Минулого вівторка на оперативній нараді міський голова Роман Калапач зробив спробу не лише утвердити свою монополію на владу, що вже видно неозброєним оком, а й суттєво зменшити вільну зону свободи слова у Стебнику.
Так, він стверджував, що газета “Воля громади” перекручує інформацію, сіє неспокій у місті, а “негарні люди” хочуть прийти до влади.
Що ж так обурило нашого красеня-мера? Невеличка замітка у минулому номері газети, в якій повідомлялося про те, що вже два тижні поспіль міський голова з’являється на вівторкових нарадах лише на початку, а потім зникає. Першого разу він поїхав до Львова, а другого його викликали до телефону, і на нараду він більше не прийшов. Це факт, який важко спростувати. Але Роман Калапач знайшов привід, аби розповісти стебничанам на камеру (наразі телевізійну), що у Львові він вирішував глобальні проблеми (і де таких слів нахапався?), а після другої наради в своєму кабінеті розв’язав ще низку важливих для Стебника проблем. І хто би сумнівався, що Роман Степанович у своєму кабінеті герой? Але ж не було його на нарадах – і що поробиш?
Заперечувати щось Романові Калапачу я не буду, бо те, що мер розповів стебничанам зовсім не відповідає тому, про що написала газета. Хіба би він міг щось вичитати між рядків або, згадавши свої підпіляцькі часи, нагрів газету на вогні й прочитав зашифроване в замітці, що було написане симпатичними чорнилами.
Далі – більше. Роман Калапач не дав мені слова, мотивуючи тим, що я не є керівником стебницького підприємства. Але ж усі ходять на наради, щоб радитись, а не слухати монологи мера. Та й Конституція України, відповідні закони про засоби масової інформації прямо забороняють калапачам нехтувати принципами свободи слова.
Звичайно, не ця безневинна замітка стала причиною обурення міського голови. Читачі пам’ятають, про що ми писали в останніх номерах газети. Скажімо, про те, що час Романа Калапача вийшов, адже присягу він прийняв 27 квітня 2006 року, а стебничани обрали його на чотири роки і не продовжували термін його повноважень. Або про те, що проти Романа Калапача за поданням народного депутата України Юрія Кармазіна можуть порушити кримінальну справу. Або про махінації з меблевим магазином. Або про ситуацію у “Стебникводоканалі”. Або про нелюдське існування мешканців гуртожитку на вулиці Степана Бандери, 3. І в кожному номері є щось критичне на Калапача, який має прямий стосунок до цих справ. Інший би задумався: а, може, я дійсно щось не так роблю?
Це все очевидні речі, й Романові Степановичу нічим крити. Тому й вчепився до того, що я не писав, намагаючись втовкмачити стебничанам, який я поганий. Порадив би панові Калапачу поменше з’являтись на екранах телевізорів, бо чим частіше він видає з себе святішого за Папу Римського, тим більше у стебничан з’являється бажання прийти до “білого дому” і “попросити” його з кабінету.
Роман Калапач не тільки порушує чинне законодавство, про що говорять поважні юристи, а й виявився нікудишнім менеджером. Це видно неозброєним оком по міській господарці. Навіть нарад він не вміє проводити. Говорить про уявні успіхи, дає якісь доручення, а потім не питає, хто і як їх виконав. Ось і кочують з наради в нараду проблеми невиділення коштів головам ОСББ, небезпеки від електрощитових, що може призвести до загибелі людей, мало не цілодобове споювання людей, витікання води і таке інше. Найпростіше в цій ситуації для нього закрити рот тим, хто не може і не хоче мовчати. Але не вийде, Романе Степановичу! Стебник вартує бути європейським містом, а не провінцією.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень