Те, що на цих виборах всього 10 осіб кандидує на пост міського голови Трускавця – це дуже добре. Це показник, що теперішній мер міста настільки добре керує містом, господаркою, настільки гарно репрезентує місто та пропагує його розвиток як європейського курорту, що альтернативи йому фактично і немає. Серед цих інших 9 кандидатів є відверто технічні, проте серед них, напевно, і той, хто очолить наш Трускавець після 2015 року. Можливо трохи зарано про це говорити, але завжди варто дивитися в перспективу, а не оглядатися назад.
Ще далеко до офіційного старту передвиборчих перегонів про себе та про свою готовність взяти в них участь заявили як чинний мер Лев Грицак, так і голова міської «Батьківщини» Руслан Крамар, голова міської «Пори» Юрій Яворський, голова ГО «Рада міста» Руслан Козир, голова БФ «Трускавчани» Євген Юник. Таким чином ще на кінець 2009 року сформувалася та п’ятірка лідерів, яка дивним чином зайняла перші позиції в бюлетені – а він формувався згідно порядку черговості. Не хочемо прогнозувати, як розмістяться ці 5 осіб в рейтингу довіри громади 31 жовтня, бо прогнози річ невдячна. Хочемо натомість наголосити ще й на тому, що інші п’ятеро, а саме Володимир Шиманський, Святослав Грабовський, Євген Кулик, Андрій Юрків, Богдан Матолич – це теж достойні люди. Проте агітація їхня розпочалася з явним запізненням, а дехто почав працювати на свій позитивний рейтинг тільки з початком жовтня, дехто ж взагалі не має жодних ілюзій і фактично кампанією не переймається. В цьому списку хотілося б виокремити нашого колишнього міського голову, а тепер начальника одного з управлінь в ЛОДА Богдана Матолича, який міг би перемогти кожного з «молодих» кандидатів, якби стартував хоча б на два – три місяці швидше. Це непогана людина, чесна та совісна, хоча його керування містом і припало на нестійкі часи становлення української незалежності та державності. Нагадаємо, що з подання міського голови Лева Грицака Богдан Матолич був удостоєний титулу «Почесний громадянин Трускавця».
Та все ж повернемося до кандидатів реальних. Особисто знаємо кожного з них, у всіх із них є плюси і мінуси. Та попри всю повагу до кожного, Лев Грицак – це та людина, яку ми підтримуємо щирим серцем і якій на даному етапі розвитку Трускавця альтернативи фактично немає. Розуміємо, що така публічна підтримка викличе злість, ненависть, прагнення помсти, лють інших кандидатів, але не можемо бавитися тут амбівалентністю, не хочемо бути «і вашим, і нашим», не бажаємо когось обманювати чи вселяти комусь непотрібну надію. Так, ми – за Лева Грицака. На це є ряд причин і, щоб не бути голослівними, подаємо їх нижче.
Українець. Це може звучати наївно, проте це все ж важливо. В час маніпуляцій національною ідеєю на керівні посади дістаються власне люди неукраїнської національності. Звичайно ж, право обирати і бути обраними в Україні мають представники всіх національностей та хотілося б, щоб Трускавцем керував щирий українець. Патріот, але не горе-патріот, наш західняк, людина, яка не просто декларує свою приналежність до української нації, а є українцем до глибини душі. «Як член Партії Регіонів буду доносити думку трускавчан до керівництва партії і держави з метою підтримки патріотів України, які боролись за її волю, воїнів УПА, репресованих, всіх національно свідомих мешканців міста» – пише Лев Ярославович у своєму листі до трускавчан і ми не бачимо причин йому не вірити. Він – українець, тому ми – за Лева Грицака.
Господарник. Місто повинно обрати міським головою господарника. Не політика, не демагога, не балакуна. Не вискочку, не того, хто багато обіцяє. Містом має керувати людина, яка вже чогось досягла у житті, яка знає проблеми і вміє їх вирішувати не по книжці, а в реальному житті, в дійсності. Приклади сусідніх із Трускавцем міст показують величезну небезпеку віри будь-кому. Краще вчитися на чужих помилках, ніж потім гірко каятися і бачити руїну власного дому. Трускавець – наш спільний дім. В домі має бути господар, а не ганчірка. Він повинен вислухати кожну думку, бути арбітром, коли є суперечки. Важко вгодити всім, але треба робити це справедливо. І приклад Лева Грицака, який іде на третій термін керування Трускавцем, показує, що він – на своєму місці, він – добрий господарник, який зробив багато, а зробить ще більше, докінчить робити те, що не встиг. Колись наші нащадки, можливо, згадуватимуть роки, коли Трускавцем керував Лев Грицак як «золоту епоху». Грицак – господарник, тому ми – за Лева Грицака.
Самостійний. Багатьом дуже не подобається самостійність Лева Грицака, його бажання все вирішувати самому, брати відповідальність на себе. В теперішні часи це є безперечним плюсом. Не варто ховатися за спину інших, говорити про колективну думку чи оглядатися, що ж скаже хтось. Потрібно мати свою думку і її відстоювати, як це робить Лев Грицак. Якби Лев Ярославович не був самостійною фігурою, особистістю, то не збудував би санаторій «Карпати», не розвивав би бізнес, не став би депутатом обласної ради і не був би обраний мером Трускавця. Можна, звичайно, обрати міським головою людину, яка постійно озиратиметься на когось, чекатиме чиєїсь підказки що і як робити, невпевнену та нерішучу. Та нам здається, що Трускавець потребує самостійну і впевнену людину, тому ми – за Лева Грицака.
Особистість. Лев Грицак далеко не ідеальний і він сам це визнає. Його обличчя не обробляють у Фотошопі, він не кличе на свої презентації депутатів, гостей з Києва, не користується послугами російських політтехнологів. Він літає на вертольоті, стрибав на Північний полюс, вміє однаково добре тримати в руках кермо автомобіля та штурвал літака, молоток та рушницю, особисто запатентував ряд винаходів. Його прізвище часто згадують і в Києві, де не вірять, що в Трускавці мер сам привозить на гвинтокрилі Святого Миколая до малечі. Лев Грицак – людина, яка вже залишила по собі слід, яка вже зробила багато і хоче працювати для блага, для користі громади ще. Він не гнеться перед іншими, бо, як саме каже, «я – не шланг, щоб перед кимось гнутися». Лев Грицак – особистість, тому ми – за Лева Грицака.
Управлінець. Інколи важко керувати у власній сім’ї, нелегко керувати підприємством, а що вже говорити про ціле місто та ще й таке специфічне як наш курорт, де половину нашого майна попередня влада продала в чужі руки. Потрібно щодня вирішувати десятки або й сотні нагальних питань – від дріб’язкових до архіважливих. Міський голова не лише керує відділами та підрозділами міської ради, він бере відповідальність за все – водопостачання та теплопостачання, робота закладів освіти, культури, медицини, соціальний захист, ремонт доріг, ліфтів, вирішення надзвичайних ситуацій (а ще більше їх недопущення). Фактично мер – це президент міста. Коли все добре – його не помічають, але ж коли щось стається, то згадують обов’язково. Зміни, які відбулися у Трускавці за останніх 8 років, показують, що такого управлінця як Грицак хотіли б багато міст України. Ми ж маємо, але часто не вміємо цінувати. Ті, хто добре розуміють, чи солодкий мед робота міського голови, визначилися. Ми – за Лева Грицака.
Побожний. «Свою діяльність вбачаю в тісній співпраці з церквою та релігійними організаціями для росту духовності трускавчан, особливо молоді. Всіляко сприятиму розбудові Храму Св. пророка Іллі та встановлення пам’ятників визначним церковним діячам», зазначає Лев Грицак у своєму зверненні до трускавчан. І це не просто слова. Про співпрацю влади Трускавця та церкви могли б сказати духовні наставники трускавчан – священики, отці, пастори. Фактично жодна із конфесій не була обділена, кожній влада міста і особисто Лев Грицак старалися йти назустріч. І не тільки в цьому побожність діючого голови Трускавця. В його кабінеті чільне місце займає ікона Матері Божої, Лев Грицак направду дуже релігійна людина, хоче й не любить сам про це говорити і щоб інші про це згадували, адже це – його внутрішній стан душі. Навіть опоненти Лева Грицака визнають, що часто його успіхи важко пояснити. Та віруючій людині зовсім не важко – хто служить Богові, того Бог не залишить без підтримки. Віруючий міський голова, який відвідує церкву і молиться з громадою – це велике благо для міста. Адже без Бога ні до порога і Лев Грицак цю істину знає.
Уважний. Незважаючи на велику кількість справ, які доводиться вирішувати, міський голова завжди знаходив час вислухати кожного, хто звертається до нього. Інше діло, що не завжди кожному можна допомогти і деколи люди звертаються зовсім не за адресою. Напевно не варто зараз рахувати всіх, кому він допоміг в той чи інший спосіб, але ці люди пам’ятають і скажуть своє «Так» Леву Грицаку на виборах. І матеріальна допомога в потребі, і працевлаштування, і видання книги чи відновлення історичної пам’ятки, і сприяння у вирішенні того чи іншого питання – це все залишається за кадрами агітації, за лаштунками політики. Опонентам Лева Грицака вигідно замовчувати його уважне ставлення до інших, те, що кожне питання він ставить на контроль і цікавиться, чи вдалося його вирішити чи ні. В Лева Ярославовича прекрасна, просто досконала пам’ять і якщо він може допомогти – допомагає. Та всім угодити неможливо.
Хитрий. Часто епітет «хитрий» має негативний відтінок, але чи ж можна бути простим як валянок у світі політики? Не варто прогинатись під існуючий світ, хай краще він прогнеться під нас, співав російський бард Андрій Макаревич. Бути хитрим не означає бути підлим чи нечесним, часто це – намагання добитися свого будь-яким способом. Інколи дійсно мета виправдовує засоби і якщо мета благородна, то після однієї поразки варто пробувати інший шлях і врешті решт досягти перемоги. Мета у Лева Грицака – добробут кожного трускавчанина, якісна освіта дітям, достойне життя дорослим, опіка та комфорт пенсіонерам. Так, ці слова ми взяли з бігборду. Але це не просто гасло, це модус вівенді, стиль життя Лева Грицака. Захистити тих, хто потребує захисту, підтримати підприємця, подбати про дітей, молодь, старше покоління, залишити добрий слід у цьому житті. А в політиці важко бути неповоротким і заскорузлим, інколи доводиться і хитрувати, щоб досягти якогось результату. А врешті, хто ж із кандидатів на міського голову Трускавця не є хитрий, нехай признається?
Добрий. Це може звучати дещо банально, бо що означає слово «добрий»? Переважно малюють усміхнену, скромну людину із лагідним виразом обличчя, щирістю в очах. Проте намалювати легко, легко теж обробити в Фотошопі знімок будь-кого з кандидатів і показати їх «добрими». Таке маємо на цих виборах у Трускавці. Всі ж, хто знає Лева Грицака особисто, а не від когось, не потребують подальших коментарів чи пояснень. Це людина, яких мало на світі і якби таких як Лев Грицак було багато, то світ був би значно кращим. Доброта – це не показна чеснота, а стан душі і тому ми – за Лева Грицака.
Справедливий. В Трускавці є люди, які дійсно незадоволені Левом Грицаком. Чому? Та тому, що він завадив їхнім інтригам, їхнім хитромудрим планам, що не йшов у нікого на повідку (про це ми вже писали як про самостійність Грицака). Міському голові дуже часто приходиться робити вибір, пам’ятаючи при цьому, що громада його обрала відстоювати саме її інтереси, а не інтереси того чи іншого клану. Коли поступаєш по справедливості, незадоволений часто прагне помсти і мститься – обмовами, брехнею, підтасуванням фактів, безпідставними звинуваченнями. Справедливій людині ж залишається тоді або захищатися, або не реагувати. Трускавець – місто, де дуже багато осіб і то впливових, мають різні інтереси. Часто через принципову позицію Лева Грицака інтереси залишаються нереалізовані, а впливові люди – незадоволені. Один з прикладів – мінеральні джерела Трускавця, головне багатство трускавецької громади, а також курортний парк – неприватизовані. Тому і доводиться Леву Грицаку часто потерпати через свою справедливість, «непоступливість», а не всі в місті розуміють всі нюанси владного життя. Та знаємо – поки Лев Грицак буде мером, громаді Трускавця немає чого боятися, що мінеральні джерела та парк потраплять у чужі руки. Ми не хочемо, щоб нас вважали бидлом і не пускали в парк або ж впускали туди тільки за окрему платню, ми стоїмо по одній стороні барикад за справедливість в Трускавці і тому ми – за Лева Грицака.
Отже, ми охарактеризували Лева Грицака як дещо хитрого та дуже побожного українця, самостійну особистість, уважного управлінця, доброго та справедливого господарника. Чи цього мало для того, щоб зробити свій вибір на його користь? Чи може нам все ж варто поекспериментувати над містом-курортом та віддати його в лабети будь-кому, першому-ліпшому? Ну що ж, дивіться, думайте, обирайте. Ми ж уже свій вибір зробили. Ми – за Лева Грицака!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень