«Десь тут була подоляночка, десь тут була молодесенька…». Хто ж не знає цю гаївку-весняночку, котру ще з малих літ залюбки співають та інсценізують діти чи то в садочку, чи просто під час забав на подвір’ях? Навіть за радянської влади її не забороняли – не знайшли нічого, що б викликало підозру у цензорів. Проте в ті часи всіляко замовчувалося, що саме завдяки інкультурації цих пісень язичницького походження в християнське середовище і збереглися ці обрядові пісні – вже прив’язані до світлого свята Великодня, Пасхи, Воскресіння Христового.
І приємно було бачити у холодний та вітряний день середи, 18 квітня, як залюбки, з радісними та задоволеними обличчями оживають ці народні традиції прославляння воскреслого Господа в трускавецькій школі-гімназії № 2. Бо весь тиждень після Пасхи – це Світла Седмиця у східному християнстві і Великодня Октава в західному, а, отже, радісні пісні в цей час дуже навіть доречні. І навіть якщо в них і нема згадки про події, описані в Євангеліях, та Свята Матір-Церква не забороняє їх, а навпаки, заохочує. Тож невипадковою була і присутність на Святі Гаївки в НВК «СЗШ № 2-гіманзія» отця Василя Нестера, вікарія церкви св. Миколая у Трускавці, котрий поблагословив присутніх.
Проте неоціненну роль відіграють гаївки (гагілки, веснянки) не лише для розвитку духовності, але і в збереженні нашої національної свідомості, у національно-патріотичному вихованні молоді. Тим більше, коли діти виконують гаївки в національних костюмах, адже в школі в цей день проходив і День української вишиванки. І те, що директор школи Роман Гудзеляк та вчителі одягнули в цей день вишивані сорочки чи блузки, є показовим – тільки власним прикладом вчителі, батьки, політики можуть навчити нашу молодь не лише говорити про любов до України та про почуття патріотизму, але й жити Україною, свято берегти пам’ять про історичну минувшину, з пошаною та любов`ю ставитися до наших матеріальних та духовних цінностей.
«Чижику, чижику», «Жила-була царівна», «Їде, їде Зельман», «А сорочка мамина біла-біла» – під ці та інші мелодії школярі водили хороводи, то класами, то групами, то з вчителями, то з різними приспівками, пританцьовками, викрутасами та іншими забавами. А насамкінець свята, як і годиться, залунало величне «Христос воскрес! Радуйтеся щиро нині! Бог дав радість нам з небес – Христос воскрес!»
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень