Ось вже два тижні підряд Дрогобич, славний культурний центр регіону, не перестає лихоманити. І прості мешканці, і владні мужі ніяк не можуть заспокоїтися після виходу в ефір на каналі «1+1» шоу «Міняю жінку». Ця подія стала справжньою сенсацією не тільки тому, що вперше обмінялися сім’ями дві жінки з одного міста (і це був саме Дрогобич), а й тим, що надвір було винесене сміття, яке навиворіт показує справжнє життя пересічних сімей у такому б, здавалося, націоналістичному, культурному, гоноровому містечку.
Коротко про суть того, що відбувалося на телеекрані, якщо хтось не бачив. А втім, навряд чи таких багато, бо навіть автор даної статті, категоричний противник таких «видовищ», все ж переглянув «Міняю жінку» по телевізорі у повторі в неділю, 20 лютого. Повтору мало не бути, цього дуже домагалася дрогобицька влада, та все ж керівництво «1+1» лист, підписаний секретарем ДМР Тарасом Метиком, проігнорувало.
Отже, вчителька Галина, білявка, дружина робітника долотного заводу Володі, мати двох доньок 11 та 10 років, мешканка вулиці Володимира Великого (сім`я проживає у квартирі). І Лариса, підприємець, багатодітна мати і вже й бабуся, мешкає на вулиці на вулиці Івана Франка в особняку. З годинної передачі Лариса виглядає як справжня господиня, яка дбає про чистоту та порядок, вміє виконувати і чоловічу роботу, часто сміється, проте кількість русизмів та матюків в її мові аж зашкалює. В деяких випадках кількість «пі» перевищує кількість звичайних слів. Її чоловік – справжній роботяга, разом вони із дружиною дають роботу кільком працівникам техсервісу автомобілів.
Друга сім`я – вчителька української мови Галя, діти якої навчаються самостійно, чоловік дуже спокійний, хоча і послав «нахер» Ларису, коли та його «дістала». Галя часто вживає слово «абалдєть», поводить себе досить розкуто і може навіть здатися, що її поведінка занадто легковажна. Порядку не любить – не прибирає, як потрібно, вдома, зробила «срач» і в чужому домі.
Все решта – звичайне буденне життя із посполитими запитаннями-відповідями, із покупками на базарі, із приготуванням їжі, відпочинком, вихованням чужих дітей та переживанням «а що там вдома, як там мої?». Здавалося б, що ж так обурило мешканців Дрогобича, міську владу міста Котермака, підприємців, церкву, еліту, що все закінчилося написанням Галиною заяви на звільнення з посади та проведенням прес-конференції у п’ятницю, 18 лютого?
Передача показала таке життя дрогобичан, яким воно є насправді, життя простих сімей у провінції, життя без масок, які натягають, показуючи його, і влада, і журналісти, і так звана «еліта». Бо скільки б не говорили про культуру мови і не відучували східняків від суржику наші політики чи освітяни, та в більшій своїй масі вони в домашніх умовах спілкуються так, як Галина, вчитель-мовник. Скільки б не виставляли напоказ культуру та не говорили про спадкоємність Дрогобича від того міста мрії з часів Австрії та Польщі, все ж у абсолютній більшості теперішнє населення міста Котермака далеке від зацікавлення мистецтвом, відпочинком у театрі, духовності чи елементарної інтелігентності. Так, як і для Лариси, для більшості віра – це окроплення будинку святою водою, розваги, як і для Галі – це ресторани та дискотека. Куди везе чоловік Лариси Галю? У сусідній Трускавець, в СПА-салон, в джакузі одного із санаторіїв, де пропонують зовсім не «Трускавецьку», а «Моршинську». От вам і промоція курорту – це так, між іншим. Хоча в цілому Трускавець показано досить позитивно – СПА-салони, класний відпочинок, зустрілися дві сім’ї в ресторані теж у Трускавці («Йо-майо»).
Які розваги Ларисі пропонує Володя? Туди ж, у сусідній Трускавець, в цей же СПА. А інші «розваги» – лижі, екскурсія на нафтопромисел…
Із програми з окремих кадрів можна скласти мозаїку цілого міста, яке колись дало Котермака, Франка, Шульца. Страшні дороги (за висловом Лариси, «твою мать»), застрашені вчителі, які бояться посміхнутися на камеру, дрогобицький базар у центрі, неприглядні будівлі на Володимира Великого, робітники з автосервісу Лариси, які труться біля Галі, як біля мартовської кітки, а вона, здається, ладна на все, тільки б не варити на ту всю ораву їсти хоча б один день.
Дрогобич постає таким, який він є насправді – тобто, не лише університетським містом із професурою та здібними студентами, не лише містом Байси, Походжая та Радзієвського, не лише містом-побратимом Санока, не тим офіційним центром регіону, як його прийнято вважати, але й містом вчительки, яка не вписується в «рамки за Сушком», підприємця-жінки, яких у цьому місті значно більше, ніж іменитих професорів та заслужених політиків. До речі, Лариса, незважаючи на постійне хіхікання та грубі словечка, дає дітям зі школи (заміняючи Галю на уроці української мови чи літератури) справжній урок патріотизму, запитуючи учня прямо в лоб: «А ти готовий віддати своє життя за Україну?». Красива молода блондинка Галя явно програє цій повнуватій бабусі – саме Лариса є мало не взірцем ідеальної дружини, яка і готує, і купує автозапчастини, і лагодить в помешканні все, що треба, і за дітьми встигає дивитися.
В програмі в епізодах появляється багато інших дрогобичан, як кажуть, «лівих». Переважно це друзі Лариси, батьки однокласників доньки Галі та Володі, які прийшли на день народження, сусіди. Вони вживають алкоголь, дивляться на камери як на чудо, немов не вірячи, що в такій провінції можуть знімати «Міняю жінку», відкрито називають Дрогобич «великим селом». Програма по суті показала Дрогобич оголеним, без прикрас, без завчених наперед фраз та підфарбовувань на камеру. І хіба це може сподобатися комусь, коли бачиш себе таким, як ти є, але коли хочеш, щоб тебе сприймали зовсім інакшим?
Буря навколо передачі, в якій крайньою виявилася вчителька Галя, показала, що ми ще не готові подивитися у звичайне люстерко, бо надто часто дивимося в те, де «ты прекрасней всех на свете…». Звичайно, такі передачі можна і не дивитися, вони ж нічого доброго не вчать. Звичайно, що був певний сценарій і були розписані ролі, жінки їх виконували і отримали за це по 800 євро кожна. Звичайно, по двох жінках не можна судити про все місто. Але вибірка була направду досконала! Бо не всі вчителі такі, як ми собі уявляємо, це звичайні люди зі своїми плюсами і мінусами. І критикуючи Галю, не слід забувати, що вона була такою ж студенткою, яких тепер сотні у дрогобицькому університеті, і ці майбутні педагоги будуть поводити себе дуже часто достеменно так, як поводить вона. Критикуючи Ларису, не варто забувати, в яких умовах доводиться жінці відстоювати своє право на місце під сонцем і варто задати собі запитання, а що ж робить влада, щоб ситуація змінювалася?
Може замість критики Галі та Лариси, а також суті самої передачі, варто подумати про самокритику владі, політикам, церковним структурам, «культурній еліті», педагогам, професорам, всім тим, хто хоче щось змінити? Це стосується, звісно ж, не тільки Дрогобича, бо аналогічна ситуація могла мати місце і в Бориславі, Стебнику, Трускавці. Замість шукати причин такого негативного образу Дрогобича у Галі та Ларисі варто подумати, чи можливо взагалі щось зробити із цією провінційністю? Або принаймні спробувати із цією провінційністю жити як із невід’ємною складовою малого містечка, ім’я якому Дрогобич і яке ми всі так любимо.
Андріан Марічик
До теми. У Дрогобичі вивчали думку населення щодо телепроекту «Міняю жінку»
Сьогодні, 21 лютого, у Дрогобичі за участю учасників Школи лідера при відділі сім’ї, молоді і туризму виконавчого комітету Дрогобицької міської ради проведено опитування, під час якого вивчали думку населення щодо телепроекту «Міняю жінку» на каналі «1+1», інформує сайт «Дрогобицьке земляцтво».
Було опитано 500 перехожих на вулицях міста. На запитання «Ваше ставлення до проекту?» 53,5 відсотків респондентів відповіли, що проект їм подобається, 28 відсотків заявили про своє негативне ставлення, а 18,5 відсотків опитаних виявили байдужість до проекту.
У перехожих також запитували «Чи хотіли б взяти участь у проекті?». 90,5 відсотка опитаних відповіли «Ні!» і лише 9,5 відсотка сказали «Так!».
Нагадаємо, що популярне розважальне телешоу на каналі «1+1» «Міняю жінку» за участю дрогобичанок збурило життя міста.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень