На основі реальних подій

Письменник з Волині Володимир Лис, автор «Століття Якова» та багатьох інших творів – один з культових українських письменників сучасності. І в його тіні зовсім незаслужено ховається його талановита дружина, письменниця та журналістка Надія Гуменюк. Чому незаслужено? Бо при її представленні завжди згадують, що вона дружина Володимира Лиса, а коли говорять про нього, то часто забувають сказати, що він – чоловік Надії Гуменюк, авторки чотирьох десятків книг, більшість з яких відзначені престижними літературними преміями (Гран-прі «Коронації слова», лауреатка премій імені Лесі Українки, Агатангела Кримського, Олександра Олеся, «Благовіст», «Звук павутиння» та інших).

Але така, видно, доля жінки, а особливо дружини знаменитості – робити свою роботу: мовчки, наполегливо, без претензії на зірковість, знаючи, що твоя робота потрібна не лише цьому поколінню, а й наступним.

Зустрічі з Надією Гуменюк проходять у Трускавці два дні, 20-21 травня. В ресторані «Оскар» зібралися поціновувачі творчості письменниці не тільки щоб послухати про її нові книги «Вересові меди», «Дожити до весни» і «Квіти на снігу», але й щоб просто поспілкуватися «по душам». І ця півторагодинна зустріч в камерній обстановці, під звук рясного дощу за вікнами, стала справжньою літературною учтою.

Пані Надія розповідала про прототипів своїх героїв, про важкі і неймовірні життєві долі, які ніхто б не зміг вигадати, а реальність втілила їх в життя. Поетеса прочитала кілька своїх віршів та відповіла на запитання присутніх – про сюжети нових, ще не написаних книг, про свою родину та пов’язані з нею історії, про сучасне письменство, про улюблених авторів. В колі «книжкових хробаків», а саме так інколи називають фанатів читання, було легко, світло, невимушено і по-справжньому добре.

Українка, котра виграла конкурс «Міс Полонія» і була вбита тієї ж ночі. Француз, котрий прийшов з наполеонівським військом і закохався у блакитнооку волинянку. Священик, котрого комсомолець підібрав на дорозі, щоб підвезти до міста, а там здав його в міліцію як буцімто п’яницю та волоцюгу. Бібліотекар «Просвіти», котрому селяни здавали по 1 злотому, щоб тільки мати можливість читати українські книги в глибинці. Кожну долю письменниця розкриває, накладаючи нові пласти, нові витки, формуючи багатошаровий і такий живий характер, описуючи правду, якою вона була в далекі 1920-30-40-50-ті. Вона пише про інтелігенцію, про сільських Каїнів та Авелів, про поліський верес та про репресованих патріотів. Надія Гуменюк описує життя скромних, але величних людей. Тому про неї можна сказати, що вона не тільки Письменниця, а й Людина.

Любить Маркеса та Алексієвич, Короткевича та Дочинця, Вдовиченко та Пагутяк, читає Кідрука, молодих львівських авторок Хому, Савку, Проць, Кіяновську, а ще мандрує Україною і збирає матеріали – як для нових прозових творів, так і для поетичного натхнення. Ось така вона, Надія Гуменюк, котра сьогодні, в дощовий день 21 травня, знову зустрічається з трускавчанами в курортному парку, в бюветі, і дарує нам та гостям нашого курорту свою творчість.

Зустрічі з Надією Гуменюк у Трускавці стали можливими завдяки готелю-ресторану «Оскар» (директор Олег Блажівський), міському осередку Товариства «Просвіта» (голова Галина Шиманська-Карп`юк), УРБАН-бібліотеці (завідувач Віра Савка), фірмі «Плеяда» (керівник Павло Гурба) та особливо авторському проекту «Перехресні стежки» (керівник Анна Литвин).

Володимир Ключак