Уродженка та жителька села Доброгостів біля Трускавця Анна Стецівка – членкиня ОУН, зв`язкова УПА на псевдо «Голубка». За підпільну діяльність булла заарештована, утримувалася у внутрішніх тюрмах Дрогобича та Трускавця. Через постійне переслідування в 1950 р. Добровільно виїхала до репресованих родичів у м. Губа Азербайджанської РСР. Повернулася в Україну у 1955 р. Була головою одного з осередків «Союзу українок».
Зараз жінці 92 роки, але в неї ясна пам`ять, і вона до найдрібніших деталей розповідає про події своєї юності. Ось про що пані Анна розповіла гостям-націоналістам, які до неї завітали – заступнику голови Дрогобицької районної ради, родичу та односельчанину Володимиру Стецівці (КУН) та депутату Львівської обласної ради Олексію Балицькому (фракція ВО «Свобода»).
«Я народилася у с. Доброгостів Дрогобицького р-ну Львівської обл. Після закінчення школи поступила у Дрогобицьку торгівельну школу. Під час навчання познайомилася з юнаками, які належали до ОУН(м). У 1943 р. я теж вступила в організацію. Нам казали, що треба ввечір прийти там, де церква святого Петра і Павла, на збори. Нам дали Декалог – десять заповідей українського повстанця. Пам`ятаю одну з них: «Здобудеш українську державу, або згинеш в боротьбі за неї!».
Я розповсюджувала листівки та залучала інших – аж до приходу других «совітів». Тоді повернулася у рідне село та влаштувалася на роботу у сільську раду, продовжуючи допомагати організації. Була фінагентом, збирала податок. Я в сільській раді все знала, хто приїжджає, що робиться. Мій обов’язок був повідомляти. Штафетку давали мені, а я несла на зв’язок. Обмотувала в глину і несла в кулаці, якби в разі чогось – треба випустити, але пам`ятати де. Треба було залучати ще дівчат, то до нас доєдналися Торська Анастасія, Кузьма Анна, Мотуз Теодозія.
Якось до мене прийшли і кажуть, що треба перевести повстанців на інше село, до Станилі. А ми знали, де там станиця є… Переходимо, бо треба йти до Станилі на зв’язок: «Стой! Кто ідьот?!» А я кажу: «Хлопці, назад!». Беру відповідальність на себе, кажу: «Би-сте не стріляли, свої ідуть». Але якби ті всі хлопці поверталися назад тою самою дорогою, так ні, вони хотіли перебігти, а там вище була друга засідка. Почалася стрілянина. Я забігла до тітки, яка жила поруч, а там на землі спало п’ятеро повстанців. То я мусіла піти звідтам, аби не видати тих хлопців.
Мене арештували під хатою. Повели мене дорогою, я дивлюся – лежать два… Один з наших хлопців, а один їх. Вони пустили ракету, освітили. То він з Гаїв був наш, Стецула Петро. Мене забрали до Трускавця, посадили в підвал, а далі ведуть на допит. Привели того солдата: «Ти вела бандерівців?», – «Та ні, кажу, я нікого не виділа, я йшла до цьоці свеї позичити гроші. Я виділа, шо йшли якісь люди, але я думала шо базар, а потім почалася стрілянина… А ви мене з-під хати взяли», – розповідає про участь в підпільному русі Анна Стецівка.
Так Анні хитрощами вдалося уникнути покарання. Але після першого арешту вона потрапила під підозру, і незадовго знову опинилася в Трускавецькій тюрмі. Після кількагодинних допитів до Анни Стецівки в камеру прислали підставну дівчину, яка повинна була видавати себе за зв’язкову і вивідати інформацію.
«На другий день дали мене в кімнату на горі, там лиш стіл був… Десь так вночі, чую, відкриваються двері, а я лягла на той столик та й лежу. Приходит енкаведист, лізе до мене, а я в ґвалт, в крик: «Я зара підойму весь будинок, я підойму всіх людей!», – «Тіше, тіше…», – як ся змив, пішов, не рухав. Мене випустили», – пригадує як страшний сон пані Анна жахіття Трускавецької тюрми.
Коли Анна повернулася з тюрми, на неї чекав її коханий – молодий повстанець – Василь Мотуз, вістовий УПА на псевдо «Голуб». Хлопець думав, що вона вже не вийде з тюрми і носив жалобу по ній. Василь переховувався у криївках і рідко приходив до коханої дівчини. А одного вечора Анна так і не дочекалася свого нареченного – згинув. Ось як вона це пригадує:
«В долині була криївка, то там хлопці погинули, і там мій хлопець Василь загинув. То було на саму шуткову (Вербну) неділю 1946 року. Облаву зробили і обступили, півсела нашого згоріло тоді. А ту стодолу обступили, де була їх криївка… Одного ранили і забрали, мав псевдо «Крук». Там були мій Василь і ше двоє хлопців. То ті двоє пострілялися такой там, і так і згоріли. А мій хлопець як вирвався звідтам, то втікав догори, недалеко був потік… За ним бігли і стріляли, і поранили його в голову. Він упав, а вони його наздоганяли. Він мав при собі багнет німецький, і як побачив, що вже йому не втекти, що його вже наздоганяють, то сам себе тим багнетом проколов прямо в серце. Потому їх попривозили коло сільради і поклали їх там. Тих двох спалених, а він посередині був… Я ще купила йому сорочку – вишиванку, думаю, на Великодні свєта дам йому подарок… вже-м не дала… Я вже ту сорочку дала тому стрикові і казала, шо положите йому, як будете його хоронити. То їх всіх трьох в одну могилу поховали», – розповідає Анна Стецівка.
Після смерті коханого «Голуба» Анна вийшла заміж за місцевого хлопця, який тільки повернувся з Німеччини. Вона завагітніла, але дитина народилася мертвою – булла синя, як бетон по тюрмах. Жінка чекала на другу дитину, але знову потрапила до тюрми, цього разу в Дрогобич.
«Мене перевезли в Дрогобич… Брали на допит вночі. Там з хутора одного хлопця як взяли на допити, то як принесли вночі, то як кусок м`яса. Все криваве, били по ногах, по п’ятах, суцільне криваве місиво. Він хотів жилєтко (лезо), щоб підрізати себе, бо вже не міг того витерпіти, тих катувань».
Через постійні переслідування та арешти в 1950 р. Анна добровільно виїхала в м. Губа Азербайджанської РСР до тітки Катерини Дутки, яку виселели раніше, залишивши дворічного сина та чоловіка. У 1955 р. Анна повернулася на Україну.
Уже в незалежній Україні Анна понад тринадцять років була головою осередку «Союзу українок» та сприяла відновленню національної пам’яті на рідних теренах. Зараз вона – живий свідок історії. Її розповідь Володимирові Стецівці та Олексієві Балицькому є правдивим свідченням того, яке лихо принесли комуняки на нашу рідну українську землю.
Г. Свобода
На фото: Анна Стецівка, Володимир Стецівка та Олексій Балицький
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень