Порядок в місті: інший бік медалі або Парк – не храм, а мер

Про порядок в місті говорять на різних рівнях: у депутатських комісіях, на засіданні виконкомів, депутатських сесіях, офісах керівників, кухнях домочадців, пишуть в місцевих газетах. Головна мета цих розмов – місто має набути європейського шарму. Цілком з тим погоджуємося.

Для цього, вирішила влада, в першу чергу треба навести порядок в курортному парку. Оскільки тут злісними винуватцями безпорядку здавна вважають людей, які торгують різним дріб’язком, то на них і звалився твердий кулак нинішньої влади.

Так провладна газета «Голос ради» в № 7 за цей рік у статті «Стражі порядку, агов, де ви?», пише, що «бажаючі торгувати…позбавляють Трускавець шансу стати містом, в якому не соромно жити, працювати і відпочивати». Бачите, до цього, коли тут люди торгували, було жити не соромно. Але настали нові часи, нові порядки. То який вихід пропонує влада? А простий. «Ми мусимо очистити місто від торгашества!» – громогласно заявляє від імені влади невідомий автор.

Та чи не перебільшили ті, хто писав цю статтю? Бо, погодьтесь, ці люди, що торгують різним дріб’язком – не торгашество, а наші громадяни, яких доля заставила займатися торгом при будь-якій погоді і в будь яку-пору року, щоб звести якось кінці з кінцями. То що, це «торгашество», як ви кажете, можна загнати в дебрі, подальше від людей? Але «торгаші» теж живі люди і вони хочуть бути ближче до людей, щоб зручніше представити, продати свій товар, а не відсидіти біля нього весь день впусту і прийти з порожніми кишенями додому, де, можливо, нема що й з’їсти. Зрештою, курортний парк не є храмом, з якого треба виганяти торгових людей, як це зробив у свій час Христос, а мер не є святим, щоб такі дії благословляти.

Пишуть, що в управлінні розвитку курорту, що є структурою міської ради, створено комісію з несанкціонованої торгівлі, яка «буде проводити рейди, фіксувати порушення і подавати до суду». А якби така комісія зайнялася виявленням таких фактів, що справді псують вид міста та поклала на стіл міського голови свої зауваження та пропозиції, то, гадаємо, це було б корисніше і ефективніше.

Така комісія без особливих клопотів лише за один рейд могла б знайти цілу дюжину негативних фактів, зауважень, які не потребують ніяких ні фінансових, ні матеріальних затрат, лише доброї волі начальства та чесної фізичної праці. Хоча є і такі проблеми, для усунення яких потрібні і кошти, і техніка, і час.

Але повернімося до отих недоліків, які не потребують, скажемо, матеріальних і грошових затрат.

Ось, наприклад, майданчик біля пам’ятника нашому славному краянину Іванові Франкові, який про Трускавець писав, що «це золотодайна Колхіда на благословенному Підгір’ї» На жаль, у Трускавці його трохи ще пам’ятають, та не дуже шанують. Цей майдан давним-давно не прибирався. Усе обпале з навколишніх дерев листя зібралося тут і гниє, немов би хоче показати, як у цьому місті дбають про своїх світочів, та і про порядок. На нашу думку, добрий, уважний і свідомий керівник починав би наводити порядок у місті не від порогу свого кабінету, а від пам’ятників – місця, які кожен свідомий українець вважає для себе святим. До речі, станом на 16 листопада цього року це місце так і не прибрано. В цьому переконався і великий шанувальник І. Франка, знана у Трускавці людина Володимир Кушнір, що його здивувало і обурило.

Ось вам другий приклад, на який мені звернули увагу самі мешканці, бо їх це болить. Маю на увазі вулицю Бориславську, а точніше тротуар, що навпроти будинку № 36. Викладений він із бетонних плит у чотири ряди. Та видно лише одну доріжку, по якій ходять люди. Решта плит заметено землею і вкрито густим бур’яном. Вид не вельми приємний. А зробити його таким можна, лиш треба очистити.

Не потрібно великих затрат, щоб привести до порядку скульптурну групу у курортному парку, що височіє над бюветом. Скульптура вся оббита, не впорядкована. Видно, до неї давно вже не торкалася людська рука. А шкода. Вона би прикрасила парк.

Ось ще один штрих, який свідчить про неуважність деяких служб міста .Недалеко від міської ради, майже посередині тротуару на вулиці Тараса Шевченка, стоїть сухий-пресухий стовбур ясеня. Він ще «служить» місту, бо деколи на нього чіпляють якесь оголошення. Або кріплять гірлянду чи перемичку для окраси міста. Чи не парадокс? Такі сухі дерева, що псують вид міста, можна побачити на території церкви св. Миколая, у скверику біля костелу.

Уже цих фактів достатньо, аби міський голова викликав до себе керівника чи начальників відповідних служб і сказав: «Хлопці, де ваші очі? Що робите весь день?».

А тепер давайте зупинимося на дещо крупніших проблемах, які, як на наш погляд, теж проходять повз увагу відповідних служб міської влади, і аж ніяк не впливають на престиж міста. Пройдімося центральною вулицею курорту, що носить ім’я Тараса Шевченка. Вона давно просить ремонту. Особливо тротуари. Стан їх не те що невтішний, він поганий. У тих місцях, де прокладено нову бруківку, уже видніють глибокі впадини. Де збереглася стара плитка, небезпечно ходити, бо можна пошкодити ноги від оголених дротів, що випирають з неї.

Відомо, що міський голова оголосив програму «Міська вбиральня», яку заплановано розпочати у наступному році. Справа потрібна і добра. Але є речі невідкладні. Ось взяти б убиральню, що на вулиці Річки. Повз неї кожної хвилини проходить десятки людей. Бо дорога веде на залізничний вокзал, до важливих міських установ. Споглядати таку картину щодня не вельми приємно.

Зрозуміло, її за день-два не зробиш. А для пристойності хоча б огородили високим парканом.

Подібна ситуація і з колишнім кафе, що на вулиці Біласа, 15. Ця споруда валиться на очах, обсипаються стіни, на пішохідну доріжку падають шматки цеглин. А цією доріжкою теж ходить багато людей, бо веде вона на залізничний вокзал, на житловий масив Гошівської гори. Ще одне. Тут вартувало б порятувати гарну сріблясту ялинку, що росте у мурованій тумбі і геть розпирає її своїм корінням.

Небезпечною, на наш погляд, виглядає ситуація і з вертикальною стіною технічної будови, що прилягає до залізничного вокзалу. Вона відвалюється від основного масиву і тріщина, що утворилася від верху до низу, стає чимраз більшою. А тут якраз облюбували собі місце маршрутки, що йдуть на Стебник. Дивлячись на цю розколину, можна в будь-який час очікувати обвалу. Певна річ, що це не лише проблема залізничного вокзалу, Львівської залізниці, але й міста.

Пора звернути увагу і на упорну стінку, що тягнеться вздовж вулиці С. Бандери і утримує ґрунт збоку Палацу культури ім. Тараса Шевченка. Видно, що її старалися закріпити. Але це не допомогло. У деяких місцях вона так критично нахилилася, що здається ось-ось впаде і, не дай Боже, зачепить перехожого, яких тут немало.

Є ще одна проблема, яку вирішити не легко, але шляхи до цього шукати треба. Це – каштани в курортному парку і місті взагалі. Їх листя уже декілька років точить міль і під осінь вони мають не золотий колір, що так радує зір, а якийсь жовто-брудний. Колись їх барви були окрасою осіннього парку Трускавця. Можливо і цій проблемі вартувало б приділити увагу і розробити програму щось на зразок «Порятуймо каштани».

Звичайно, це далеко не всі негативні моменти, які шкодять привабливості курорту, кидають тінь на красу міста. Гадаємо, цим невтішним фактам треба приділити не менше, якщо не більше уваги, ніж торгівлі у курортному парку.

Усі фото зроблено другого, третього листопада цього року.