Багато із жителів Дрогобиччини були свідками й учасниками дивовижної події, яка відбулася 21 січня 1990 року за день перед відзначенням Акту злуки між УНР та ЗУНР в єдиній соборній державі Україна. Тоді сотні тисяч українців, взявшись за руки, утворили живий ланцюг єднання між Львовом та Києвом, сходом та заходом. Серед учасників цієї акції були дрогобичанин та стебничани, бориславці та східничани, трускавчани та жителі майже всіх сіл нашого краю. Тоді вони відчули нездоланну силу соборності майже фізично. Бо Соборність – це цілісність, вільна й органічна єдність. Тому всі ми й надалі виступаємо за Соборність України, але чи виступаємо за Соборність місцеву, локальну?
Стебник не хоче бути сателітом
Наприклад, про соборність Дрогобиччини годі й сперечатися. Та водночас саме в нашому краю є два штучні утворення: Дрогобич зі Стебником та Борислав зі Східницею. Чи можна говорити, як про цілісність, вільну й органічну єдність міста Котермака та міста калійників? Навряд, позаяк навіть історично вони формувалися самостійно й обоє мали Магдебурзьке право. Та й географічне вони розділені землями району, частина із яких уже давно розпайована. Й оскільки Стебнику, місту з такою цікавою й драматичною історією, набридло виступати в ролі сателіта, то вже давно йде мова про надання йому нового статусу.
Півтора року тому головний редактор нашого тижневика Ігор Курус ініціював у місті калійників громадські слухання. На порядок денний винесли питання про надання Стебнику статусу міста обласного підпорядкування. Аргументом на користь такого рішення послужив досвід Новояворівська та Нового Роздолу – міст, які подібно до Стебника теж жили за рахунок крупних бюджетоутворюючих підприємств.
Наприклад, сірчаний комбінат у Новому Роздолі спіткала така ж доля, як і Стебницький ДГХП «Полімінерал», одначе місто хіміків на території Миколаївського району, незважаючи на кризу, має цілком пристойний бюджет.
Кому потрібне під боком місто алкоголіків і наркоманів?
І тут, як пояснював тоді пан Курус, не йшлося про якийсь містечковий сепаратизм, а навпаки, таке від’єднання пішло б на користь і стебни чанам, і дрогобичанам. Дрогобич не здатен фінансово тягнути Стебник, тому його градоначальники розглядали місто калійників винятково як додатковий козир з вибивання бюджетних коштів, а потім тихенько ці кошти перерозподіляли, а про Стебник забували. Ці гроші не йшли й на користь громаді Дрогобича. А Стебник поступово перетворюється у безнадійне, з усіма антисоціальними наслідками місто. Чи потрібне дрогобичанам і трускавчанам під боком місто наркоманів і алкоголіків? Запитання риторичне.
Після цих громадських слухань Ігор Курус навіть ініціював подання на прийняття постанови Верховної Ради України щодо надання Стебнику статусу міста обласного підпорядкування. Та на той час уже пройшла зміна влади й нова влада не підтримала цієї ідеї.
Бюджетний конфлікт
Однак наприкінці минулого року це питання знову постало. І, що цікаво, ініціатором виступила не Стебницька, а Дрогобицька міська міськрада. У жовтні мер Дрогобича Олексій Радзієвський розпорядився розпочати підготовку питання про зміну статусу Стебника. Та оскільки таких спроб було багато, широкий загал сприйняв це без особливого ентузіазму.
Однак у кінці року трапилася подія, яка змусила аналітиків припустити, що за словами керманичів Дрогобича приховані серйозні наміри. Мова йде про спробу перевести в Стебник онкологічний та шкірно-венерологічний диспансери. Було схоже на те, що головне місто хоче скинути з себе ці установи як зайвий багаж.
А на початку цього року згадали про вигоду від отримання нового статусу для міста й стебницькі депутати. Підштовхнуло їх до цього прийняття бюджету, вірніше, намагання дрогобицьких можновладців відрізати від загального фонду 369 тис. грн. За словами голови бюджетної комісії Стебницької міськради Володимира Дмитріва, в грудні 2010 року Кабмін України прийняв постанову, якою дозволяє так званим «метрополіям» вилучати із загальних фондів бюджетів «сателітів» певні суми за спеціальною формулою. Ні в 2010, ні в 2011 році Дрогобич до цієї формули не вдавався, та в 2012 році вирішили, що 1 млн. 903 тис. грн. для Стебника буде забагато.
– При 300-мільйонному бюджеті Дрогобича 300 тисяч для Стебника виглядають краплею в морі, – розповідає голова бюджетної комісії Стебницької міськради Володимир Дмитрів. – Схоже, що Дрогобицька міськрада або пішла на принцип, або вирішила поставити нас на коліна: спочатку забрати гроші, а потім, коли з’явимося з простягнутою рукою, начебто піти на поступки, мовляв, знайте наше добре серце, від себе відриваємо, а вам даємо. Дехто в цьому також розглядає і передвиборчу хитрість Радзієвського.
Однак стебницькі депутати відмовилися приймати обрізаний бюджет і дрогобицькі можновладці вимушені були дати задній хід. Тож цього понеділка сесія Стебницької міськради затвердила не обрізаний загальний фонд бюджету.
Чотири варіанти розвитку
В той час у Дрогобичі керуючий справами виконкому міськради Євгеній Шильник звітував на оперативній нараді про свою поїздку в комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва і місцевого самоврядування саме з питання про надання Стебнику нового статусу. За його словами, в Києві розглядають чотири варіанти подальшої долі міста. Варіант перший – повне злиття Стебника з Дрогобичем. На порозі адмінреформи він був би найбільш приємливим для Кабміну, позаяк реформа передбачає укрупнення. Та реалізувати цей варіант нереально, оскільки між обома містами нема єдиної межі. Вони відмежовані землями Дрогобицького району. Варіант другий – перетворити Стебник у мікрорайон Дрогобича. Цей варіант теж мало реальний, позаяк зачіпає ментальність стебничан, які гордяться своєю історією. Найбільш реальними виглядають варіанти щодо надання Стебнику статусу міста або районного, або обласного підпорядкування. Нещодавно за районний статус Стебника також висловився і депутат обласної ради Михайло Задорожний.
«Водорозділ» між Бориславом та Східницею
А тим часом між Бориславом та Східницею теж проявляються непорозуміння. Курортне селище ще з перших років незалежності виношує плани перетворитися на місто обласного підпорядкування. Були ідеї приєднати для цього Новий Кропивник та Опаку, та вони виявилися невдалими. Зараз бажання відділитися від Борислава може виникнути знову.
Річ у тому, що бориславська влада почала запідозрювати східницьку в зловживаннях. Майже половина води, яку качають з водозабору «Рибник», не доходить до Борислава. Це стало відомо після того, як на водозаборі «Рибник» та на станції очищення води «Бухів» встановили лічильники обліку води.
Міський голова Володимир Фірман повідомив, що 8-11 січня по трубі, діаметром 700 мм, з водозабору «Рибник» перекачали 35 138 кубічних метрів води, а до «Бухова» дійшло лише 19 417 куб. м., по трубі діаметром 500 мм, перекачали 3 212 куб. м. води, а до очисних споруд не дійшло жодної краплі.
Стверджувати, звісно, ніхто нічого наразі не може, зараз перевіряють труби на наявність витоків, але між «Рибником» і «Буховом» – Східниця. Тож цілком ймовірно, вважають борис-лавські керманичі, що курортне селище бере води значно більше, ніж показують офіційні прилади обліку.
«Ми не проти того, щоб люди мали воду, але хай платять за неї», – зазначив бориславський міський голова Володимир Фірман.
Наша сила в єдності
Та найцікавіше, що проблеми між Стебником та Дрогобичем, Східницею та Бориславом виникли напередодні Дня Соборності України. Чи не суперечить це цілісності, вільній та органічній єдності наших земель? Мабуть, що ні, бо ж і зараз Стебник є окремим містом, а Східниця селищем. Але наразі місто калійників вимушене виступати в ролі прохача. А на прохачів не дивляться, як на рівноправних, і не рахуються, як з партнерами. Натомість Східниця, здається, вже готова йти у вільне плавання. Та, ставши рівноправними, і міста, і район повинні задуматися про цілісність Дрогобиччини. Бо тільки в соборності ми можемо стати процвітаючим регіоном. Тому ми пропонуємо спочатку організувати живий ланцюг єднання між Дрогобичем, Стебником, Трускавцем, Бориславом та Східницею і районом, а потім прийняти єдину програму дій.
А тим часом
«Ланцюг єднання» об’єднає дрогобичан. 22 січня у День Соборності України молоді та активні мешканці Дрогобича відтворять події 12-річної давнини – візьмуться за руки і утворять символічний живий ланцюг, який протягнеться від площі Замкова Гора через центр міста до площі Тараса Шевченка. Відтак, заплановано віче молодих активістів, після якого учасники акції стануть та утворять «Живу синьо-жовту мапу України». Організаторами акції виступають – ГО «Молодіжний прорив», ГР «Відсіч», студентське братство «Каменяр», ОУМ «Спадщина».
Коментарі
Андрій Кухта, стебничанин: «Інші міста, не підпорядковані Дрогобичу, живуть добре. Борислав, для прикладу. І ми проживемо. Я за перехід в обласне або районне підпорядкування».
Ірина Йосипівна, вчитель, працює в Стебнику, живе у Трускавці: «Від’єднуватись треба. Ось Трускавець живе непогано, Моршин також. А Новий Розділ недавно від’єднався від Миколаєва й містові стало простіше та легше. Менше бюрократичних ланок».
Хосе Турчик, дрогобичанин: «Думаю, від роз’єднання втратять обидва міста. Дрогобич перестане бути стотисячником й втратить свій вплив, а Стебник у такому випадку нагадуватиме звичайне, хай і велике, село».
Богдан Драгуш, бориславець: «Борислав зі Східницею поєднав нафтовидобуток. Тепер треба порахувати: якщо перспективи нафтовидобутку залишаються, треба продовжувати жити як одне ціле, а ні – подавати на «розлучення».
Дмитро Федан, тижневик «Каменярі»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень