Як у Трускавці, який у нашому регіоні найбільше зазнав збитків від запровадження карантинних обмежень, дають собі раду підприємці та комунальники? Про що свідчать перші місяці роботи в нових умовах? Розмовляємо про це з керівником КП «Парк курортний» (м. Трускавець) Назаром Вереткою.
Від карантину найбільше Трускавець постраждав
– У нашому регіоні від запровадження карантину найбільше постраждав Трускавець. Саме на курорті рекордно впали платежі до бюджету. Нічого дивного тут немає: йдеться про моногалузеве місто, де все залежить та «тримається» на санаторних послугах та лікувальних процедурах. Не працює санаторно-курортний комплекс – немає платежів. Як ця ситуація позначається на фінансовий стан та господарську діяльність КП «Парк курортний»?
– Ніхто не чекав, не сподівався, що світ буде мати справу з коронавірусною інфекцією. Пандемія внесла корективи у всі сфери людською діяльності. У нас також були великі плани на весну та літо. Але впав дохід, бо в місті кілька місяців не працювали комунальні ринок та туалет. Недоотримали ми й певні кошти від міської ради, яка нас частково фінансує. І все це, звісно ж, позначилось на роботу колективу. Нічого не зробиш: такий видався непростий рік. Більше ніж на половину впали надходження до міського бюджету. Хто б таке міг подумати? І в поганому сні не насниться.
Ми спішно перегрупували сили, визначились з пріоритетами, щоб за наслідками господарювання бодай на «нуль» вийти. Довелось відмовитись від деяких робіт, почекати з реалізацією проектів, які не потребують негайного виконання. Затягли паски: кожен з працюючих, в тому числі й директор, побував у 2 відпустках – «законній» та за власний рахунок. Допомогла держава. За час перебування на біржі праці, куди потрапили непрацюючі під час перебування у неоплачуваній відпустці, надійшла компенсація. Кожен, крім пенсіонерів, отримав приблизно дві третини зарплатні.
Повертатись до звичного режиму роботи почали поступово. Коли виросли трави – по 3 дні на тиждень працювала дільниця благоустрою. Якщо виникали якісь позапланові роботи, як, наприклад, прибирання об’їзної, то вони виконувались негайно. Виводили людей у вихідні – і вони прибирали. Цей рваний ритм, зменшення видатків допомогли нам вижити. Ситуацію вдалося взяти під контроль, почуваємо себе впевнено.
Це не той випадок, коли радіти потрібно. Але нічого не зробиш: потрібно почекати, поки світ пандемію не здолає.
Заробіток впав на 30%
– Зменшення зарплатні не сприймається ніким. На скільки впали заробітки у вашому колективі і як до цього поставились працюючі? Багато людей звільнилось?
– Спробую це пояснити на прикладі двірників. Якщо до пандемії вони працювали 6 робочих днів на тиждень, то тепер 4 – по понеділках, середах, п’ятницях та суботах. Так само і в інших підрозділах. Від подібних нововведень люди не радіють, але й не обурюються.. Сприймають, як належне. Кожен бачить, що маємо форс-мажор.
Як директор своє головне завдання бачу в тому, щоб зберегти колектив. Вважаю, що місію свою я виконую. Люди не розбіглись, всі залишились. Мене це тішить. Маємо сильний, згуртований колектив. Скажу, кладучи руку на серце, що люди цінують свою роботу, і виконують її совісно. Повірте мені, так було не завжди. Наша робота важка – то вам не в бюрку сидіти!
Коли в місті курортників не вистачає…
– Як відбулось повернення до праці на сувенірному ринку, який напряму залежить від відпочивальників? Бо коли в місті немає курортників – сувенірний, як стверджують самі ж підприємці, «пролітає» …
– Це, справді, так. Виторг тут напряму залежить від чисельності курортного люду. Розуміючи це, пішли назустріч проханням підприємців. У липні звільнили їх від орендної плати. А з вересня до кінця року вони платитимуть лише половину оренди. Дуже вдячний міському голові Андрію Кульчинському та депутатам міськради, які, погодившись з нашою пропозицію, дали своє «добро» на зменшення оренди. І сувенірний бізнес почав оживати. Як наслідок, пішли якісь проплати на наше підприємство. На роботу вже вийшла бухгалтер-касир, яка обслуговує ринок.
Не знаю, як далі буде, бо всяке, зважаючи на постійний ріст кількості інфікованих в Україні, може трапитись. Будемо сподіватись, що до повернення до «глухого» карантину, як це було, починаючи з березня до середини червня, більше не дійде. Йдеться тут не лише про Трускавець, де ситуація з інфікованими порівняно зі Львовом, Києвом чи Тернополем дуже обнадійлива, а й з всеукраїнською вірусною «картинкою»: нам потрібно, щоб на курорт приїжджали люди з регіонів та з-за кордону.
Як воно буде – залежить від всіх нас. Слід дотримуватись встановлених урядом карантинних правил. І вдома, і на роботі, і в громадських місцях. Нічого особливого не вимагається. Будьмо слухняні – і тоді все внормується, стане на своє місце.
Людей мало. Але парк у привабливості додав
– Ваш колектив має дуже гарну та символічну назву – «Парк курортний». Вона говорить сама за себе. Що можете сказати про курортний парк? В якому він сьогодні стані? Чому так мало людей сьогодні прогулюється його стежками та алеями?
