вівтар України.
Рік за роком проходить, змінюється світ, змінюється Україна, змінюється Трускавець. Як зовнішньо, так і внутрішньо. У повсякденних клопотах ми часто не задумуємося над тим, що історія не лише є оповідками про минуле, вона твориться і тепер. І ми є такими ж її творцями, як і наші друзі, сусіди, ми творимо історичний фон, тло, на якому розгортаються події, які наші нащадки досліджуватимуть, аналізуватимуть. І сперечатимуться, подібно як і ми сперечаємося стосовно різних моментів.
Отже, постараємося глянути назад і в цій ретроспективі, проходячи рік за роком від 24 серпня 1991 до 24 серпня 2011 побачити ті суттєві картинки та штрихи, з яких у сукупності творилася єдина мозаїка – новітня історія нашого міста.
Рік перший (серпень 1991 – серпень 1992). Трускавчани радо вітають проголошення Незалежності України і беруть активну участь у грудневому референдумі, голосуючи у більшості своїй за В’ячеслава Чорновола на пост Президента України. В цей час головою міськради є Віктор Бурлаков, його заступники – Богдан Матолич, Ігор Пілько, Володимир Лаврінок. Припиняється трансляція на наше місто дрогобицького радіомовлення, створюється трускавецьке міське проводове радіо (жовтень 1991). Теж у жовтні місто потрясає жахлива звістка про жорстоке вбивство (після зґвалтування, можливо групового) Марії Л., молодої трускавчанки. Розпочинаються хвилювання навколо ситуації з “Укрпрофоздоровницею”. В травні 1991 року містом розпочинає керувати Богдан Матолич (після переходу В. Бурлакова на постійну роботу до Києва, в СБУ), за нього на сесії ТМР голосує 37 з 64 депутатів, за його опонента Богдана Волощука – 28.
Рік другий (серпень 1992 – серпень 1993). У вересні проходить Перший міжнародний пісенний фестиваль “Марія”. Розпочинається навчання у СШ № 3 (вересень 1992). На свято Миколая 19 грудня відкривається єдиний в Україні прижиттєвий музей митця – Михайла Біласа. В квітні 1993 відкрито санаторій МВС “Перлина Прикарпаття”, у липні цього ж року – санаторій “Карпати”, відкривається пансіонат “Арніка”. Натомість в дитячому санаторії “Джерело” колектив голодує (так звана “справа Довганя”, тодішнього головного лікаря закладу). В лютому 1993 до Трускавця приїжджає Олександр Стоян, триває агітація за створення акціонерного товариства “Трускавецькурорт”.
Рік третій (серпень 1993 – серпень 1994). У Трускавці ліквідовують виконком як апарат управління, створюється міська управа (вересень 1993). Розпочинаються проблеми із водопостачанням, особливо у серпні та жовтні 1993. Розпочинається агітація за створення курортополісу Трускавець. У квітні 1994 створюється Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ з осідком у Трускавці, першим її єпископом стає Його Еміненція Владика Юліан Вороновський. У Трускавці з пастирським візитом перебував Глава УГКЦ Мирослав-Іван кардинал Любачівський. Проходять вибори до ВРУ, наш регіон в українському парламенті представляють Лесь Танюк та Олександр Лавринович. У травні головою курортної ради стає Богдан Аксентійчук. Проходять місцеві вибори, головою міської ради обирають Матолича Богдана Михайловича з відривом майже в тисячу голосів від найближчого суперника Мирона Бучацького. Тоді на пост мера претендували і Володимир Лаврінок, і Зіма Беруль, і Володимир Шиманський, і Мирослав Бурик. Депутатом облради обирають Олександра Грищенка.
Рік четвертий (серпень 1994 – серпень 1995). На першій сесії ТМР ІІ демократичного скликання, яка пройшла у вересні 1994, заступниками Богдана Матолича стають Василь Петранівський, Віра Гук, Ігор Баброцяк. Розпочинається будівництво Міжнародної клініки відновного лікування професора Володимира Козявкіна. Цікавий факт – з 1 жовтня 1994 року тариф на водопостачання та водовідведення у Трускавці порівняно з 1 вересня 1994 зріс у … 5,5 разів. Час галопуючої інфляції та купонів. В грудні 1994 при парафії св. Миколая створюється трускавецький осередок “Українська молодь – Христові”. Михайло Білас отримує звання “Народний художник України”. У квітні 1995 проходить перереєстрація санітарно-курортних установ у складі ЗАТ “Трускавецькурорт”. В травні 1995 виходить перший номер єпархіальної газети “Жива вода”. Введено в експлуатацію пансіонат “Аркада”. Весна 1995 – жорстоке вбивство лікаря Ганжі у Трускавці. На курорті відпочиває Леонід Кучма, відтепер його перебування в нашому місті стає традиційним, щорічним. Проходить Міжнародний пленер скульпторів “Камінь-95”.
Рік п’ятий (серпень 1995 – серпень 1996). Проходить активний продаж об’єктів комунальної власності, зокрема магазинів “Молодіжний”, “Ромашка”, “Калина”, “Бельведер” та інших. 14 жовтня 1995 року – відкриття пам’ятника Роману Різняку-Макомацькому, автор – скульптор Володимир Ропецький. Розпочинається проведення конкурсу бальних танців “Титули України” (тривали у Трускавці до 2002 року). Цікавий факт – станом на 1 лютого 1996 року борг Трускавця за спожиті енергоносії (електроенергію та тепло) склав 120 мільярдів карбованців. Першого лютого 1996 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України за № 146 “Про розв’язання проблем водопостачання, очищення стічних вод, каналізації, утилізації твердих побутових відходів курорту Трускавець на 1996 – 2000 роки” за підписом Прем’єр-міністра України Євгена Марчука – до 2000 року всі ці проблеми мали бути вирішені остаточно. На 1996 рік уряд виділив для цього 30 млрд. крб. Приватизовуються помешкання. Так, у Трускавці в 1994 приватизували 782 квартири, у 1995 – 651. В квітні 1996 у Трускавці відкрито осідок Державного казначейства України, його очолив Петро Пахарук. Цікавий факт – за словами міського голови Б. Матолича, сказаними у травні 1996, “вулиці Трускавця нагадують місячний ландшафт”. За власним бажанням пише заяву на звільнення головний лікар “Янтаря” Владислав Козоріг, санаторій очолює Мирослав Гумега. Розбійний напад на ювелірний магазин “Карат”. Здається в експлуатацію 72-кварттрний будинок на Мазепи, 6А (від санаторію “Весна”).
Рік шостий (серпень 1996 – серпень 1997). Створено Науково-технічну раду курортополісу Трускавець, яку очолив колишній мер Трускавця Болеслав Петровський. Головний лікар “Каштану” Адам Гела отримав звання Дійсного члена Академії медичних та біологічних наук України. В червні 1997 у Трускавці проходить семінар голів обласних рад. Поширюються чутки про можливий землетрус у зв’язку із ситуацією на стебницькому “Полімінералі”. Започатковується конкурс “Кращий доброчинець року” (з ініціативи депутата Миколи Іваника).
Рік сьомий (серпень 1997 – серпень 1998). Подія в Дрогобичі – інститут отримав статус університету. У вересні в місті проходить представницька нарада за участю обласного керівництва, яка має на меті розв’язати проблему водопостачання Трускавця. Начальником трускавецького водоканалу призначено Богдана Федишина, який сказав: “Моя мета – забезпечити місто водою”. Бесіди про те, щоб рекламою та здешевленням путівок повернути росіян на відпочинок у Трускавці. Завершується спорудження церкви Покрови Богородиці. Видано книгу Степана Івасівки “Біологічно активні речовини води “Нафтуся”, їх генез та механізми фізіологічної дії”. Трускавець стає членом FITEC – Міжнародної федерації термальних і кліматичних курортів, це позиціонується так: “Трускавець пробив вікно в Європу! Нарешті!”. У грудні в Стебнику з ініціативи о. Петра Герилюка-Купчинського відкрито пам’ятник Митрополиту Андрею Шептицькому. З початком 1998 року у Трускавці впроваджується кабельне телебачення. Після чергового відпочинку у Трускавці Президент України Леонід Кучма підписує указ “Про економічний експеримент Курортополіс Трускавець” (18.03.1998). Відкривається пансіонат “Світязянка”. На чергових місцевих виборах Богдана Матолича переобирають мером Трускавця (за нього голосує 5121 виборець, за Богдана Петрушака – 4633), депутатами облради обирають Олександра Грищенка, Лева Грицака, Бориса Кривка. При міській раді Трускавця твориться інформаційно-аналітична служба. Створюється Асоціація міст регіонального рівня, в яку ввійшли мери Дрогобича, Борислава та Трускавця Олексій Радзієвський, Іван Удовенко, Богдан Матолич. В червні 1998 ліквідовують “Універсам” на вулиці Довженка. Цікавий факт – станом на 10 червня 1998 року борги населення за комунальні послуги становлять у Трускавці 5,8 млн. грн. (зросли за один рік на 2,1 мільйона гривень). Це час затримок по виплаті зарплат та пенсій.
Рік восьмий (серпень 1998 – серпень 1999). У Трускавці відкрито біологічний факультет ДДПУ. Відкривається Єпархіальний музей в приміщенні Управління Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Призначено нового прокурора міста, замість Антона Пліша стає Володимир Павич. У листопаді 1998 скандал – побиття трускавецьких лікарів. Починає виходити бюлетень “Підприємець Трускавця” (виходив близько року), а з серпня 1999 – і газета “Джерела Трускавця”. Помирає дослідник історії міста Орест Мацюк. Серпень 1999 – потужна аварія на котельні підприємства “Тепловик”.
Рік дев’ятий (серпень 1999 – серпень 2000). В місті витає ідея створення гімназії – на базі БУТ, або ж д/у “Берізка”, її пропагує заступник міського голови Ігор Пілько. Завершено будівництво клініки професора Козявкіна. Хтось поширює чутки, що закриваються санаторії “Янтар” і “Рубін”, а працівників переводять до “Кристалу”. Восени 1999 проходять вибори Президента України (два тури), у Трускавці, як і по Україні, перемогу здобуває Леонід Кучма (головний супротивник – Петро Симоненко). Активно ангажується у вибори Фонд відродження України (очолював Дмитро Назаркевич). У грудні 1999 неподалік готелю “Бескид” стається резонансне вбивство Олега Н., кримінального авторитета. Ще одне резонансне вбивство стається у квітні 2000 – підприємця Сергія Прокопчука невідомі розстріляли прямо в під’їзді будинку 2 по вулиці Стуса, у Трускавці це вбивство пояснювали намаганням конкурентів відібрати бізнес щодо виготовлення мінеральної води. У травні в Києві в автокатастрофі гине головний бізнес-партнер вбитого. Початок 2000 року викликає паніку – через потрапляння нафтопродуктів у водозабір біля с. Гірне Стрийського району в місті та регіоні брак питної води, дещо виручає питне озеро. Тоді пригадують, що на водогін з Борислава “Трускавецькурорт” витратив значні кошти, цей водогін розглядають як альтернативу для водопостачання Трускавця. В 2000 році відбувається висадка української полярної експедиції на Північний полюс, участь в якій бере головний лікар санаторію “Карпати” Лев Грицак. Трускавець активно спростовує чутки, буцімто у Свердловській області Росії виявили цілющу воду, аналогічну “Нафтусі”.
Рік десятий (серпень 2000 – серпень 2001). В експлуатацію здається багатоповерховий житловий будинок на Данилишиних. В ювілейний 2000 рік на пагорбі біля церкви св. Миколая встановлюють скульптуру Матері Божої з Дитятком (жовтень 2000). Володимиру Козявкіну присвоюють звання “Герой України”. Регіон уважно слідкує за справою журналіста Руслана Антоника, якого звинувачують у вбивстві та засуджують. Осінь 2000 – жахливе вбивство настоятеля церкви Покрови Богородиці о. Івана Бурядника у його будинку в Модричах. З січня 2001 у Трускавці починають проводити фестивалі вертепів. У травні 2001 відкривається “Женева”, у червні стає до дії завод мінвод “Аква-Еко”.
Рік одинадцятий (серпень 2001 – серпень 2002). Рік проходить під знаком виборів. Мер Трускавця Богдан Матолич переходить на роботу до Львова – заступником голови ЛОДА. У Трускавці створюється Координаційна Рада політичних партій, громадських організацій та громадян Трускавця. В жовтні 2000 виконком ТМР приймає рішення № 1921 про оформлення права власності на об’єкти ЗАТ “Трускавецькурорт”, а через три тижні це рішення відміняє міська рада (з ініціативи обласних депутатів О. Грищенка та Л. Грицака). Починає виходити газета “Трускавецькурорт”. У Трускавці яйцями зустрічають лідера КПУ Петра Симоненка. На виборах до ВРУ перемогу здобуває Петро Димінський, мером Трускавця стає Лев Грицак, до області проходять троє трускавчан – О. Грищенко, І. Баброцяк, Б. Кривко. Михайло Сендак стає головою Львівської обласної ради. Створюється відділ рекреації, туризму та охорони навколишнього середовища.
Рік дванадцятий (серпень 2002 – серпень 2003). Востаннє у Трускавці відбувається конкурс бальних танців “Титули України”. Розпочинається реформування житлово-комунального господарства, створюється КП “Наше місто”. Створюється юридичний відділ міської ради. На будівельний ринок активно виходить компанія “ТКС”.
Рік тринадцятий (серпень 2003 – серпень 2004). Відкриваються розважально-відпочинкові центри “ОГО” та “Міленіум”. У грудні 2003 організація FEMTEC визнала Трускавець кращим курортом планети. У 2004 році відбувається реконструкція Стебницького та Дрогобицького кільця, ставляться фонтани. Гучно відкривається маркет “Плазма”. Триває протистояння міської влади із ЗАТ “Трускавецькурорт”. В червні 2004 помирає засновник та незмінний головний редактор першої трускавецької газети “Франкова криниця” (початкова назва – “Трускавецкая здравница”) Ігор Сусюк, похорон співпадає з Днем міста. Відкриваються “Маріот Медікал-центр” та “Фуршет”. В 2003 Трускавець визнано кращою самоврядною одиницею на обласному конкурсі “Галицький лицар”. Відкривається кінотеатр “Злата”.
Рік чотирнадцятий (серпень 2004 – серпень 2005). Вибори Президента та Помаранчева революція. Трускавець підтримує В. Ющенка (XVII позачергова сесія 22.11.2004 та участь наших земляків у подіях на Майдані). Реконструкція вулиці Мазепи, будівництво дороги до міського кладовища. Реконструкція мереж зовнішнього освітлення. Освячено дзвін св. Олександра – подарунок для церкви св. Миколая від Олександра Чебаненка. Трускавець болісно сприймає смерть Папи Івана Павла ІІ у квітні 2005. Опозиція до Лева Грицака гуртується навколо Ігоря Пілька, якого підтримує губернатор Львівщини Петро Олійник.
Рік п’ятнадцятий (серпень 2005 – серпень 2006). “Альфа Плюс” обіцяє вирішити питання із цілодобовим водопостачанням Трускавця. Вересень 2005 – напруга в санаторії “Весна”. Весна 2006 – місцеві вибори, Лев Грицак перемагає Ігоря Пілька і стає вдруге мером Трускавця. Павло Якубенко виступає на сесії ТМР, підписується договір про співпрацю та порозуміння між міською радою Трускавця та ЗАТ “Трускавецькурорт”. Зносять “Каштан”. Розпочинає роботу у Трускавці “Твоє радіо”. Виходить в світ книга Олега Реги про церкву св. Миколая “Духовна перлина Трускавця”.
Рік шістнадцятий (серпень 2006 – серпень 2007). Відкривається молокозавод “Карпатські луки”. Відкривається ринок “Славутич”. Опоненти Лева Грицака здійснюють провокацію – спробу дачі хабаря. Стає до дії діагностичний центр “Мед Палас” ЗАТ “Трускавецькурорт”. Освячується скульптурна композиція “Ісус та самарянка”. Кадрові зміни в ЗАТ “Трускавецькурорт” – місце Богдана Аксентійчука займає Петро Сєров. Відкриваються готелі “Оскар” та “Європа”. В місті здійснюють реконструкцію дахів. Обговорюється питання впровадження карток для споживання “Нафтусі”. Гучні протести “Нашої України” та її сателітів проти підвищення тарифів у Трускавці – з барабанами, помаранчевими шарфиками, інсценізаціями, відповідями з даху. Добудовується нова дзвіниця церкви св. Миколая. За згоди 44 депутатів продається 130 га землі фірмі “Альфа Плюс”. Трускавець затверджує новий герб.
Рік сімнадцятий (серпень 2007 – серпень 2008). У вересні 2007 – гучне святкування 180-річчя курорту Трускавець. Скандальний роздор в міській організації “Батьківщини”. У Стебнику помирає величезний духовний авторитет – отець Петро Герилюк-Купчинський, багаторічний в’язень сталінських таборів, незламний ісповідник віри. Проходять позачергові вибори до ВРУ за партійними списками. Після проведення земельного аукціону щодо продажу 17 га землі неподалік вулиці Бориславської на цю землю заявляють претензії Модричі, природоохоронна прокуратура подає в суд. В листопаді 2007 юний трускавчанин Ромчик Салань виступає у Стокгольмі. Під будівництво храму УПЦ КП земельну ділянку благословляє патріарх Філарет. Ландшафтний парк “Підгір’я” біля санаторію “Карпати” отримує Національну премію в галузі архітектури та дизайну “Квітуча Україна”. Триває протистояння між Левом Грицаком та його колишнім заступником Русланом Крамаром. Липень 2008 – відкриття оновленого пам’ятника Адаму Міцкевичу.
Рік вісімнадцятий (серпень 2008 – серпень 2009). Початок кризи, зростання курсу долара та цін на бензин. Проходить кінофестиваль “Корона Карпат”. “Батьківщина” протестує проти підвищення тарифів на квартирну плату. Спроба змістити директора СШ № 1 Володимира Щигеля, ініціатор – підприємець Леся Дідик. 12 березня – зірвана сесія ТМР, через кілька днів мер міста Лев Грицак опиняється в лікарні з діагнозом “інфаркт”. Оновлення кадрів – податкову очолив Роман Гладій, санстанцію – Наталія Когут. Відкривається СПА-центр “П’ятий океан”. Інцидент із самозахопленням квартири на вулиці Івасюка. У Дрогобичі ховають відомого бізнесмена Остапа Чайківського. В червні 2009 трускавецькі депутати протестують проти “узурпації влади”, змови Партії регіонів та БЮТ щодо внесення змін до Конституції. Пайовики протестують проти недоробок у трьох будинках від компанії “Делакс-Житлобуд”. Трагічна смерть фотомитця Олександра Барана та державного реєстратора Ігоря Гарбузинського. Юрій Яремчук – новий прокурор Трускавця. В червні відкривається “Шале-Ґрааль”. З липня 2009 Віктор Жданов – генеральний директор ЗАТ “Трускавецькурорт”.
Рік дев’ятнадцятий (серпень 2009 – серпень 2010). У вересні 2009 відкривається басейн ДЮСК “Спортовець”. Вперше проходить у Трускавці ІХ Міжнародний економічний форум, участь в ньому беруть Президент Віктор Ющенко та Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Триває підготовка до місцевих виборів. “Мисливський скандал”. У Бориславі помирає героїня світу Ірина Сеник. В “Женеві” проходить круглий стіл “Якість виборів як основа зміцнення демократії”. Епідемія свинячого грипу сильно б’є по нашому курорті. В ПК Шевченка проходить конкурс “Красуня Прикарпаття-2010”. На президентських виборах перемогу здобуває Віктор Янукович. Квітень 2010 – фестиваль екстремальних видів спорту “Трускавецький драйв”. У червні 2010 – замах на міського голову (на подвір’я Лева Грицака у Станилі вкидають бомбу). Липень 2010 – трускавецьку міліцію очолив Іван Маліш. Літо 2010 – впорядкування дитячих майданчиків. Кредитна епопея. Помер Богдан Аксентійчук.
Рік двадцятий (серпень 2010 – серпень 2011). В курортному парку відновлено фігуру Матері Божої, місто прикрашають пам’ятники Митрополиту Андрею Шептицькому та Провіднику ОУН, Героєві України Степану Бандері. Надзвичайно брудна виборча кампанія. Четверо фаворитів на перегонах мера, перемогу здобуває Руслан Козир (з невеликим відривом ішли по п’ятах Євген Юник, Лев Грицак, Богдан Матолич). Формування нової владної команди. Листопад 2010 – страйки підприємців проти запровадження нового Податкового кодексу. Початок другої хвилі світової кризи. Катастрофічний брак коштів у міському бюджеті.
Такими були ці двадцять років нашої Незалежності у Трускавці. Очевидно, що ми в одній публікації могли вказати лише на окремі штрихи, які, на нашу думку, формували вектор розвитку нашого міста. Маємо надію, що ця наша невеличка розвідка колись стане в пригоді майбутнім дослідникам історії міста Трускавця.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень