Основна тема прес-конференції кандидата в народні депутати по 121 Дрогобицькому виборчому округу Ігоря Куруса, яку він провів 9 жовтня – збір ним вимог та пропозицій виборців. Робиться це з тою метою, щоб наш депутат, незалежно від того, кого обере Дрогобиччина, знав реальні проблеми як всього регіону, так і проблеми, які болять кожного з мешканців. Тому готується книга «Наказ виборця», де окрім вимог виборців будуть розміщені їхні адреси та номери телефонів, щоб депутат міг зв’язатися з людиною та або уточнити завдання виборця, або ж прозвітувати про зроблене чи про причини невдачі. На сьогодні вже зібрано понад 600 заяв від виборців. Такий підхід є новаторством і він посилює відповідальність обраного перед тими, хто його обирав, вважає Ігор Курус.
На запитання кореспондента «Трускавецького вісника», чи готовий він у випадку невдачі на цих виборах співпрацювати з переможцем перегонів щодо реалізації Стратегії розвитку краю, Ігор Курус відповів ствердно. Бо дійсно, незважаючи на те, чи виграє вибори Михайло Янковський, Михайло Задорожний, Роман Ілик, Віктор Конц чи будь-хто інший, після 28 жовтня потрібно буде забути про всі образи та баталії, а взятися за роботу – лобіювання інтересів нашого регіону. Це наша думка, та склалося враження, що Ігор Курус поділяє її, адже каже, що галицьке лобі не просто потрібне – воно необхідне. За приклад наводить факт: коли в аеропорту приземляється літак з Донецька, то з автобази Верховної Ради посилають одне авто, коли ж зі Львова – три, бо кожен з наших галицьких депутатів часто не розмовляє з земляками. Як це відбивається на розвитку нашого краю, гадаємо, пояснювати не потрібно.
Мало того, не тільки майбутній депутат отримає матеріали Стратегії розвитку краю, яку розробили на замовлення Ігоря Куруса, але й органи місцевого самоврядування, виконавчі органи місцевої влади.
Ігор Курус запевнив журналістів, що не збирається знімати свою кандидатуру на чиюсь користь, адже має всі шанси перемогти. Рейтингам не вірить (хоча йому і дають високі позиції), каже: «В Дрогобицькому окрузі соціології немає, бо я знаю процеси, які тут відбуваються». А під цими процесами Ігор Курус розуміє і підкуп членів дільничних виборчих комісій, і те, що ті ДВК по сьогодні не працюють в нормальному режимі через велику кількість в їх складі членів партій-примар типу «Руський блок» чи «Родіна». За приклад наводить Уличне, де з 26 членів ДВК реально є на місці та працюють 11 членів комісії.
На закиди, що він багато грошей витрачає на виборчу кампанію, Ігор Курус відповідає, що це гроші і його особисто, і членів сім’ї, і друзів. Якщо він не стане депутатом ВРУ, то це для нього не стане трагедією, він повернеться до Києва і там продовжуватиме працювати, як працював і до того, але що ж буде з Дрогобиччиною? «Чи новообраний депутат помахає ручкою, як Димінський, чи буде працювати?» – запитує кандидат. Ігор Курус каже, що буде допомагати людям і після виборів, але в нього нема таких фінансових можливостей, щоб «взяти на свої плечі» утримання регіону. Якщо ж люди повірять Ігореві Курусу та довірять йому представництво своїх інтересів у ВРУ, то кандидат обіцяє жорстко контролювати розподіл коштів, щоб їх не розкрадали (і за приклад такого розкрадання приводить ситуацію із стадіоном «Галичина» в Дрогобичі). Свою місію депутат Ігор Курус вбачає і у створенні таких умов в регіоні, щоб сюди захотів прийти інвестор, а після приходу інвестора щоб тут йому не викручували руки.
Багато уваги Ігор Курус приділив так званому «економічному націоналізму», висловив своє бачення можливості відродження потенціалу регіону, розвитку сільського господарства. «Де сади під Ріпчицями, в Попелях, Бориславі? Немає. То про що нам дальше говорити…», – каже кандидат, наводить він і приклади невигідності утримувати молочну велику рогату худобу та за копійки здавати це молоко, розповідає, яким чином нібито просто мовно-культурне питання (дублювання фільмів російською) перетворюється в питання економічне, адже без роботи сидять українські актори, бюджет від цього втрачає мільярди. Якщо поряд з україномовною продукцією є й іншомовна, то це ще можна зрозуміти, але якщо нашим громадянам пропонують винятково чужомовний продукт, то це не може не викликати занепокоєння, каже кандидат.
Про інших кандидатів Ігор Федорович старається не говорити нічого поганого, каже, що з більшістю має нормальні стосунки та називає формулу 5+1. Це означає, що з решта 20 осіб тільки один кандидат різко виступає проти нього і займається застосуванням проти Ігоря Куруса брудних піар-технологій, ще п’ятеро просто не виходять на контакт, а з усіма іншими він спілкується в нормальному режимі. Ігор Курус каже, що готовий до діалогу зі всіма, розповідає про свою ініціативу на захист вибору дрогобичан, який може бути сфальсифікований і це не голослівні заяви – кандидат наводить факти та аргументи, чому він так думає.
Кандидату доводиться вкотре відповідати на ті ж запитання – про свою політичну біографію (був членом ПРП до серпня 2012 року), про стосунки з Миколою Княжицьким та телеканалом ТВі, про свою діяльність в Національній раді з питань телебачення та радіомовлення. Кожного разу випливають цікаві факти політичної «кухні» високого рівня, але навряд чи цікавими вони будуть пересічним виборцям Дрогобиччини.
«Я доказав своїм політичним життям, що стою на демократичних засадах, – говорить Ігор Курус. – Іван Франко писав про «патентованих патріотів», я ж не купив «патент», Олесь Доній не купив «патент». Коли я брав участь в акції «Україна без Кучми», що тоді робив Микола Княжицький? Вихваляв президента Кучму, а згодом спільно з теперішнім регіоналом Володимиром Сівковичем творили телеканал СТБ. З партії «Реформи і порядок» мене вигнали тільки за те, що я скористався своїм конституційним правом і «посмів» балотуватися у Верховну Раду. Де була опозиція, коли приймали закон про банк землі, закон про право приватизації землі іноземними громадянами? Опозиція їздила в Дрогобич і розказувала, який хороший «єдиний» кандидат».
А от сенсаційну заяву Миколи Лагодича Ігор Курус намагається коментувати обережно, каже, що в його штаб звертався колишній бізнес-партнер Романа Ілика, мешканець Кривого Рогу, який тепер є інвалідом. Тут Ігор Курус одразу ж уточнює, що така інформація завжди потребує перевірки та уточнення. Втім, це не заважає кандидату повторити всім відому істину, що злодіїв та бандитів нам у Верховній Раді не потрібно. Дослівно про це Ігор Курус сказав так: «Я не хочу, щоб 121 округ у Верховній Раді представляв злодій та бандит. Якщо він не такий, то повинен вийти на дебати, а окрім того подати на Лагодича в суд і виграти цей суд». Ігор Курус пропонує тим, хто дійсно став жертвою бандитів 1990-х років, телефонувати безпосередньо в столичний офіс Об’єднаної опозиції «Батьківщина» і розповідати про ці факти, якщо це правда. Це, на думку Ігоря Куруса, потрібно для того, «щоб в Києві знали, що тут, на Дрогобиччині, як і на стрийському окрузі, йде людина, яка має темне минуле».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень