Ми, стебничани, звикли увесь час на когось нарікати: на державу, на владу, на виконком, на бездіяльність комунальних служб, на казначейство, що затримує проплату захищених статей. От тільки себе чомусь ніколи не бачимо…
Чи то менталітет у нас такий – вкрасти, поцупити так, аби ніхто не бачив… Мовляв, після мене – хоч потоп! Минулого тижня їхав я своєю автівкою попри Стебницьку лікарню, якраз там, де йшлися ремонтні роботи дороги. Зі мною їхали пасажири, які можуть підтвердити мої слова. Дивлюсь, перед моєю машиною зупиняється «жигулька», з якої вискакують двоє мужчин і шуфлею та лопатою починають здирати з дороги свіжопосипаний гравій. «Нагребли» майже два відра.
Я онімів… Ото наглість, отак серед білого дня, не дивлячись, що хтось бачить таке свинство… Красти в самих себе.
– Хлопе, — кажу, — що ти робиш? – Крадеш сам в себе, а потім кричиш, що нема дороги, що влада погана, комунальні служби бездіяльні…
Я – людина сильної статури. Тому ніхто зі мною до двобою ставати не хотів. Поїхали мирно… А я пошкодував, що не мав із собою відеокамери, чи бодай фотоапарати і більше часу, аби з’ясувати, що то були за невігласи такі… Мусив везти клієнтів до місця призначення. Але побачене вразило всіх! А мене спонукало взятися за перо.
Ну їй Богу! Хіба ж так можна? Робити злочин проти громади міста, а потім пащекувати, що винні виконком та влада у тому, що нічого в місті путнього не робиться. Я аж ніяк не захищаю нашу владу. Вона й справді – бездіяльна. Але й самим стебничанам треба мати бодай крихту совісті – красти в себе, своїх дітей, онуків… А головне – що такий злочин пройде зловмисникам безкарно!
Соціально-свідомий стебничанин, ЛайфІнфо
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень