Прогуляємося по Трускавці?

Німецьке слово «spazieren» (шпацірен) через польські слова «spacerować» і «spacer» вже давно перейшло в нашу українську мову і збагатило її словами «спацер» та «спацерувати». Означає воно те ж, що і «прогулянка», «прогулюватися», але оскільки виглядає витонченішим та милозвучнішим, то цей термін значно частіше використовує інтелігенція, ніж простолюдини.

«Спацер по старому Трускавці» – така назва фільму, знятого з ініціативи невтомного трускавецького дослідника-краєзнавця Миколи Іваника. Після завершення написання книги про історію знаних трускавецьких родин, після виходу в світ ряду публікацій про трускавецьку минувшину, настала черга й на фільм.

Фільм «Спацер по старому Трускавці» знімався в липні 2015 року. До зйомок були залучені працівники трускавецьких бібліотек. 35-хвилинна стрічка розповідає про старі вілли Трускавця. Крок за кроком Микола Іваник з чарівними дівчатами та жінками з бібліотек Трускавця йдуть маршрутом «минуле – сучасне». З 320 вілл старого Трускавця залишилося близько 40, та й вони – під загрозою. «Рука новітнього Герострата із запаленим сірником знищила нашу пам`ятку, нашу гордість – наш трускавецький Дептак», – розповідає Микола Іваник і закликає відновити цю окрасу Трускавця. А ті, які ще «живі», стоять – зберегти для нащадків.

Прапрем`єра фільму відбувалася ще напередодні виборів, а от для ширшої публіки прем`єру провели у п’ятницю, 20 листопада. В затишному залі ресторану «Оскар» всі бажаючі могли переглянути цю стрічку. В подальшому плануються комерційні покази, щоб хоча б повернулися кошти, витрачені на створення «Спацера…». Завдяки меценатам Сергієві Розорі та Галині Шиманській-Карп`юк, а також особистим коштам Миколи Іваника фільм побачив світ, але є ще певні боргові зобов`язання, тож до вирішення цих справ фільм переглянути у вільному доступі в Інтернеті не можна буде.

Бібліотекарі-актриси (такі ж чарівні, як і на зйомках фільму), настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці у Трускавці о. Володимир Бондарчук, волонтер та меценат Сергій Розора, депутат Трускавецької міської ради та президент міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат» Олег Карпин, журналісти Тетяна Вінницька та Ольга Грищенко, керівники гуртків та вихованці Будинку учнівської творчості, а також гості готелю «Оскар» з насолодою переглянули «Спацер по старому Трускавці». Після перегляду з коротким словом виступили автор ідеї та режисер Микола Іваник, а також директор готелю-ресторану «Оскар» Олег Блажівський. Останній нагадав, що виставою Театру в дорозі «Аґрада» з Польщі започатковано в «Оскарі» такі мистецькі зустрічі і ще в цьому році планується провести тут два перегляди фільмів – один ретро-фільм про Трускавець і ще один про жінок воїнів АТО (відзнятий львівськими митцями). Всі присутні висловили подяку адміністрації «Оскару» за наданий зал, а також за частування. Торт з нагоди презентації фільму спекли господині-бібліотекарки, смачні чаї на вибір презентував «Оскар», не обійшлося на такому святі фільму і без шампанського.

Zapraszamy do Truskawca! Herzlich wilkommen! Welcome! – лунало різними мовами при завершенні фільму. Окрім пізнавальної цінності фільм можна назвати промоційним, адже він пропагує відпочинок у нашому місті. Так, окрім опису давніх вілл тут звучать легенди, є розповідь про омолоджуючу воду «Юзя», показані і цілком сучасні об’єкти, в тому числі сакральні, для прикладу, церква Покрови, по-мистецьки оформлена і зовні, і всередині. Українські та польські акценти в культурі та архітектурі показують Трускавець як місто двох культур, де відпочивальник перебуває в гармонії з природою, в безпеці, і може бути впевненим, що перебування тут, у Трускавці, йому піде тільки на користь. Але навряд чи варто переповідати про все побачене в фільмі – фільм все-таки варто побачити особисто. Хочеться надіятися, що трускавчани гідно оцінять працю Миколи Іваника і він, подолавши фінансові підводні камені кіноіндустрії, не опустить руки і візьметься за творення наступних фільмів.

А ті, хто побачив «Спацер по старому Трускавці», напевно що захочуть поспацерувати нашим курортним парком, нашими вулицями, присісти на лавочку і зважити на повільний, розмірений ритм життя нашого тихого курортного містечка з двохсотлітньою історією.

Володимир Ключак