– Упродовж останнього часу в парку відбулося багато позитивних змін. Він, на моє переконання, додав у привабливості порівняно з минулими роками. І це має своє пояснення: у парку проводиться реконструкція. І освітлення міняється, і нова тротуарна плитка дається, і ціла низка інших робіт відповідно до проекту реконструкції виконується. Не буду про це говорити, бо за даний напрямок відповідає управління житлово-комунального господарства міськради, а не КП «Парк куротний». Наш же обов’язок полягає в тому, щоб утримувати парк у чистоті. Обрізка дерев, вивіз сміття,побілка та ремонт лавок, квітникові та кущові насадження – все це і ще багато чого іншого роблять наші люди.
Є в «Парку курортному» така служба, яку очолює Уляна Демакіна. Ось вона цим всім і займається. Не від випадку до випадку, а системно і щодня.
Щодо людей, які гуляють у парку. Колись і справді їх було більше. Що робити, якщо в такий складний час живемо! І пандемію маємо, і війна на сході триває, і багато чого іншого звалилось на голову українців, не дає нам повною мірою насолоджуватись радощами життя. Переживемо, здолаємо свої труднощі.
Не за горами той час, коли, сподіваюсь, по-справжньому оживе вітчизняна економіка. Тоді до Трускавця більше людей приїжджатиме. І в парку, повірте, буде набагато веселіше ніж сьогодні. Ми готуємось до цих часів.
Дозвіл на зрізку лише Львівська екологія дає
– У курортного парку часом падають дерева. Їх зрізують, кудись вивозять. А далі що? У Трускавці побутує думка, що парк через надмірну зрізку починає втрачати у своїй привабливості. Що про це скажете?
– Що думка, яка, за вашими словами, побутує у нашому місті, не відповідає дійсності. Я маю вказівку від голови міськради Андрія Кульчинського щодо поводження з деревами в парку. На місце одного зрізаного дерева 3 молоді саджаємо. Повірте, що вказівка виконується. Щоразу інформую міського голову і депутатів, звітуюсь за посадку дерев та кущів, проведене озеленення. Тим, хто має сумнів, підозрює нас у якихось несанкціонованих, незаконних діях у парку, скажу, що без дозволу відповідної служби з департаменту екології Львівської облдержадміністрації не видаляється жодне з дерев парку. Перед цим комісією, до складу якої входять відповідні фахівці, формується відповідне подання, в якій вказується вік дерева і багато іншої обов’язкової для подібного роду випадків інформації. Є відповідна процедура, яка дотримується від «а» до «я». Долю дерев у парку, які підпадають під зрізку, вирішуємо не ми. Все перебуває на обліку, жорстко контролюється. І не тільки, до речі, в парку.
Зверніть увагу, знайдіть на території курорту місце чи зону, яке планомірно не засаджується, не перебуває у полі нашого зору. Такого місця не знайдете!
Замовлення-заявки заздалегідь робляться
– Саджанці дерев, квіти, декоративні і інші кущі, які використовуються для озеленення немало коштують. Який існує порядок формування закупівель, де купляєте посадковий матеріал?
– Замовлення-заявки робляться заздалегідь. Часом, аби придбати необхідний для посадки матеріал, проводяться тендери. Тут все залежить від суми замовлень. Коли асортимент необхідного нам матеріалу не дуже широкий – звертаємось до підприємців, які господарюють під самим Трускавцем, мають ділянку із саджанцями в Сільці. У випадках, коли йдеться про більші закупівлі, віддаємо перевагу розташованій у селі Чишки неподалік Львова фірмі «Плантпол».
Купити, привезти, посадити – це лише пів справи. Колектив відповідає й за те, щоб «придбання» – чи то дерево, чи то кущ, чи, наприклад, квітка не загинуло, а прижилось. Для цього дається підживлення, здійснюється прополка та поливання. Мале деревце, якщо щодня не підливати, помре. Так само і квіти та кущі сохнуть, якщо не забезпечити надійний догляд за ними. Усю цю трудомістку роботу, яку далеко не всі помічають і належним чином оцінюють, виконують наші люди.
Сани готуються влітку, а віз узимку
– Починається осінньо-зимовий період, чи не найвідповідальніша пора для КП «Парк курортний». Які завдання поставлено перед вами?
– Недаремно кажуть, що сани готуються влітку, а віз узимку. Гаряча пора у нас. Проводимо ремонтні роботи. Переглядаємо та лагодимо всю свою техніку. Ланцюги, колеса, відвали – на все потрібно кинути оком, довести до пуття, щоб не мати мороки потім, коли задощить, почне допікати сніг та мороз. Готуємось також і до проведення тендерів, аби закупити піщану-соляну суміш та інші реагенти, які використовуються взимку на посипку доріг.
Настав час для кронування дерев. Саме восени визначаються дерева – кандидати на зрізку. Проводиться огляд, під час якого фахівці з озеленення ставлять відповідні відмітки-позначки на таких деревах. Крім того, існує й поточна робота. Починає опадати листя. Слід вчасно прибирати дороги та тротуари. І в місті, і в парку забезпечуємо вчасний вивіз сміття.
Левова частка коштів надходить з міського бюджету
– Як формується бюджет підприємства? Чи вистачає того, що сьогодні заробляє колектив, на оплату праці, забезпечення стабільної роботи?
– Коштів, які заробляє колектив, на все не вистачає. Левову частку грошей, які використовуються нашим підприємством для виконання «покладених» на нас робіт, надходять з міського бюджету. Скільки та на які цілі виділяти коштів вирішують депутати. Звісно, що свою роботу плануємо. Заявки готуються на 3 роки наперед, щоб був час все обдумати, визначитись з розмірами фінансування. Було б гріх жалітися. Нас чують, підтримують у планах та проханнях. Часи, як це траплялося раніше, коли кошти виділялись із запізненням і колектив мав заборгованості, минулися. Сподіваюсь, що назавжди.
Олексій Дорофтей, газета «Високий Замок плюс Дрогобиччина»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень