У Трускавці при дитячій школі мистецтв діє хореографічний колектив «Золоті діти». Його керівниками є Ніна та Олександр Мойсеєнки. Колектив вносить свій неоціненний вклад в імідж нашого міста, в його промоцію. Неодноразово на сторінках «Трускавецького вісника» ми писали про успіхи та досягнення «Золотих дітей», про їхні поїздки, творчі плани, про людей, які сприяють їм, адже відомо – культура в Україні фінансується за залишковим принципом. Сьогодні пропонуємо Вашій увазі кілька простих і щирих слів від самих учасників колективу, від «золотих дітей» Трускавця.
Олійник Віталій: «Я почав відвідувати хореографічний відділ музичної школи у 6-річному віці, тобто у 2001 році. Але моє знайомство з Ніною Олексіївною відбулося ще у дитячому садочку, де Ніна Олексіївна прививала любов до танцю малюкам. Це знайомство, мабуть, було невипадковим, адже через рік я вже займався танцями під її керівництвом. Перший наш концерт відбувся у дитячій бібліотеці, а далі низка виступів у санаторіях міста. У 2004-му році ми вперше відвідали Польщу, де виступали на сцені міста Ліманова. До цієї поїздки нас готувала Ніна Олексіївна та її чоловік Олександр Федорович. Ці виступи започаткували створення нашого ансамблю «Золоті діти», керівниками якого стали подружжя Мойсеєнко.
У цьому ансамблі я знайшов нових друзів, з якими приймали участь у багатьох конкурсах, І завойовували призові місця. Найбільш пам’ятною для мене була поїздка до Бердянська. Тут ми здобули «Гран-Прі», змогли насолодитися сонячними променями на березі Азовського моря та познайомитися з юними артистами з інших міст України та з-за кордону.
Мої заняття у колективі «Золоті діти» – це рух, це самовдосконалення, це нові знайомства та незабутні враження. Я вдячний своїй мамі, яка привела мене, ще зовсім маленьким, до дитячої школи мистецтв, де я і почав свою танцювальну діяльність. Але найбільше я вдячний викладачам, Ніні Олексіївні Та Олександру Федоровичу, за їх нелегку працю, їх терпіння та турботу. У 2009 році я закінчив школу мистецтв. Але протягом року далі відвідую заняття у своєму колективі і планую займатися танцями і надалі».
Ших Софія: «Звати мене Софія, як для 15-річної дівчини в мене маса захоплень, а саме: історія, література, психологія і танцювальне мистецтво.
Танцями я захоплююсь із дев’яти років. У своєму місті Стебнику я танцювала в усіх танцювальних колективах. Хтось мріяв стати космонавтом, лікарем, вчителем, а я танцівницею,- але це тільки дитяча мрія. Танець – це моє захоплення. У 2008 році записалась у Трускавецьку дитячу школу мистецтв на відділ хореографії, де отримала масу вражень. З перших уроків я зрозуміла, що не так все легко, на перший погляд здається. Але терпіння, зусилля дали непогані результати. Я танцюю у складі хореографічного ансамблю «Золоті діти». Своїм результатам я щиро вдячна вчителям Ніні Олексіївні та Олександру Федоровичу.
За два роки я дуже з усіма здружилась, а відчуття – що я всіх знаю не два, а вісім років.
Танець – це тяжка праця, яка дає високі і прекрасні результати. Танець формує добре розвинену, фізично і морально, людину.
Пройде зима, весна і літо
Пройдуть і може вже роки
Все буде намертво забуто
Але миті танцю назавжди».
Назаркевич Роксолана: «Я почала ходити на танці два роки тому, коли моя подруга запросила мене на концерт ансамблю. Мені дуже сподобалося, і тоді я зрозуміла – мушу піти записатись. Невдовзі так і зробила.
Спочатку у мене мало що виходило, але з кожним уроком ставало дедалі цікавіше, бо з кожним заняттям я набиралась досвіду, дарованим вчителями. Відтоді танці стали невід’ємною частинкою мого життя.
В ансамблі в мене є багато друзів, з якими завжди є про що поговорити».
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень