З цією унікальною жінкою ми познайомились у 2004 році на благодійному концерті, який проходив в стінах Дрогобицького онкодиспансеру. Своїм мистецьким виконанням естрадних пісень юні таланти (вихованці неперевершеної Любові Кузьмич) здивували не тільки онкохворих, а й медичний персонал. Я також із захопленням спостерігала, як щиро та невимушено з дитячих уст ллється пісня. Як глядачі плакали від щастя. Ще б пак! У такому закладі, де посмішка буває рідкістю – лунає музика, жарти, дитячий сміх… Не за матеріальну винагороду. А просто так… Аби подарувати людям (більшість з яких сьогодні вже немає в живих) радість життя.
Ще неодноразово Любов Йосипівну запрошували на різноманітні заходи та благодійні концерти, які проходили в благодійних фондах Дрогобича, зокрема в центрі „Милосердя”. І вона завжди відгукувалась на прохання – подарувати важкохворим радість від почутого і побаченого, від добродушного спілкування. Ми одразу ж потоваришували. І зараз, коли в засобах масової інформації рясніють повідомлення про здобутки вихованців Любові Кузьмич, я щиро радію за неї. Хоча від того часу, як ми не бачились, вона аніскілечки не змінилась. Мила, щира, добра, дуже скромна, І невтомна трудівниця.
– Любове Йосипівно, розкажіть, будь ласка декілька слів про себе.
– Мій життєвий шлях обраної мною музичної творчості розпочався з того, що у 1985 році закінчила Дрогобицьке музичне училище ім. В. Барвінського. Згодом – Дрогобицький музично-педагогічний інститут. Працювала звичайним вчителем музики в ЗОШ (тоді ще СШ) №6 і акомпаніатором на уроках хореографії.
– А як щодо Вашої кар’єри?
– Ай, ну яка там кар’єра. Побійтеся Бога! Моя донька Юля співала українських пісень. Мені її спів припав до душі. Отож я спробувала записати на нього свою першу в житті фонограму під фортепіано та баян (тоді ще не було музичних супроводів). Побачивши її виступ, батьки інших дітей запропонували мені займатися з їх дітьми. Я погодилась.
У 2002-2003 рр. прийшли ми в Стебницьку музичну школу (директором тоді ще була Галина Клепач), де працівники і влада пішли мені назустріч, відкривши естрадний відділ, аби я змогла реалізувати себе. Естрадно-вокальний відділ на сьогодні сформувався у клас вокально-естрадного співу. І успішно діє вже впродовж шести років. Спочатку було 8 дітей-добровольців (сміється). Згодом їх збільшилося до 15-и. З першого мого випуску п’ятеро чоловік навчаються у Дрогобицькому музичному училищі ім. В. Барвінського. Що мене дуже тішить, бо обрали музику – фахом, а не просто захопленням. І планують далі продовжити своє навчання у вищих музичних закладах. Один з них, Петро Маковецький, також закінчив музучилище, зараз навчається на третьому курсі Дрогобицької духовної семінарії.
– Серед тих п’яти є учасники відомого широкому загалу квартету „Вишиванка”?
– Так. Це – Наталія Кордасевич, Наталія Машталір, Мар’яна Кравчук та Юлія Кузьмич. Це – дуже старанні діти. Неодноразово були Лауреатами Міжнародних конкурсів, виступали на Гала-концертах у Львівському оперному театрі.
– А можна більш детально?
– Учасники Вокально-естрадного ансамблю „Вишиванка” музичної школи м. Стебника у 2005 році стали переможцями VII дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяг».У 2007 році на цьому ж дитячо-юнацькому фестивалі мистецтв у Львові, але вже VIII, отримали друге місце. У цьому ж році взяли активну участь в обласному фестивалі-конкурсі дитячої пісні та танцю „Світ дитинства”. Мої вихованці також стали Лауреатами Перших премій Всеукраїнського фестивалю-конкурсу мистецтв для дітей та юнацтва.
– А чому скромно мовчите, що викладача та учнів вокально-естрадного відділу Стебницької дитячої музичної школи за активну концертну діяльність та професійний виступ на обласному фестивалі у 2005 році було нагороджено почесною грамотою?
– Ой, хіба в цьому розходиться… Скільки у нас грамот, подяк, кубків… І у мене, і у дітей зокрема… Тих десять призових кубків, що ми з Вами нарахували – це тільки колективні. А майже у кожного з мої вихованців удома є такі. А у найменшеньких ще будуть. У них – все попереду.
– При школі діє дует „Вишиванка”. Вони також вже досягли помітних висот?
– Думаю, вони мають, чим пишатися. У 2009 році дует „Вишиванка” у складі сестер Анастасії та Ольги Щербань на Міжнародному фестивалі „Від серця до серця”, який проходив у Буську, за естрадний спів у віковій категорії 11-13 років отримав другу премію. Це – неабиякий здобуток. Хотілося б, аби дівчатка не зупинялися на досягнутому.
Щоправда на вищезгаданому фестивалі ми не вперше брали участь. У 2008 році на фестивалі „Від серця до серця” дзвінкоголосий дует „Щебетушечки ” (Аліна Ригус та Анастасія Андрущакевич) у молодшій віковій категорії за виконання пісень „Про рідний край” та „Не сумуйте” зайняли перше місце. І Солістка Анна Нечипор за виконання пісень „Лелеченьки” та „Калинонька” отримала перше місце. У 2010 році нас вдруге запросили взяти участь у фестивалі „Від серця до серця” Дует „Щебетушечки” у віковій категорії 11-13 років отримали другу премію. Другу премію отримала також і Анна Нечипор за виконання пісень соло.
– А згодом нагороди посипалися, як горох…
– Хто їх рахуватиме? У 2009 році для дітей та юнацтва у Львові відбувся традиційний Гала-концерт лауреатів обласного дитячо-юнацького фестивалю «Різдвяні канікули». Першу премію одержав вокальний ансамбль будинку художньо-естетичної творчості учнівської молоді м. Стебника, де я працюю, як мистецький керівник. Лауреатами 2-ої премії стала моя вихованка – до речі, учениця вокально-естрадного відділу Стебницької музичної школи, Анна Нечипор.
Можу Вас запевнити, що всі діти, які навчаються у Стебницький дитячій музичній школі та Будинку художньо-естетичної творчості – талановиті та обдаровані. Вікторія Товт (третій клас муз школи) у 2010 отримала перемогу на конкурсі „Світ дитинства” і здобула перше місце за втілення сценічного образу, виконуючи пісню „Мальвіна”.
Моя учениця, солістка-третьокласниця Василина Васів з ансамблю „Щасливі діти” (туди входять діти БХЕТУМ-у та музичної школи: Юрій Демко, Васів Василина та Вікторія Товт) також покладає добрі надії. І маленькі Оленочка Білик, і Юрчик Демко. Усі вони, певна, себе ще проявлять. А, загалом, кожна дитина задіяна в різноманітних концертах, масових заходах на місцевому та обласному рівні. Тоді я маю можливість спостерігати, як дитина себе проявляє на сцені, допомагаю їй порадами, аби легше звикала до публіки.
Так було колись із маленькими „Щебетушечками”. Коли дівчатка ще тільки звикали до сцени, здобуваючи досвід професійної майстерності, квартет „Вишиванка” вже професійно гастролював на різноманітних обласних та регіональних конкурсах.
На досить професійному рівні зараз виступає Марія Мисишин, Мар’яна Варивода, сестри Тетяна та Вероніка Білоголовки, Володимир Мелько, Анна Маланинець, Ілона Владичин, Юлія Ціко, сестри-близнятка Настя і Наталія Струбіцькі, Софія Подобінська. Ці мої вихованці вже визначились – спів для них складає основу життя.
Цього року на Львівському обласному фестивалі „Квітковий вернісаж”, який організовували працівники БХЕТУМ-ів Львівщини, Мар’яна Варивода завоювала друге місце у молодшій віковій категорії за виконання пісні відомого композитора Наталії Май „Волошка”. Минулого року в музичній школі проходив конкурс академічного співу, де моя учениця Анна Нечипор під фортепіанний супровід сольного співу отримала другу премію. Анастасія Андрущакевич та Аліна Ригус посіли перше місце.
Дуже мені приємно, що цьогорічна випускниця Стебницької музичної школи Ірина Сенета бере участь у всіх заходах, які святкують у нашому місті. Шкода, що Ірина не має наміру продовжити своє навчання в музиці. У неї чудові шанси. А от Анна Ничипір цього року планує вступити на навчання до Дрогобицького музучилища. Що мене дуже тішить.
Для обдарованих дітей нашого міста традиційно проводиться фестиваль “Зірочки Стебника” (ведучі –“Щебетушечки” Настуся й Аліна), де юні таланти проявляють свої здібності на сцені (дають звітні концерти). Результати просто шокуючі! І діти, і глядачі в захопленні. В захопленні і музичні критики, і наші часті гості – таланти, що підкорили вже не одну сцену. І для нас – це прекрасна нагода показати себе.
– Ви все про чужих дітей, а у Вашої доньки ще в 11-річному віці є нагорода від Верховного Архієпископа Києво-Галицького Любомира…
– Усе Ви знаєте. У 2007 році мою Юлію було нагороджено почесною Грамотою за допомогу в організації та проведенні благодійної акції „Збудуймо храм любові” зі збору коштів на будівництво Патріаршого Собору УГКЦ Воскресіння Христового у Києві. Моя донька приймала участь у благодійному турі разом з відомим співаком та політиком Тарасом Курчиком, учасницею зразкового ансамблю танцю „Верховина” Марією Угриновською, славнозвісними Ярославом та Наталією Дуб, керівником Народного дому м. Дрогобича Петром Косом. І вірите, навіть якось подорослішала після цієї благодійної акції. Зросла морально і духовно.
– Вибачайте за відвертість: чоловік не ревнує вас до музики?
– Ні. Хоча ми з чоловіком Петром вже 20 років перебуваємо у шлюбі. Він був зайнятий своєю справою, я – своєю. Щоправда неодноразово приходив дивитися, як співає Юля. Ходив на численні концерти з її участю, їздив на фестивалі. Щиро радів нашим успіхам. Їх досягненню також сприяла чудова атмосфера викладачів Стебницької дитячої музичної школи та підтримка директора закладу Галини Лемех та завуча Мирона Бордуляка. І атмосфера взаєморозуміння та взаємоповаги працівників БХЕТУМ-у (директор Марія Філіпович та методист Лілія Дзьоба). Їм усім я бажаю творчих здобутків та процвітання.
Вікторія Лишик
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень