У мене не було сумнівів у тому, що журналісти, які обслуговували Руслана Козира, після його поразки на виборах критикуватимуть Андрія Кульчинського.
Щоправда, я думав, що й для них існує моральний бар’єр у сто днів, коли новій владі дають шанс показати себе. Але коли люди навчилися цькувати тих, хто просто мав інакшу думку, ніж бос, який годував з руки цих журналістів, – то чи можемо ми підозрювати їх у тому, що в них є мораль?
Уже перші публікації цих журналістів показали їхню основну мету: трускавчани помилились, не проголосувавши за Руслана Козира. Коло тих, хто стане об’єктом їхньої критики, розширюватиметься з кожною публікацією. До нього потраплять як прихильники міського голови, так і ті, хто просто співробітничає з міською владою безвідносно до керівництва міста, адже мова насамперед має йти про розв’язування трускавецьких проблем. Особливо нищівною буде критика тих, хто працював на Козира, а тепер переметнувся у стан “ворога”.
Я передбачаю, що ці журналісти назвуть себе опозиційною пресою. Зрештою, це нормально, коли журналіст знаходиться в опозиції до влади. Так є у всьому цивілізованому світі. Проте не доводиться сподіватися опозиційності від людей, які обслуговували колишню владу. За один день не змінюються. Навіть за рік. Відбудеться банальна підміна понять, коли звичайну критику вважатимуть об’єктивною опозиційністю.
Андрій Кульчинський найбільше має бути зацікавленим в існуванні опозиційної преси. Зараз у нього з’являється дуже багато “друзів” (саме в лапках), які замилюватимуть йому очі, але палець об палець не вдарять, аби бодай щось зробити для процвітання Трускавця, бо не здатні на це з професійної точки зору. Трускавецькому міському голові зараз найбільше потрібні люди, які здатні говорити йому правду в очі. Професіонали потрібні теж, в тім числі й ті, які були в оточенні його попередника, але насамперед слід тверезо дивитися на те, що відбувається, й не просто бачити проблеми й знати шляхи їх розв’язання, а й розставити на відповідні місця тих людей, які можуть це зробити.
Трускавець змучився від підступності і цинізму попередньої влади. Виборці голосували не стільки за Андрія Кульчинського, скільки проти Руслана Козира. Повернути довіру до влади – ось найважливіше завдання. А зробити це можна лише конкретними справами.
Журналісти, які критикували Руслана Козира, коли він був міським головою, думаю, все ж усвідомлювали, що він щось робить для Трускавця. І ці здобутки були вагомими. Колишній очільник міста все ж прийшов із сфери бізнесу, тому огульно відкидати те, що він зробив для Трускавця, не можна. Андрієві Кульчинському буде неймовірно важко, бо цієї бізнесової жилки в нього нема. Звісно, навчиться, але 2017-го року трускавчани вже можуть проголосувати за іншого, бо їм не потрібен міський голова-учень, вони хочуть бачити міського голову-творця. Найгіршим варіантом буде, коли до влади знову повернеться Руслан Козир, бо трускавчани побачать непрофесіоналізм команди Андрія Кульчинського, неспроможність розв’язувати проблеми й створювати щось нове.
Я боюсь, що в нинішній ситуації Андрій Кульчинський може стати жертвою тих, хто технічно допоміг йому прийти до влади. Ці люди значно перебільшують свою роль у перемозі нинішнього міського голови, а він сам може в це повірити. Визначальним тут буде не те, що вони дбатимуть про розвиток Трускавця, а те, який зиск з цього матимуть. Тому Андрія Кульчинського можуть банально використати, зв’язавши його по руках і ногах, і не дуже дбаючи про його ділову, а, головне, моральну репутацію.
Якби в Трускавці була опозиційна преса, Руслан Козир не дозволив би собі те, що він робив. Не доводиться сподіватися, що зараз з’явиться опозиційна преса. Тим журналістам, які критикували колишнього міського голову, важко переключитися не просто на критику нинішнього, а на створення об’єктивного інформаційного простору, в якому мала би місце гола й неприваблива правда. Втім, вони ще мають фору в сто днів.
Андрій Кульчинський – мудрий чоловік. Він розбереться в тому, хто є ху, як казав Михайло Горбачов. Якби в нього виникла потреба в існуванні опозиційної преси – це стало би першим кроком на шляху до його успіху. Але ця опозиційна преса має з’явитися не тому, що цього побажав міський голова, а тому, що в середовищі трускавецьких журналістів у цьому виникла нагальна потреба.
Анатолій Власюк, Тустань
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень