Останні дні перед виборами для кандидатів у народні депутати насичені та важкі. Зустрічі з виборцями на площах, у колективах, прес-конференції, дебати, роз’яснення своєї позиції, спростування брехливих чи і правдивих закидів, напружений робочий графік. Та прийде день виборів і все стане на свої місця. Тільки для абсолютної більшості кандидатів не буде вже цих частих зустрічей, поїздок, запевнень у вирішенні проблем. Для більшості, та не для всіх. Бо, як запевняє заступник голови Львівської ОДА, кандидат у нардепи від Партії регіонів по 121 Дрогобицькому виборчому округу Михайло Янковський, вирішувати ці проблеми йому доведеться в будь-якому випадку – чи то як нардепу, чи як чиновнику високого рангу. І звісно ж, хотілося б, аби Дрогобиччину представляла в українському парламенті дійсно солідна людина, а не якийсь аферист чи пройдисвіт. Та тут все залежить від мудрості наших людей.
Зустрічаючись із людьми культури чи із робітниками заводу, із медичними працівниками чи освітянами, кожен кандидат в першу чергу акцентує увагу на проблеми, які хвилюють цю категорію населення. Тож під час зустрічі з викладачами та студентами Дрогобицького державного музичного училища імені Василя Барвінського Михайло Янковський значну увагу приділив власне питанням культури. Це могло б здатися дивним, адже генерал Янковський, силовик, дипломатична робота і тут – культура, музика, мистецтво. Та хто знає Михайла Петровича, цю всесторонньо обдаровану людину, той не здивується, що йому було про що поговорити і в цій залі, яка, до речі, була переповненою вщерть, і з працівниками Львівського академічного драматичного театру імені Юрія Дрогобича, Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю «Верховина», творчими колективами Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, викладачами музичних шкіл, коледжів Дрогобича, музейними працівниками. До речі, під час зустрічі в училищі імені Барвінського пролунало дуже актуальне для Дрогобича питання, яке підняла директор музею «Дрогобиччина» Алла Гладун. Як врятувати Шпихлір, нашу славетну житницю, єдину таку споруду сільськогосподарського призначення на всій території України? Як врятувати від знищення часом та байдужістю наші духовні та митецькі перлини – церкву святого Юра та церкву Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього? Якщо ви думаєте, що Михайло Петрович відмахнувся від цього питання відповіддю типу «обіцяю», «врятуємо», то це не так. Бо відповів він так, як відповідав робітникам долотного: «Давайте будемо разом, спільно вирішувати це питання». Так він сказав 17 серпня цього року на долотному, а вже 17 жовтня завод відновив свою діяльність. І якщо Михайло Янковський, що питання збереження цих трьох пам’яток він візьме на свій особистий контроль, то так воно і буде.
Не будемо повторювати тези програми цього кандидата стосовно відродження промислового та сільськогосподарського потенціалу регіону, його поглядів на реформи місцевого самоврядування, судово-правової системи, в освітній та медичній галузях. За один день чи навіть один рік все впровадити в життя реально складно, а то й неможливо. Але є речі першочергові і одне з перших завдань, яке ставить перед собою кандидат у випадку перемоги на виборах – подолання безробіття.
«Беру зобов’язання створити перше робоче місце для кожного випускника, – каже Михайло Петрович, – бо сьогодні на часі не політиканство, а питання виробництва, створення робочих місць, відновлення життя в регіоні. Чи не пора перейти від політиканства до конкретних справ? На місцях, для прикладу у Трускавці чи Бориславі, владу має «Фронт змін». То кого треба зупинити, щоб змінилося наше життя?»
А дійсно, коли говоримо «влада», то чомусь маємо на увазі виключно президента, уряд, Верховну Раду, думаємо про столицю, про міністрів, але забуваємо, що влада теж поруч. Це ті депутати, яких ми обирали, це міський голова, це партії, яким ми віддали наші голоси, свою симпатію. Тож за відсутність води в кранах, за холодні батареї в квартирах, за те, що діти в садочках сидять у шапках та светрах і синіють від холоду, за погані дороги, за утиски підприємців, за відсутність роботи, за високі тарифи на квартплату, воду, опалення, вивезення сміття та інші послуги, за дерибан землі, маємо дякувати самі собі і тим, кого ми обрали чи кого призначив той, кого ми обрали. Тобто, подякуймо за це, трускавчани, Руслану Козиру, Валентині Бодак, Руслану Крамару, Юрію Яворському, Петру Іванишину, Юрію Терлецькому, Володимиру Возняку, Петру Шумину, подякуймо своєму депутату-мажоритарщику, який, можливо, не спішить допомагати нам, бо поспішає вирішити питання свої та своєї родини. І не забудьмо повторно проголосувати за ту ж політичну силу, яка ставить громаду в ту позу, на яку та громада, вочевидь, і заслуговує.
Але це ліричний відступ, а перед виборами треба не лірики, а конкретики. Чим імпонує виборцям Михайло Янковський, так це своєю чіткістю та лаконічністю. Він ніколи не розповідає про надто високі матерії, не філософствує «я готовий вмерти за Україну, лиш оберіть мене», не рве сорочку на своїх грудях, не закликає до революції чи брати вила і сокири, а закликає до … праці. Спільної праці на благо того регіону, який вже двадцять років підряд не має нормального представника в українському парламенті і щось з цим треба робити. «Не може наш край тупцювати на місці, треба рухатися вперед разом із всією державою», – каже кандидат і з ним не можна не погодитися. Як і з тим, що від соціалізму ми відмовилися, капіталізм не створили, а живемо в так званому «дикому капіталізмі», що теж є чималою проблемою у розвитку громадянського суспільства.
Час минає досить швидко і ось ще кілька коротких слів до студентів та викладачів музучилища говорить заступник начальника управління культури Львівської ОДА Юрій Корчинський, а директор закладу Микола Ластовецький дякує високому гостю за цікаву та змістовну зустріч. Дні минають швидко і час виборів наближається невпинно. Який буде вибір Дрогобиччини, залежить і від того, як бачить своє майбутнє молодь. Чи у політиканстві, вічних інтригах та розмовах про все і про ніщо, а чи у конкретних справах на благо рідного краю та всієї України?
… «Спільно творімо добро». Чи стануть ці слова Михайла Янковського тим зерном, яке проросте у юних душах студентів?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень