Велелюдне віче на підтримку євроінтеграційних прагнень України відбулося сьогодні, 24 листопада, у Трускавці. Площа Незалежності зібрала політичні еліти міста, небайдужих мешканців, провідних місцевих журналістів, відпочивальників із різних куточків України. Європейський вибір, гарантія громадянських прав і свобод, незалежність, український дух, воля народу, обурення рішенням Кабміну Азарова про призупинення євроінтеграційного процесу – ці теми були домінуючими у всіх виступах.
Ще за дві години до початку Євромайдану у Трускавці знані в нашому місті політики-юристи Богдан Процишин та Олег Ковальчин встановили намети. Поряд із прапором України гордо замайорів європейський стяг. Лунають маршові пісні. Але народу небагато і організатори помітно нервують. Невже не прийдуть трускавчани? Невже зганьбимося?
Ні! Прийшли! Біля 13.00 до площі Незалежності почали підтягуватися люди з усіх сторін. Спільно проспівали «Ще не вмерла Україна». І спільно відповідали на привітання та заклики – і «Героям слава!», і «Слава навіки Богу!», і «Смерть ворогам!».
Дві години тривало віче. На ньому виступили Ігор Пілько, Валентина Бодак, Богдан Процишин, Руслан Козир, Юрій Беднарчук, Олексій Балицький, Йосип Москаль, Віктор Романюк, Олександра Лисак, Олег Ковальчин, Зоряна Петрас, Святослав Грабовський, Галина Шиманська-Карп`юк, Роман Малярчин. Вибачте, якщо когось нехотячи пропустили. І перепрошуємо, що не подаємо змісту сказаного. Треба було прийти і послухати! Хто не зміг поїхати до Києва, той міг принаймні прийти у Трускавці, присвятити ці дві години свого часу і показати власну громадянську позицію!
Виступаючі дякували присутнім за небайдужість, висловлювали свої міркування з приводу майбутнього України, говорили і пафосно, і жартівливо, і голосно, і тихо, і з критикою, і з проханнями. На щастя, не було провокацій, як у сусідньому Дрогобичі, де секта догналітів пробувала переконувати, що нам Європа не потрібна. Шкода тих зазомбованих і проплачених людей, які нарівні з комуністами та медведчуківцями зрадили український народ. Та найгірше, що прикриваючись йменням християн, вони зрадили і Христа. На щастя, цих апостатів-віровідступників у Трускавці фактично немає, тож віче на підтримку наших прагнень до Європи пройшло у Трускавці наче на єдиному подиху. Європа – не як рай, а як приклад законності, справедливості, відповідальності влади, як запорука демократії справжньої, а не тої видимої, якою прикриваються в Україні ось вже понад два десятки років…
Дуже символічним було і завершення Євромайдану у Трускавці. Після національного гімну прозвучала велична мелодія Людвіґа ван Бетховена «Ода до радості», яка визнана гімном Європи. Віче прийняло резолюцію на підтримку євроінтеграційних прагнень України. Звернення до Європейського Союзу з проханням прийняти Трускавець як Міжнародний бальнеологічний курорт до ЄС міг підписати кожен бажаючий. Звичайно, що жодного юридичного наслідку це не матиме, але такий крок показує наші наміри дивитися не в сторону Тайожного союзу, куди нас кличуть під дудку Путіна Симоненко, Доґнал і Медведчук, а в напрямку вільної Європи.
Тож нехай всі Євромайдани, які проходять сьогодні в Україні, стануть символом нашого прагнення бути вільними людьми у вільній Україні в спільноті вільних європейських держав. І не тільки символом, але й першим кроком до усвідомлення себе не тільки Василем, Петром чи Володимиром, але і Українцем, Європейцем, Християнином. З нами Бог, розумійте, народи! – нехай, отже, наші воріженьки гинуть як роса на сонці і бісяться від безсилої люті. Бо Україна зробила свій вибір і буде його захищати, якщо виникне така потреба. Слава Україні!
Володимир Ключак
P.S. До речі, намети, розбиті біля площі Незалежності у Трускавці, організатори не збираються згортати. Палає ватра, там тепло і весело, так що хто бажає підтримати євроінтеграцію України хоча б в такий спосіб, може підходити, організатори запрошують.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень