Явище «Майдан» сьогодні по доброму поділило нас, українців, на тих, хто були і є в серці цього явища там, у Києві, і на тих, хто це явище творить тут на місцях. Проте ця історія не про політичне чи історичне значення «Майдану». Хотілося б розповісти про буденні фрагменти, які швидше за все ховалися від об’єктивів телекамер та уваги широкої аудиторії, проте породжені були саме Майданом і це творіння, або ці маленькі сюжети є також надзвичайно важливими та символічними.
Познайомився з Левком Скопом декілька років тому не за звичним для нього мольбертом, а на студії звукозапису, де пан Левко реалізовував себе як автора пісень. Тому його досягнення в інших творчих галузях були справжньою сенсацією. Та до чого це все? – спитають читачі. Просто вкотре хотілося наголосити, що талановита людина є талановитою у всьому, і наш герой Левко Скоп є творчою особистістю в усіх проявах. Отож, коли народжувався Майдан наш герой не міг стояти осторонь цього творчого процесу і три місяці пліч-о-пліч відстояв у Києві з тими, хто займався творчістю народження України, як нової нації.
Лише з телебачення довідувалися, як там велося митцям. Хтось співав, хтось малював, а в часі тривоги вони пліч-о-пліч з усіма шикувалися відстоювати барикади чи форпости. Якось в один з мирних днів до пана Левка підійшов отець Ігор Онишкевич з церкви, що на Аскольдовій могилі і попросив при можливості для храму намалювати образ Святого Аскольда. Лев Скоп, звісно, не відмовив, проте не дав обіцянки на швидкі строки виконання. Час минав, а наш герой у вільний від основних завдань час потихеньку на полотні почав творити образ Святого мученика Аскольда. І вже коли ікона була завершеною, історичні події скоригували долю цієї роботи.
Готовий твір зайняв своє почесне місце у наметовій капличці на Майдані. Та не судилося їй там довго перебувати: під час чергової атаки Беркуту горить каплиця і згоряють більшість ікон, які у ній перебували. Якесь внутрішнє відчуття заставило звернутися Левка Скопа до отця Ігоря та поцікавитися долею ікони. «На жаль, не вдалося врятувати Вашу ікону – згоріла разом з каплицею», – з болем в серці констатував отець Ігор. І в той момент Левка Скопа осінило: «А давайте я Вам намалюю ще одну, проте не на полотні, а на дошці з Майдану» – запропонував він. Отримавши схвалення, у пошуках основи митець подався на Майдан на барикади, там відшукав фрагмент деревини і прийнявся за роботу. Видно, з Божою допомогою ікона творилася швидко і з натхненням. У день, коли ікону було представлено на оглядини замовнику, автор помітно хвилювався. Та з першого погляду отець Ігор одразу відчув силу цього творіння. Такі деталі, як дерево чи полотно вже ролі не відігравали. Ікону одразу ж було освячено у відновленій каплиці на Майдані, а відтак перенесено у храм на Аскольдовій Могилі.
Вже традиційно у ці важкі і історичні часи людська душа шукає символів та знаків, які б підказали що робити і як бути. І чомусь кожна пересічна історія, пов’язана з Майданом, просто таки наповнена символізмом та маленькими дивами. Створення та фактичне відродження ікони у кожного, хто чув цю історію, вселяло якийсь надприродній оптимізм і надію у відродження України. Ну і, мабуть, віру у правильність шляху, бо, очевидно, з нами все-таки є Боже провидіння.
На світлинах: перша версія ікони Святого Аскольда: Лев Скоп, о. Ігор Онишкевич, Андрій Скоп; Лев Скоп за відродженням ікони Святого Аскольда; відроджена ікона-герой
Ярослав Баран
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень