Іван Цегенько: «Кожен фініш – це по суті старт»

02.04.2020 | Filed under: Публікації

15 березня відсвяткував свій перший 50-тилітній ювілей Голова правління Міжнародного Центру «Європейська інтеграція України», відомий громадський діяч, ініціатор та реалізатор багатьох надважливих ефективних ідей для розвитку Карпатського регіону та Львівщини Іван Дем`янович Цегенько.

До уваги читачів пропонуємо інтерв’ю з п. Іваном.

– Іване Дем’яновичу, 50 років вважають віком, коли вже пройдений певний шлях, але попереду є ще достатньо часу для втілення нових задумів та подальшої особистісної реалізації. Але на початок розкажіть трохи про себе.

– Насправді мені не дуже віриться, що я прожив стільки років, адже час летить дуже швидко і здається, що дитинство було зовсім недавно. Народився і виріс я в невеличкому містечку Старий Самбір, де й навчався в середній школі. Старосамбірська школа тоді була однією з кращих в Радянському Союзі і славилась передовими та прогресивними освітніми методиками, а також була представлена на ВДНГ СРСР.

Дякуючи чудовому педагогічному колективу на чолі з директором Рашкевичем Михайлом Васильовичем, діти з невеличкого районного центру мали можливість отримувати ґрунтовну і якісну базову середню освіту та вступати до будь-яких вищих навчальних закладів СРСР. Я ж з дитинства мріяв стати льотчиком, отож завчасно і відповідально до цього готувався та вступив до Ставропольського вищого військового училища льотчиків і штурманів,в якому навчався і літав на літаках Л-39, Ан-26 та випустився на суперсучасному і суперзвуковому перехоплювачу МіГ-31.

Військове льотне училище я закінчив з відзнакою в 1992 році, отримавши вищу освіту і перше військове звання «лейтенант». Це був період розпаду СРСР і зародження Української Армії. Отож, незважаючи на те, що з «червоним дипломом» мені пропонували хороші місця служби, я відразу написав рапорт про своє бажання повернутись на Батьківщину і був направлений для проходження подальшої військової служби в бомбардувальний полк в місті Стрий, але спочатку був вимушений три місяці перевчитись на ракетоносець Ту-22М3 в Центрі перенавчання льотного складу ВПС України в обласному місті Миколаїв.

Початок 90-х були нелегкими часами для нашої держави та її війська зокрема. Частина потрапила під скорочення, новітні сучасні ракетоносці були в прямому сенсі знищені, а я перевівся в Львівський транспортний полк, де почав літати на транспортному і пасажирському Ан-26 та Ан-24. Транспортна авіація на відміну від бойової в ті часи літала, і це дало мені змогу здобути найвищу льотну кваліфікацію 1 класу та здійснювати польоти вдень та вночі, в простих та складних метеоумовах при найнижчому мінімумі погоди.

Через деякий час, зважаючи на те, що у війську була своя інституція військового дізнання, мене, як одного з кращих офіцерів частини, спочатку з метою стажування, а потім для виконання службових обов’язків, відрядили до військової прокуратури Львівського гарнізону. Цей період дав мені неоціненний досвід і розуміння українського законодавства в загальному, що допомагало і постійно допомагає мені в житті і діяльності. Також з того часу в мене залишилось багато хороших друзів, котрі до сих пір здійснюють діяльність в сфері юриспруденції та в силових структурах.

В 2002 році я отримав посаду начальника пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби, штурмана полку та повернувся в частину. Попри здійснення льотної діяльності в мої обов’язки входили організація пошуково-рятувального забезпечення польотів, підготовка льотного складу до виживання в екстремальних умовах і його парашутно-десантна підготовка. Дякуючи такій посаді, почав сам інтенсивно здійснювати тренувальні стрибки з парашутом і отримав кваліфікацію «Парашутист-інструктор», чергове військове звання «майор», а підрозділ, котрий я очолював, став одним з найкращих в Українському війську. Зважаючи на це, я був нагороджений відзнакою Міністерства Оборони України, медаллю «10 років Збройним Силам України».

Але в 2004 році нашу армію знову вирішили «реорганізувати». Насправді це було чергове скорочення. Львівський полк вирішили ліквідувати, а я був відібраний кандидатом і направлений для поступлення у Військову Академію Збройних сил України на командний факультет з перспективою продовження служби в центральному апараті Міністерства Оборони. Зваживши на всі обставини, слабке фінансове і соціальне забезпечення офіцерів, відсутність гарантії надання житла в Києві, а також на те, що я мав можливість звільнитись з отриманням військової пенсії за вислугу років, я написав рапорт на звільнення.

– Чи не лячно було після стількох зусиль, затраченого часу, після конкретних здобутків залишати все і починати з «чистого листа»?

– Звісно, коли ти з восьми років маєш мрію, здобуваєш її, отримуєш професію і життя, про яке мріяв, робиш непогану кар’єру, робити такі кроки надзвичайно важко. Але кожен фініш – це по суті старт і деколи обставини бувають набагато сильніші від нас, отож треба реально зважити на них і тверезо, без емоцій, прийняти рішення про подальше життя. Адже час летить не тільки швидко, але й невпинно. Отож я звільнився з армії, але вже твердо знав чим буду займатись. Найбільше мене приваблювала сфера туризму, отож прийняв пропозицію свого товариша, котрий організовував екстремальні подорожі і певний період розвивав цей напрямок. Тоді вперше я і потрапив до Трускавця та познайомився з тодішнім міським головою Грицаком Левом Ярославовичем. Я був в захопленні від того, що мер міста як і я є палким фанатом авіації! Через деякий час отримав пропозицію від пана Грицака попрацювати в його підприємстві.

– Чим запам’ятався цей етап Вашого життя?

– Цей період мого життя дав мені хороший досвід та багато нових друзів та колег по роботі, з котрими підтримую стосунки до цього часу. Розпочинав я заступником генерального директора підприємства «Лемар-Євросервіс» з кадрів та безпеки, потім управляв готелями «П’ятий океан» та «Дворик Лева», а згодом ще й виконував обов’язки помічника генерального директора санаторію «Карпати». За цей час здобув неоціненний досвід управління готельними і ресторанними закладами, зрозумів, що це таке на власній шкурі, познайомився з багатьма відомими людьми та колегами по справі. Вдячний Леву Ярославовичу, котрий підтримував мої ініціативи і дав можливість реалізувати себе в іншій, не військовій сфері. Також приємно було працювати в закладах, створених з великим смаком і професійним підходом до організації праці. В цьому є безсумнівна заслуга Лева Грицака і я багато раз захоплювався його креативністю, вмінням щось створити і стратегічним баченням своєї діяльності.

В 2015 році наша співпраця припинилась. Проте дорогу до «Карпат» та інших закладів, якими управляв, не забуваю. І мені приємно, що вони розвиваються та користуються популярністю, а я маю можливість це бачити і спілкуватись з колишніми моїми колегами. Також вдячний генеральному директору за запрошення на святкування 25-тиріччя санаторію «Карпати», в якому мав змогу працювати.

– Зараз Ви займаєтесь громадською діяльністю. Як виникла така ідея?

– Ну це не зовсім громадська діяльність як я це розумію. В Україні громадська діяльність переважно здійснюється іншими способами та здебільшого спрямована на отримання якихось політичних результатів. Я ж, маючи доволі хороші напрацювання та контакти, захотів втілити це на користь місту в котрому прожив майже 9 років і котре стало мені рідним. І після тривалих консультацій з моїми друзями та партнерами в Україні та за кордоном вирішено було створити організацію – за формою такою, котра за кордоном називається неурядова(NGO: Non-governmental organization). У нас це називається «громадська організація».

Отож в другій половині травня 2016 року ГО «Європейська інтеграція України» була зареєстрована та розпочала свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України. Я ж був обраний головою правління. Головною метою організації тоді було пропагування туристичної привабливості курорту Трускавець в Європі, зважаючи на значну втрату туристів з Росії. І одразу ж в травні,за моєї ініціативи спільно з міським головою Трускавця Андрієм Кульчинським,ми здійснили чотиристороннє підписання Угоди про міжнародну співпрацю між містами Трускавець(Україна), Старий Самбір (Україна), Сянок (Польща) та Риманув (Польща). Ця Угода передбачала розвиток співпраці на вказаному умовному векторі та створення туристичного кластеру «Бескиди» з метою пропагування Трускавця і нашого спільного Карпатського регіону в Європі та світі. Ця Угода також в подальшому дала можливість втілити значну кількість заходів і проектів, а також бути учасником і спікером багатьох східноєвропейських заходів, де ми спільно з Андрієм Кульчинським мали змогу популяризувати Трускавець. Сподіваюсь, що у значній кількості туристів з Польщі в Трускавці є і моя маленька заслуга.

Тоді ж в травні 2016-го я запропонував провести в Трускавці виїзне засідання Комітету ВРУ з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму спільно з аналогічним Комітетом польського Сейму. Таке засідання успішно відбулось, Трускавець був анонсований на найвищому рівні а я був включений в громадську раду зазначеного Комітету.

– Які були труднощі на початках діяльності Вашої організації, чи все заплановане вдалося?

– Для ефективного здійснення будь-якої діяльності необхідний ресурс. В тому числі фінансовий. А його отримати нелегко, особливо якщо організація хоче бути політично самостійною і не є «грантоїдом». Але вдячний партнерам, котрі повірили в перспективу намічених цілей і підтримували організацію на різних етапах та при реалізації окремих проектів. Також мені важлива підтримка органів місцевого самоврядування і міських голів міст, з якими співпрацюю, зокрема міського голови Трускавця Андрія Кульчинського, який постійно підтримує ініціативи Центру, зробив і робить дуже багато для розвитку і популяризації Трускавця. З цього приводу у нас однакове бачення. Дуже часто наші спільні робочі поїздки за кордон Андрій Богданович фінансував за власний кошт, не афішуючи цього.

Чи все заплановане вдалося? Хочу сказати, що всі ініціативи були доведені до кінця або реалізовуються і мають перспективу. Про все втілене розповідати не буду, адже зроблено багато і про це я регулярно та щорічно звітуюсь, тому що діяльність організації є відкритою, а також є про що звітуватись. Отож про всю діяльність можна прочитати на офіційному сайті організації http://evrointegracia.org.ua/. Також публікації про діяльність МЦ «Європейська інтеграція України» є на багатьох Інтернет-ресурсах, в тому числі офіційних та новинних ресурсах Львівщини, міст Трускавця, Борислава, Старого Самбора, наших польських, словацьких та угорських партнерів.

Найвагоміші проекти організації – це Східноєвропейський Форум гостинності і курортології, відзнака «Кришталевий Лотос», Кубок «Karpatia OPEN», Клуб готельєрів і рестораторів Трускавця, створення Асоціації європейських міст Карпатського регіону.

Попри це багато реалізовано спортивних, соціальних, гуманітарних проектів, а я особисто маю змогу брати участь в багатьох офіційних заходах за кордоном, де популяризую Україну та її туристично-рекреаційні можливості.

Зокрема, в минулому 2019 році у мене тільки офіційних візитів за кордон було більше двадцяти, не кажучи вже про діяльність в Україні. Але це дало можливість цього року,зокрема на Форумі в Трускавці, зібрати багатьох поважних посадових осіб і політиків з п’яти європейських країн,депутатів ВР України і Сейму Польщі, депутата парламенту Європейського Союзу, представників консульських установ європейських країна також 12 міських голів з чотирьох країн Європи.

– Хто Вам допомагає при здійсненні діяльності і втіленні окремих проектів? Які перспективні плани маєте?

– Участь в забезпеченні ефективної діяльності організації беруть керівники проектів, IT- менеджери, котрі створили і забезпечують роботу двох сайтів: офіційного і сайту http://crystal-lotus.pro/, юридична група та правління організації, котре складається з трьох осіб. Також при реалізації окремих проектів ми співпрацюємо з іншими громадськими організаціями та об’єднаннями, органами місцевого самоврядування, співробітниками окремих установ і закладів.

Дуже допомагає співпраця з закордонними партнерами. Саме завдяки розширенню закордонної співпраці і за рекомендації європейських партнерів, з метою більш ефективної реалізації міжнародних проектів, організація була перейменована в Міжнародний Центр «Європейська інтеграція України». Діяльність організації набула значної популярності, а я особисто був відзначений подяками Голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму, Голови Сенату Республіки Польща, Голови Сейму Республіки Польща, Голови Львівської обласної ради, Голови Національного Олімпійського Комітету України та іншими відзнаками. Також я був включений в експертне середовище Львівщини.

У нас є великі плани і ще більші перспективи. Щоправда зараз, в зв’язку з пандемією коронавірусу, ми трохи змушені поміняти плани, але по закінченні карантину маю дуже щільний графік закордонних поїздок. Найважливішими поїздками будуть робочі візити в Європейський Парламент та Сейм Республіки Польща на запрошення високих посадових осіб цих органів. Поїздки стосуватимуться подальшої діяльності організації та втілення спільних проектів. Сподіваюсь, що матиму змогу в найближчий час розповісти про ці події на сторінках сайту організації.

– Яке у Вас ставлення до українських політиків і чи не збираєтесь Ви самі взяти участь у політичному житті?

– Моє ставлення до українських політиків неоднозначне. Все залежить від конкретної особистості. У нас, як і в цілому світі, існують декілька типів політиків. Одні йдуть в політику, здобувши конкретні результати в своїй професійній діяльності. Йдуть з конкретною метою зробити щось корисне, використовуючи свій досвід і маючи відповідні знання. Їх мало і їхня діяльність на політичному поприщі не завжди може бути ефективна.

Є й такі, котрі не маючи виробничого досвіду, пішли в політику і змогли досягнути вагомих здобутків саме в політичній діяльності. Можливо це принесло якусь користь й суспільству.

Але багато є таких, котрі свідомо йдуть в політику, щоб отримати, користуючись приналежністю до популярної партії, якусь посаду чи доступ до ресурсів. Таких багато і в центральних органах влади, а ще більше на місцевому рівні. Ці люди не те що малокорисні – вони небезпечні. Адже дискредитують сам інститут влади чи місцевого самоврядування. Давати їм посади і платити їм немалі зарплати – це не тільки неефективно. Це найперше шкодить іміджу роботодавця, ображає тих людей, котрі ефективно виконують свої обов’язки. А якщо людина ще й професійно безпорадна чи неефективна або займається окозамилюванням, імітуючи діяльність, то це ще й безглузде витрачання коштів, котрі можна витратити на корисні і необхідні речі !

Я ж особисто не збираюсь йти в політику чи працювати в органах влади чи місцевого самоврядування, хоча такі пропозиції поступали і поступають. Мені завжди подобалось робити те,що я вмію і від чого є якась конкретна користь та результат. І завжди, на всіх етапах свого життя, я завжди старався сумлінно відноситись до того чим займаюсь. А теперішні результати показують, що ефективні і потрібні речі можна робити, не займаючись політикою і не перебуваючи на якійсь владній посаді, отримуючи зарплатню.

– На завершення повернемось до ювілею. Трохи особисте питання: як Ви відмічали свій день народження?

– Переважно мій День народження припадає на Великий Піст. Я вже понад 10 років дотримуюсь посту, не вживаючи ні м`яса, ні спиртних напоїв, не беручи участі в розважальних заходах. Це дуже корисно і для душі, і для тіла. Тому свій ювілей 15 березня я не відзначав не через цьогорічні карантинні обмеження, а власне через те, що зараз триває Великий Піст.

Сподіваюсь, по закінченні Посту після Великодніх Свят, десь орієнтовно в травні зібрати рідних і друзів, котрі були поруч на різних етапах мого життя. До цього часу напевно вже скінчиться і карантин.

На свій ювілей я отримав дуже багато вітань та теплих і щирих слів побажань. Я зворушений тим, що в мене стільки справжніх друзів, котрі на різних етапах життя підставляли мені надійне плече, і на багатьох з них я й зараз можу розраховувати. Отож, користуючись нагодою, ще раз хочу подякувати всім за вітання та побажати всім здоров’я, хорошого і успішного життя!

– Щиро дякую, Іване Дем`яновичу, за відвертість, за таке змістовне та цікаве інтерв`ю, і за ту роботу, яку Ви робите для Трускавця, Львівщини, України, для розвитку туризму і інтегрування нашої держави в європейський простір. Ще раз вітаємо Вас з Вашим першим піввіковим ювілеєм, і, сподіваюся, на Ваш столітній ювілей ми теж поспілкуємось. І Вам, і очолюваному Вами Міжнародному Центру «Європейська інтеграція України» – нових звершень та успіхів!

Розмовляв Володимир Ключак

(Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні)

About 

Błogosławieni którzy wprowadzają pokój, albowiem oni będą nazwani synami Bożymi.

Tags:

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

ТОП коментованих за тиждень

  • None found

Оголошення ТВ

  • Запрошуємо юних футболістів
    31.01.2020 | 13:57

    Футбольна школа «КМС» (м. Трускавець) проводить відбір хлопців 2009-2010 р.н. в секцію футболу. Контактний телефон:  096-064-71-97 (тренер Володимир Смола). (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеОголошується набір дітей для занять футболом (0)Козацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Футбольна школа «КМС» поповнилася 12 юними футболістами (0)Трускавчан запрошують на Майдан Незалежності на перегляди футбольних матчів (0)

  • Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку
    28.01.2020 | 16:00

    Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку підприємців. Конт. тел. 067-67-27-641. (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеКозацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Запрошуємо спільно відзначити День Соборності України (0)Шукаю роботу з прибирання приватних будинків (0)В музеї міста-курорту відкриють виставку про кримськотатарську спадщину (0)

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви