/На книжковій полиці/
На полиці стоїть книжка з антиутопіями, серед яких – казка, і то непроста. Непроста хоча б тому, що її автором є Ерік Артур Блер, знаний в історії літератури як Джордж Орвел, автор знаменитого роману «1984». Назва казки – «Ферма тварин» (англійською «Animal Farm», російський варіант – «Скотский уголок»).
Фабула казки така – на одній звичайнісінькій фермі, власником якої є містер Джонс, тварини збунтувалися, вигнали власника (ненависну їм Людину), змінили назву ферми з «Райського куточка» на «Куточок худоби», встановили собі нові правила і почали жити по-новому. Серед персонажів – коні, свині, собаки, кіт та осел, кури та гуси, словом, всі жителі ферми тварин.
В казці «Ферма тварин» Орвел блискуче показує становлення тоталітаризму. Читаючи цю казку, відразу впізнаєш хід історії першої половини ХХ століття в Радянському Союзі. Тут описані перші п’ятирічки, голод, популізм та демагогія, репресії та війни, чітко змальована постать Сталіна, розкриті складні перипетії міжнародних відносин того часу. В кінці казки свині, які взяли на себе керівну роль на фермі без людей, стали такими ж ненависними для тварин, як і містер Джонс. Вони почали жити в людському житлі, почали одягатися в одяг людини, пити віскі, знущатися над худобою за допомогою своїх посіпак – собак-охоронців.
«Ферма тварин» за версією журналу «Newsweek» займає 61 позицію у рейтингу сотні найкращих книг усіх часів. Казка спрямована проти тоталітаризму у всіх його проявах, тому не перестає бути актуальною і в наші дні.
Під час читання «Ферми тварин» у автора цих рядків мимоволі почали виникати асоціації про життя в одному з українських містечок. Час – дійсний, теперішній. Читайте, панове, зі мною, і робіть висновки.
Отже, мешканці одного містечка виступили проти правління господаря. Доброго господаря. Хоча жилося їм непогано, мали що їсти (була хороша зарплата), жили в умовах, нічим не гірших від їхніх сусідів, а навіть кращих. Та на виборах ці мешканці проголосували не за містера Джонса, а за свиню Наполеона (всі власні імена – це персонажі з казки Орвела «Ферма тварин»). Проголосували, бо їм обіцяли дуже багато – місто чисте, місто зелене, місто перспективне, владу чесну, а громаду заможну. Містер Джонс попав в опалу, Наполеон при кожній нагоді нагадував, як погано жилося тваринам при Людині і як добре їм буде жити при Свині.
Одним з правил, які встановили тварини, було правило «Всі тварини – рівні». Вони тішилися тим, бо не могли знести вищість містера Джонса, його перевагу над ними, простими жителями ферми «Райський куточок». Хоча містер Джонс думав про розвиток своєї ферми, залучав величезні кошти в її розбудову, створював умови, щоб тварини, які працюють більше, могли отримувати більше корму, мали кращі умови.
Коли до влади прийшла свиня, то спочатку в ейфорії здавалося, що тепер на фермі дійсно всі рівні, що ферма буде розвиватися набагато краще, ніж при містерові Джонсові. Але щось пішло не так – майже всі кошти, які йшли в спільний казан (скажемо так – в міську скарбницю), відводилися на утримання свині Наполеона та його поплічників.
Коли хтось пробував замислюватися над тим, що відбувається (серед таких персонажів у казці – осел Бенджамін та кінь Роботяга), то відразу вискакував підсвинок Діловий (щось таке як в РФ Кісєльов) і починав декламувати лозунги «Мер (ой, вибачте, Наполеон) завжди правий» та «Громада (знову вибачте, тварини) – це все, а одна людина – це ніщо». Чисто як в радянські часи: «Единица – ноль»…
Наполеон, котрий розжирів за роки правління, всі свої дії аргументував тим, що «мене обрала громада, тому ніхто мені не указ», а всі, хто пробував свині вказати на неприпустимість її поведінки, звинувачувалися в тому, що вони – агенти містера Джонса, вороги тварин і повинні бути як не знищені, то видалені з ферми.
Хоча багато тварин на фермі читати не вміли (або не любили), та тих, хто вмів, теж стали вважати ворогами. Щоб зменшити кількість мислячих людей, почалося переслідування закладів, де можна здобути мудрість – в першу чергу книжкових магазинів та бібліотек. Замість цього тваринам почали прищеплювати любов до торгівлі. «Перетворимо нашу ферму в ферму-базар!», «Створимо міні-ринки у всіх мікрорайонах!» – вищала головна свиня. Відповідального за архітектурне обличчя ферми, який пробував вказати на все безглуздя цих ідей, а особливо на шкоду для ферми, було піддано опалі та вигнанню. «Щоб він не смів показуватися в мій палац!» – кричав головний свин з вікна кабінету містера Джонса.
За якихось чотири – п’ять років тварини стали жити набагато гірше, ніж їм жилося за містера Джонса, але про це ніхто не смів навіть писнути. Хряк Наполеон виявився нікудишнім господарем, особливо якщо порівнювати з містером Джонсом, але сказати про це означало наразитися на неприємності. Будь-яке погане слово про Наполеона було табу, нишпорки винюхували та доносили свині про «неблагонадійних». Якщо якась гуска чи індичка ненароком згадувала щось добре про часи Людини, то вона дивним чином зникала і ніхто її більше не бачив. В безпеці не почували себе навіть так звані «депутати» (слово, яке за великого свина набуло явно негативного забарвлення). Це були пережитки старого режиму, яких Наполеон планував ліквідувати в недалекому майбутньому.
Дбаючи про власну безпеку, Наполеон оточив себе собаками-охоронцями. Вони гарчали на кожного, хто пробував надто близько наблизитися до верховної свині, або ж хто заголосно кудкудакав чи ґелґотав у присутності володаря.
Крім свиней та собак, ще одною групою підтримки верховної свині були вівці та Дурна Курка. Вівці хором розучували лозунги та пісеньки, які складали для них свині Діловий та Шибздик (на кшталт «Жити стало краще» та «Нехай живе Наполеон, найбільша свиня з усіх свиней!»). А Дурна Курка тільки й дивилася кого б ще обгадити, щоб Наполеон дозволив їй видзьобати рештки їжі з його величезної салатниці, на яку він проміняв своє старе корито.
За роки, відколи містер Джонс пішов із ферми, Наполеон змінився – він не тільки перебрався в палац зі своєї конури біля складу будматеріалів, але і почав одягатися як Людина, їсти з тарілки, пити віскі і навіть пробував ходити на двох ногах. Змінилися і правила – замість «Всі тварини рівні» появилося «Всі тварини рівні, але деякі з них рівніші». Ті ж правила, які були невигідні свиням та їхнім посіпакам-собакам, Наполеон оголошував шкідливими і згадка про них каралася.
Роботи у тварин ставало щораз більше. Ті, хто взагалі не працював, а це були свині та собаки, всіляко заохочували до праці всіх інших тварин. Наполеон часто повторював улюблене японське прислів`я «Хочеш жити як справжня тварина, то працюй як кінь», кращим ударникам праці давав виготовлені підсвинками грамоти та додатково по одному яблуку чи морквині за перевиконані плани. Кури були зобов’язані нести щораз більше яєць, а от корму їм давали менше. Кінь Роботяга відкинув копита на роботі, точніше, впав від знесилення. Цьому вірному слузі, опорі режиму Наполеона, головний свин віддячив по-свинськи – віддав на живодерню. Через Ділового та через офіційний сайт верховної свині було оголошено, що Роботяга помер у найкращій ветеринарній лікарні графства Йоркшир і похований на найкращому цвинтарі Англії, а всі, хто скажуть щось інше на цю тему – вороги ферми тварин.
Якщо в часи містера Джонса ферма «Райський куточок» була однією із зразкових, то тепер зразковим була хіба хатина Людини (тепер її перейменували в «Палац Наполеона»), на щорічний ремонт якої виділялося в рази більше коштів, ніж на ремонт стаєнь, конюшень, хлівів, сараїв, кошар, стодол та інших господарських споруд ферми. Доріжки на фермі, які були чистими та акуратними за часів Людини, стали занедбаними та страшними, тішила око хіба стежка, котра вела до Палацу Наполеона та до його колишньої конури біля складу будматеріалів. Але всі жителі ферми були зобов’язані хвалити стан доріжок та скандувати «Жити стало краще!».
Життя корів, коней, гусей, качок, індиків, котів, ослів та іншої живності стало нестерпним. Діловий, очі якому заплили від жиру, пояснював на зборах, що всі тварини на фермі харчуються краще, що всім тваринам Наполеон зробив ідеальні житлові умови, що верховна свиня піклується про всіх, але не так просто виправити всі помилки господарювання містера Джонса. Діловий сипав цифрами, Дурна Курка підтакувала, а хор овець співав пісні в честь великого свина. Коли осел Бенджамін, кобила Хрумка чи хитра кішка починали перепитувати, чи добре почули цифри, вірні собаки-охоронці гарчали, не дозволяючи порушувати заздалегідь сплановану та відрежисеровану ідилію прослави Наполеона.
Джордж Орвел написав «Ферму тварин» в 1945 році, тобто 70 років тому (!). Письменник помер в 1950 і не побачив краху сталінізму, після якого нові «наполеони» творили нові «ферми тварин». Але змінити «Райський куточок» на «Ферму тварин» можна не тільки в окремих країнах, де до влади приходять диктатори. Можна це зробити і в сучасній Україні, в окремо взятому місті, де замість Людини урядувати починає Великий Свин, який свій тоталітаризм будує на підтримці орвелівських свиней, собак, овець, Дурної Курки, які знають, за що служать Наполеонові.
Наближаються місцеві вибори. До жовтня, шановний читачу, ти ще маєш час прочитати невелику за обсягом казку «Ферма тварин» Джорджа Орвела. Це якихось 60 сторінок тексту, а задоволення – неперевершене.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень