Якось в розмові трускавецьких політиків довелося почути про «синдром головного лікаря», мовляв, не може бути керівником міста той, хто працює чи працював головним лікарем, адже … і пішло й поїхало. Розуміємо, що люди, які прагнуть дорватися до влади в нашому Трускавці, не зупиняться перед вигадками та гіпотезами, їм би хіба своїх кандидатів похвалити, а інших погудити. Звинувачувати керівників санаторіїв у тому, що вони не можуть управляти містом, тому нехай повертаються в оздоровниці, а залишать цю справу іншим, приховано намагалися вдовбати в наші голови і заході, який в народі вже встигли охрестити «операцією «Ы» Віцина, Нікуліна та Моргунова». Думаємо, що знаєте чи здогадуєтеся, про що йдеться.
Проте нам розходиться зовсім про інше – чи може містом керувати людина із синдромом Супермена (якщо хочете – Бетмена, Найтмена чи Спайдермена), тобто Рятівника, Месії, Єдиноправильногоєдинорозумногоінайпоряднішогоспасителяславногокурортутрускавець. Пам’ятаємо, як тішився один з кандидатів у мери, коли почув, що його назвали «новоявленим месією», згадуємо, як позиціонували себе в 2006 році опоненти Лева Грицака, які хотіли «рятувати» місто». Передивляючись старі матеріали та фото, розуміємо, що історія має властивість повторюватися і 2010 рік не стане винятком. Герої-рятівники заполонять своїми фейсами дошки оголошень, бігборди, придорожні стовпи, поштові скриньки, а навіть громадські туалети. Наче в американських голлівудських фільмах, літатимуть всемогутні добрі душі, які обіцятимуть хепі-енди після виборів, надіючись, що народ забуде добрі справи Грицака і повірить в ефемерні обіцянки тих, хто своїм працівникам зарплату або не платить, або платить на чорно, хто дискредитував своє ім’я дружбою з тими, кому Трускавець не може забути вчиненого зла.
Молодий не означає кращий, адже ще наші предки говорили, що старий кінь борозни не псує (хоча й глибоко не оре J). Так само новий (в тому числі і з новими ідеями) не завжди означає розумніший чи більш прийнятний від досвідченого та більш консервативного. Експериментувати можна довго і нудно, приклад маємо з реформами в різних галузях нашого українського життя (от, хоча б в освіті), а от знайшовши добрий варіант, втриматися від спокуси «кращого», яке переважно є ворогом власне «доброго», оце мудрість! Чи вистачить її нам, цієї мудрості та вміння відділити зерно від полови – ось запитання, яке турбує багатьох трускавчан. Наскільки пакунки з продуктами та ліками будуть здатні вплинути на свідомість пересічного обивателя, наскільки слогани «Ганьба їм!», «Слава нашому кандидату!», «Ми – найкращі!» вплинуть на волевиявлення, чи мешканці Трускавця зможуть реально оцінити негативний вплив приходу популістів до влади в наших сусідів – ось наступні запитання.
В дорогому костюмі з недешевим годинником з-під рукава піджака, в начищених до блиску мештах з крокодилячої шкіри на пост мера міста може прийти «новий українець». Всі будуть аплодувати, навіть окремі теперішні вороги. Але чи не поллються згодом сльози, чи не плакатимуть у садочках голодні діти, як це вже мало місце в історії Трускавця і то новітній, чи не замерзатимуть у своїх помешканнях пенсіонери та інваліди, чи не плюватимуться туристи та відпочиваючі, коли в’їжджатимуть не в рай, так як це є тепер, а в справжнє пекло, над яким гиготатиме громовим голосом Супермен, який перетвориться в Люцифера? Чи не станемо ми бидлом, рабами, покірними та німими, чи не станемо ми біомасою та хламом для тих панів, які тепер, зціпивши зуби, показують доброчинність та «повагу» до простих людей? А насправді в них тої поваги ніколи й не було…
Грицак Лев Ярославович має окремі недоліки, добре, що він пробує їх виправляти. Можливо, колись на заміну йому прийде теж нормальний, як і він, мер для такого міста, як Трускавець. Проте на даний момент, станом на 14.07.2010 р. (15.49), коли пишеться ця стаття, АЛЬТЕРНАТИВИ ЛЕВУ ГРИЦАКУ НА ПОСАДІ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ТРУСКАВЦЯ НЕМАЄ!!! Супермени – в казці, у фікції, а нам потрібно зберігати та примножувати ті досягнення, які здобуті нелегкими зусиллями за останні 10 років.
Коли людина обіцяє «Я Вам зроблю, дам, вирішу, підніму господарку, створю всі умови і так далі!», хочеться їй сказати: «Ти собі це зробиш, можливо, але не нам. Ти скажи, що тобі потрібно насправді, розповідай про свої приховані наміри і не забудь згадати, чому ти робишся благодійником виключно перед виборами і де ти був до цього часу. А краще – не заважай працювати тим, хто трудиться дійсно для нашого блага». Але такої розмови не буде, бо супермени звикли, що вони завжди праві – на сесії, на прес-конференціях, на мітингах та пікетах, з ними не можна поговорити по-людськи, бо вони вважають себе мало не богами, якимись вищими істотами, які мусять насильно врятувати нещасних людців. Але не рятуйте нас, насильно, дорогі ви по ціні наші супермени, не лякайте і не показуйте свою доброту та любов до нас напоказ. Будьте звичайними людьми, адже простіших швидше зрозуміють. І може тоді і вам доля виділить шанс в майбутньому.
Андріан Марічик
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень