Почав кар’єру я в КПСС,
Куди, вже злодієм, вступив по блату,
Як продирається голодний пес
У зарослях по курку тупувату.
Коли із неї вилущився рух –
Його квиток поклав я до кишені,
І непомильний до нового нюх
Приніс мені посаду, ще й «зелені».
Недовго був я з Рухом у путі:
Привабили народні демократи,
Пообіцявши гори золоті,
Аби лише здоровий був копати.
І знову я піднівся на щабель.
А як потрібно стало – кров і з носа –
СДПУ(о) доблесних шабель,
Її зміцнив я за наказом боса.
За допомогою нових зв’язків
У президента, уряду країни
Злетів я вгору, як і захотів,
Із легкістю найлегшої пір’їни.
Аж тут Громов вибухнув Майдан,
І гріх було не скургати з нагоди,
В його киплячий кинутись вулкан
З прицілом на ще вищі нагороди.
І справді, з нього виплив ваш слуга
Аж на Олімп державного правління,
Аби жили від цього пирога
І я, й мої прийдешні покоління.
Однак через огидну боротьбу
Майданного кумира із «косою»
На нього чорну виверг я клятьбу
І при нагоді змився з поля бою.
Квитка від НУНС побив квиток од БЮТ,
І він мені, нехай хамелеону,
Поміг, як рятувальний парашут,
Утриматися далі біля трону.
Як повернувся хам, я за сармат
Без довгих роздумів побіг у «тушки»,
А публіці пояснював інак:
Мовляв, це вирішено самотужки…
У нинішній політиці дарма
Шукати партій і партійних блоків,
Де не було мене або нема,
Готового до прибуткових кроків.
Допоки там не виставлять мені
Бодай якусь формальну загороду,
Скакатиму на владному коні
До скону днів байдужого народу!
Роман Пастух, газета «Галицька зоря»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень