Нещодавно довелося побувати на одній із зустрічей, які в рамках своєї передвиборчої кампанії проводить кандидат на Стебницького міського голову Петро Старосольський. Відразу видно, що кожне його слово – це біль за долю рідного міста, переживання за його майбутнє.
– За 20 років Стебник перетворився в одне з найдепресивніших міст Львівської області, – каже Петро Романович. – Одна з головних причин – нема роботи. Стебник розбудовувався як сателіт калійного заводу, а завод припинив виробництво. Наші люди поневіряються по заробітках, шукають кращої долі за кордоном. Багато працює в сусідніх містах – Трускавці, Дрогобичі.
Та не тільки безробіття є головним болем міста калійників. Територію Стебника урізали, історичні стебницькі землі – в підпорядкуванні сільських рад, зокрема с. Болехівці.
– Коли я працював в управлінні земельних ресурсів, – розповідає Петро Старосольський, – то до Генплану Стебника було передано 385 гектарів наших земель, які за радянських часів відійшли Болехівцям. Але ні теперішній міський голова Василь Пецюх за два терміни перебування на посаді, ні Роман Калапач не мали бажання вирішити це питання.
Зустріч, на якій мені довелося побувати, тривала біля 20 хвилин. За цей короткий час Петро Старосольський чітко та зрозуміло виклав своє бачення вирішення нагальних проблем міста калійників. Знає він їх не від когось, знає на прикладі своєї сім`ї. Дружина – вчитель, тож про намагання дрогобицької влади закрити школи («оптимізувати») начувся достатньо. Причому намагалися «оптимізувати» дві стебницькі школи, а початкову в Сільці ліквідувати взагалі. Не буде цього! – твердо каже Петро Старосольський.
Знає і про проблеми в медицині – його світлої пам`яті мама працювала акушеркою в Стебницькій лікарні. А зараз і гінекологічного відділення там нема.
Дороги, дахи, підвали, ліфти, теплопостачання, вивезення сміття, фасади, джерела наповнення бюджету – про все це є в програмі кандидата. Та він не читає з папірця, не лізе за словом у кишеню, говорить чітко, впевнено, зі знанням справи. Адже Петро Старосольський – стебничанин з діда-прадіда, тут народився, виріс, змужнів, виростив дітей та онуків, тут могили його предків.
– Міський голова не може сидіти кабінеті і чекати невідомо чого, – каже Петро Старосольський. – Треба їхати, шукати, стукати у всі двері, налагоджувати зв’язки. Треба залучати обласні, державні програми. В нас у Стебнику жартують, що по меру можна звіряти годинник – він точно у визначений час приходить на роботу, йде на обід, завершує свій робочий день. Словом, чиновник не працює, а відсиджує час від години до години. А результат який?
Приємно вразило те, що вищенаведена цитата – це був єдиний випад проти опонента.
– Обливати брудом – це гидко, це нижче моїх християнських переконань, – каже Петро Старосольський. – Хоча проти мене і поширюють різні нісенітниці, плетуть інтриги, придумують наклепи, та я дію за принципом «За зло платити добром».
Петро Старосольський не є самовисуванцем. Його висунула міська партійна організація «Батьківщини», а підтримують ще такі політичні сили як «Свобода», «Самопоміч» та «Громадянська позиція». Крім того, підтримують кандидатуру Петра Романовича ряд громадських організацій, зокрема «Самооборона Стебника». В одній команді з ним – Андрій Петруняк, Віктор Тюска, Богдан Асафат, Роман Івасівка та багато інших відомих у місті людей.
– Я християнин, стебничанин і гонорова людина, – каже Петро Старосольський. – І якщо люди довірять мені бути міським головою, то зроблю все, щоб не ховати очі від людей, щоб не ховатися від стебничан і щоб мені не плювали у спину.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень