Галина ШИМАНСЬКА: «Слабке місце влади – це відсутність самореклами міського голови і пропаганди його роботи»
Народні обранці коментують останні події у місті і дають оцінку діяльності виконавчих структур міської ради та міського голови
Міський голова є лише певним сегментом влади. Цілковиту відповідальність очільник міста мав би нести за умови існування підконтрольної йому депутатської більшості. На сьогодні влада не є сконцентрованою в одних руках, як це було за попередніх каденцій. Це, з одного боку, добре, а з іншого – створюються певні труднощі. Рішення приймаються сесією, виконкомом, підрозділами виконавчих структур, і усе, що відбувається у місті, не завжди залежить від міського голови, тоді як відповідальність, вже традиційно, покладається безпосередньо саме на нього. І дехто на цьому робить собі піар.
Ситуація в нашому місті на сьогодні є дуже непроста. Попередня влада створила для міста величезні проблеми. Комунальне господарство було дощенту зруйноване, величезні ресурси міста, які давали можливість вирішувати проблеми, були просто розтринькані. Найбільший після «Нафтусі» скарб нашого міста – це земля, і саме цей скарб був за минулої влади немилосердно розбазарений. Земля роздавалася в ручному режимі приватним особам, бізнесовим структурам, а місто нічого від цього не отримувало. За ділянки землі купувалася слухняність депутатів. Для прикладу можна згадати вулицю Макомацького, чомусь(?!) відому в народі як депутатська. Комунальне майно було роздане за безцінь людям, від яких керівництво міста мало якийсь зиск. При тому жодної проблеми у місті не було кардинально вирішено: збереження «Нафтусі», дороги, каналізаційні мережі, озеленення, паркові зони, рекреація, водопостачання – усе це за роки минулої влади тільки погіршилося.
Я була депутатом минулого скликання, все це відбувалося на моїх очах, тому я можу сміло і відкрито говорити про ці речі. Наша фракція «Наша Україна» була найбільш активна. Ми протестували, але дуже рідко наші пропозиції приймалися. Ми завжди були у меншості, а рішення ухвалювала слухняна більшість.
Слабке місце теперішньої влади – це відсутність самореклами міського голови і пропаганди його роботи. Я схильна думати, що Руслан Козир, займаючись вирішенням серйозних питань, переймаючись проблемами міста, не надає власному піару значення і нічого не робить, щоб сподобатися людям. З одного боку, це викликає повагу, а з іншого – дуже шкодить, оскільки його імідж постійно потрапляє в епіцентр антиреклами. До речі, колишній міський голова дуже уміло, можна сказати, професійно загравав з людьми і умів подобатися. Я не є апологетом теперішнього міського голови, я не є людиною його команди, не вхожу також у фракцію партії, яка його висувала. Хоча була його прихильницею і агітувала за нього під час виборів. Я бачила в ньому людину, здатну щось змінювати. І сьогодні я не знаходжу в ньому жодної корисливості. Натомість бачу цілеспрямованість, мету, яка є дуже далекою від особистісного інтересу. Руслан Козир, ідучи на вибори, мав певну програму: Трускавець – курортне, перспективне, зелене, чисте і зручне для людей місто. І по кожному з цих напрямків сьогодні щось робиться. І тільки сліпий, глухий або брехливий буде це заперечувати.
Візьмемо хоча б затвердження генерального плану забудови міста. Це дуже важливо, хоч і трохи запізно. Чому у нашому місті такий балаган в архітектурі? Практично знищене його історичне лице. Це щастя, що залишилось хоч декілька споруд, які зберігають історичний образ міста. Сьогодні Трускавець – це приклад того, як не треба робити. Забудували – будинок на будинок налазить, на бордюрах, криво-косо-впоперек. Біля багатьох курортних вілл навіть газону немає. Чи так повинно курортне місто виглядати? Але минулій владі було вигідно не мати генерального плану, тому й не затверджували.
А що робилося в парку? Це ж ганьба і сором. Де, в якому курортному місті у світі можна побачити таке неподобство, як торгівля. А реакція громадян на намагання навести порядок просто вражає: кажуть, що так було роками. Справді, так було, а точніше, стало в роки керування містом попереднього міського голови – за вісім років до багато чого можна звикнути. Але ж є історичні традиції, коли парк був тільки парком і нічим іншим, жодної торгівлі там не було. Яйця і сир під ногами та на парапетах – це надбання саме минулої влади. У парку має бути тиша, порядок, чисте повітря, квіти пахнуть і пташки співають – і все. Так в усьому світі. Чому у нас має бути інакше?
Щось, напевне, сталося з нашою свідомістю, якщо навіть старенькі бабусі з сіл – носії високої української духовності, – які завжди були глибоко побожними, сьогодні стоять на сходах біля церкви і гучно рекламують свій товар. Хтось скаже: та вона ж бідна… Так, справді, вона бідна, але не грошима – вона збідніла духовно… Що вже казати про молодь – хто тепер молодих навчить отієї глибокої народної культури, яка була в нас, українцях, але десь поділася? Усе так ганебно, прикро, соромно… Я тому й підтримую Козира, що він намагається повернути нам своє питоме наймення, сповнене гідності і самоповаги: «Я – трускавчанин, я живу в елітному європейському місті-курорті».
Нашій владі стало здорового глузду прийняти рішення про очищення парку від торгівлі, але деякі депутати попри те і далі підбурюють людей до спротиву, на кожному кроці ставлять палиці в колеса, судяться, бунтують, пікетують. Хтось може подумати, що вони таким чином про людей дбають. Якби ж то так. Вони просто захищають свій власний бізнес у парку – оце і все.
Я часто спілкуюся з мешканцями і чую, що говорить народ про підвищення тарифів. Люди багато чого не розуміють, і це недолік теперішньої влади. Роз’яснювальна робота з людьми практично не ведеться. Їм не пояснили, не попередили, а так зразу і різко взяли і підвищили. Це було великим недоліком у роботі керівництва комунального підприємства, яке розробляло тарифи. Люди не люблять платити більше, ніж платили і не хочуть розуміти, що ніхто нікому нічого не продає дешевше за встановлену ціну. На приклад, людина приходить у магазин і бачить, що хліб коштує не 2 грн. 25 коп., як учора, а вже 4 грн. Ця людина мовчки купує і нишком йде. І їй не приходить у голову сказати: ні, я не буду за хліб платити більше, я заплачу тільки 2,25. Чому з тарифами має бути інакше? Але ситуацію з тарифами уміло використали ті, хто зацікавлений в компрометації теперішнього міського голови, хто хоче повернутися до влади і дограбувати місто остаточно.
Є до цього дуже яскравий приклад. Усі знають, кому належить такий собі «Дворик Лева». Хто ходить попри нього, звернув, певне, увагу, в якому стані там тротуари, дорога і все решта. Усе зроблено красиво, як для себе. Зроблено в ті роки, коли в руках був адмінресурс і кошти. От би хтось з журналістів підготував фотодобірку об’єктів, до яких має якесь відношення колишній міський голова. Там все ідеально. А те, що робилося для міста, для громади – як-небудь або ніяк. Хіба не має власник «Дворику» сенсу і стимулу повернутися до влади?
Я прекрасно пам’ятаю, як за попередньої каденції була спроба підняти тарифи. Люди, звичайно ж, обурились. І що тоді зробив міський голова? Повернув попередні тарифи і розтрубив на все місто, який він вболівальник за громаду (піаритися красиво він завжди умів). До чого це призвело? Це просто знищило комунальне підприємство. Самі ж люди потім обурювалися, що послуги не надаються, нічого не робиться. Мало того, що послуги не надавалися, – почалися дотації, кредити, застави, борги. Це неподобство отримав у спадок новий міський голова, і тепер намагається все це розгребти і змусити працювати.
Хоча треба визнати, що обурення людей новими тарифами є частково виправданим. Люди хочуть платити тільки за надані послуги, можливо, навіть замовляти послуги, а потім їх оплачувати. В ідеалі так, напевне, і мало би бути. Хай тарифи будуть економічно обґрунтованими, тобто відповідають затратам підприємства з урахуванням цін на газ, електрику, паливо, матеріали і таке інше, але й самі послуги мають бути реальними, а не абстрактними.
На жаль, не всі депутати розуміють (що вже говорити про простих людей), що за місто, в якому ти живеш, треба дбати, а не тільки старатися на ньому як можна більше заробити. Це все одно, що рубати гілку, на якій сидиш. А пікети під міською радою до добра не доведуть. Людей жаль. Вони не розуміють, що ті, хто їх виводить на пікети, просто піаряться, показують, які вони хороші, добрі, як люблять і дбають за народ. Але це зовсім не так. У цих піарщиків слід хоча би запитати: а як робити і що робити? Відповіді, переконана, не буде. Бо говорити, це – не справу робити.
До речі, про піар. Один з депутатів недавно на сесії сказав, що влада повинна створювати нові робочі місця, бо люди не мають чим платити за комунальні послуги. Усе би нічого, якби цей депутат не був представником найбільшого роботодавця в місті. Виникає питання, чому ваша організація не платить стовідсотково зарплату, чому виганяє людей або переводить на пів чи й на чверть ставки? Але присутні на сесії люди аплодували цьому депутату. І ніхто не думав, яким же ж чином міська влада буде створювати нові робочі місця в ЗАТі, в «Ріксосі», в «Карпатах» чи десь інде? Люди просто аплодують привабливій думці і не хочуть вникати в суть. Людям приємно, коли їх захищають. Людям взагалі приємно чути те, що вони воліють почути.
Усі хочуть жити добре вже сьогодні, і поступитися нічим не бажають. Хоча знають, що для того, щоб зробити в хаті ремонт, треба повиносити меблі, вкласти гроші, потерпіти якийсь час незручності. Інакше не буває. Але таке розуміння, на жаль, є тільки стосовно власної хати.
Якщо давати оцінку роботі влади, то, думаю, що влада працює добре, хоча й не без огріхів. Головне те, що керівництво міста має добру волю зробити щось у місті краще. І треба міському голові в цьому допомогти, треба просто працювати, а не спекулювати на якихось невимушених помилках і недоліках у роботі.
депутат міської ради
Наталія Пономаренко: «Реформи потребують жорстких і непопулярних заходів».
Народні обранці коментують останні події у місті і дають оцінку діяльності виконавчих структур міської ради та міського голови.
Проблема в тому, що всі реформи в комунальному господарстві, які дуже потрібні і мали би бути вже реалізовані, на рівні держави ще тільки декларуються. Законодавство не досконале. Видаються різні постанови, розпорядження, які суперечать один одному. І владі на місцях дуже важко щось зробити. Тому ми маємо самі визначитися з першочерговими заходами по реформі і рухатися, хоч помалу, але рухатися вперед.
Біда в тому, що будь-які зміни, будь-які реформи – це завжди боляче. Реформи потребують жорстких і непопулярних заходів. Звичайно ж, хтось постраждає, обов’язково це буде робитися за рахунок когось або чогось. І інакше просто не може бути. Це треба зрозуміти. Треба набратися терпіння – усім: і владі, і людям. Владі, може, у першу чергу, тому що, зрозуміло, буде опір, буде невдоволення. Просто треба бути послідовним і наполегливим. Результат буде не так швидко, як хотілось би, але він обов’язково буде.
Завжди є сили прогресивні і консервативні. Так і у нас. Міський голова спонукає до прогресивних і швидких заходів, але є й ті, хто, в силу своєї консервативності, не може прийняти нового, тому починається спротив, політичні спекуляції, підбурювання народу.
Нашій трускавецькій владі вистачило мужності розпочати реформи. І ситуація, що склалася, зовсім не є непередбачуваною. А чого було чекати? Що нас будуть хвалити і гладити по голівці за нові підвищені тарифи, за оптимізацію, скорочення? Такого в принципі не могло бути.
Є проблеми з кадрами. І напевне, це – найбільша проблема. Можу сказати по підприємству, на якому я працюю, – КП «Трускавецьтепло». Ми сьогодні переглядаємо укладені рік тому контракти з працівниками. Ці працівники перейшли до нас від КП «Наше місто», так би мовити, дісталися нам у спадок. Вони там працювали в одних умовах, які їх влаштовували . Ми ж поставили жорстко: працюватиме тільки той, хто є відповідальний, старанний і фаховий, уміє працювати в нових умовах, самостійний у прийнятті рішень, креативний. У нас сьогодні на підприємстві працює невелика кількість людей, але достатня, щоб забезпечити належний рівень надання послуг, і вони виконують великий обсяг робіт. Вишукуємо можливості стимулювати людей фінансово, проводимо переатестації, підвищення розряду найбільш старанним і професійним працівникам, підвищуємо їм зарплату. І у нас, в КП «Трускавецьтепло» у працівників найнижчої і середньої ланки на сьогодні найбільші зарплати по місту. Тобто, якщо людина добре і багато працює, вона добре заробляє. Також ми стараємося забезпечити для людей належні умови праці. На цей рік ми запланували зробити ремонт у побутових кімнатах, все привести до належного вигляду.
Наше підприємство вчиться заробляти. Вже пора відходити від споживацького ставлення до влади і заробляти самим. Ми підготували список послуг, які наше підприємство може надавати і доводимо цей список до відома мешканців. Це зокрема послуги з встановлення індивідуального опалення, послуги екскаватора, сантехнічні роботи, промивка радіаторів, усі інші профільні роботи.
Наша біда – це хаотичне встановлення індивідуального опалення у минулі роки. Роботи з відключення від централізованого опалення були проведені не професійно, тому від цього тепер дуже страждають люди, які залишилися на централізованому. Підприємство просто не в змозі подати якісне тепло в розбалансовану мережу, і нам доводиться вже власним коштом переробляти, щоб не страждали інші споживачі. Тому ми цього року стараємося, щоб відключення від центрального опалення здійснювало наше підприємство. І тоді ми за все будемо відповідати.
Ще ми ставимо перед собою завдання заощаджувати і гроші, і матеріали, і енергоносії. Намагаємося упроваджувати енергозберігаючі технології. Міська рада нам у цьому дуже помагає. Цього літа плануємо реконструювати дві котельні. З бюджету нам виділено кошти на придбання модульної котельні для школи №1, завдяки якій за опалювальний сезон можливо заощадити до 300 тисяч грн. Це ж кошти наших бюджетних споживачів, і саме вони платитимуть значно менше. Якщо вартість котельні 750 тисяч грн., то вона окупиться за два з половиною сезони, а далі працюватиме на прибуток і розвиток підприємства, і звичайно ж, на покращення послуг для населення.
Енергозберігаюча котельня буде обладнана і для школи №3 та дитячого садочка «Дзвіночок». Також нам кошти з міського бюджету виділено на частотні регулятори для насосних. Це таки прилади, які дозволяють економити електроенергію. На рік економія становитиме до 250 тис. грн.
Чому КП «Трускавецьжитло» так важко проходить своє становлення, мені судити важко. Думаю, що їм просто треба йти до людей і пояснювати ситуацію. Роботу «Трускавецьтепло» відчути легше – тепло в хаті, значить добре працюють. Побачити роботу «Трускавецьжитло» трохи важче, адже є роботи, і їх дуже багато, яких не видно, але вони робляться. Тому треба більше інформувати, і то – по кожному будинку, йти й розказувати, писати, що зроблено, що планується найближчим часом – буквально розписувати роботу по днях. Тут проблема ще й в тому, що тарифи не піднімалися від 2007 року. Це велика помилка минулої влади. Треба було щороку приводити тарифи у відповідність – тоді такої напруги не було б. А саме підприємство має вчитися заробляти – не чекати, коли гроші дасть міська влада чи споживачі.
Статті взято з сайту Трускавецької міської ради: http://truskavets-city.gov.ua/modules.php?name=Vlada&op=list_content&eid=1011
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень