Слово «формат» має різні значення. Це і розмір (книги, аркуша), і певна структура чогось (файлу, радіо- чи телепередачі), а також спосіб побудови і подачі якоїсь події, заходу. Для журналіста форматами статті можуть бути есе, інтерв’ю, замальовка, а для політика форматом зустрічі є пресконференція, брифінг, прямий ефір, прийом громадян, вулична зустріч etc. Тобто, слово «формат» є багатопланове, але передбачає певні рамки, в які треба щось втиснути. Якщо в якійсь установі кажуть принести ксерокопію у форматі А4, то ні А3, ні А5 не пройдуть, однозначно.
А що таке «неформат»? Це те, що з якоїсь причини не підходить. На радіостанції «Шансон» не крутитимуть весільні народні пісні, а в підручнику з математики навряд чи знайдете ноти. На ділові зустрічі не йдуть у спортивних штанях, а зарядне від айфона не підійде для Нокії-1100. Бо неформат.
Але один та другий терміни не є протилежностями. Бо те, що для одних неформат, для інших формат, і навпаки. В музиці та літературі теж. Тож Ярослав Баран, котрий має стосунок до дуже різних сфер творчості (журналістика, публіцистика, поезія, музика, аранжування, виконання пісень, творення веб-сайтів, дизайн, кліпмейкерство, фотографія та ін.) мав повне право свою першу поетичну збірку назвати як хотів. Він назвав її «Неформат, і най так буде.
Збірка – два в одному: вірші та світлини. Є вірші сильні, а є слабші, а от світлини хороші всі. Та напевно, найкращою є світлина донечки автора, Олі Баран, та вірш, написаний для неї, коли дитина мала два рочки. В цьому вірші автор відкидає вбік філософію, моралізаторство, буденність життя та пафос свят, а з любов`ю, турботливо та пестливо описує процес засинання донечки. І це те, що зрозуміє кожен батько, бо може «підігнати» під себе ситуацію, поринути в спогади, коли твої діти були маленькими, або навіть в значно давніші спогади, коли ще дерева були великими.
Вечір презентації книги Ярослава Барана (він же Я-Рек) 21.10.2020 у Трускавці – це був справжній перформенс. УРБАН-бібліотека на Бориславській за карантин заскучила за такою кількістю гостей, за піснями під гітару, за форматно-неформатними зустрічами творчих людей, яких на один квадратний метр тут збирається більше, ніж будь-де інде. На зустріч прибули гості з Самбора та Східниці, Львова, Києва та Бердичева, а ще з рідного для Славіка Стебника. На зустріч прибули друзі з різних кіл життєдіяльності Ярослава – музиканти, співаки, журналісти, режисери, політики (адже він ще й професійний PR-менеджер). Як каже міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, ця зустріч – насолода для душі, справжній відпочинок у час передвиборчих баталій, адже про політику тут не говорили зовсім.
Натомість говорили про поезію, читали поетичні твори, співали пісень. Забутий неформально-неформатний гімн Трускавця про Іванку-трускавчанку, «Мерідіани» та «Я розумію тебе», «Я з України» (у футболці з аналогічним написом презентував свою книжку автор). Почесним гостем заходу був наш талановитий земляк Віктор Винник (фронтмен гурту «Мері»), з яким Ярослава Барана пов`язує давня тривала дружба. Ще одним почесним гостем був фронтмен сихівсько-львівського гурту «Navigator» Орест Прус. А зрештою, кожен з присутніх теж був почесним гостем, адже більшість з нас відзначилися у різних сферах діяльності: Анна Іваночко, Ірина Циган, Ольга Грищенко-Біла, Михайло Гриців, Володимир Ключак, Леся Боднар, Анна Синютка, Ніна Федько, Ірина Полька, Микола Бакай, Тарас Варивода, Віра Савка, Ірина Карп`як, Тетяна Лесик-Чегус, Леся Дребот, Марія Краснова, Микола Козлов, учасники гурту «Ван Боб» та інші…
– Відверто? Просто немає слів. Сьогодні персонально для мене відбулася історична подія, і все завдяки вам. Моя давня мрія, а можливо навіть дві стали реальністю у найкращій реалізації. Простіше, я не очікував саме на такий розвиток подій. Персонально для мене усе було круто, атмосферно і так як уявлялося колись в мріях. Шкода, що такі миті минають надто швидко, проте залишають яскраві спогади. Трускавець, ти як завжди неймовірний! Ну і усім учасникам презентації, які приїхали з Самбора, Львова, Києва і рідного Стебника, велике спасибі! – не приховує захоплення від феєричної презентації «Неформату» Ярослав Баран.
І на душі стає так тепло та приємно, що людина отримала свою часточку щастя у цьому неприязному світі холоду, ворожнечі, політичного бруду, заздрості та ненависті. І хочеться, щоб це щастя подвоювалося, потроювалося, ділилося та розпливалося на всіх, і щоб світ цей ставав раєм, де кожна людина – формат.
Удачі тобі, Я-Реку, і в житті, і в творчості! Нехай проміжок між презентацією першої та другої збірок буде мінімальний! Хай Бог благословить у всьому!
Володимир Ключак, фото Миколи Козлова та Михайла Гриціва
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень