У той час, коли містечкові політикани та всілякі пройдисвіти й заздрісники з лупою вишуковують до чого б придертися в Трускавці і як би якісь мінуси приписати місцевій владі, загальний стан курорту може служити прикладом, зразком. І не лише для сусідів, адже Трускавець вже п’ятий рік поспіль є локомотивом розвитку регіону, але й на рівні області та України.
Якщо пригадати в якій ямі Трускавець опинився в 2014-2015 роках, то теперішні успіхи просто вражають. Але чинний міський голова Трускавця Андрій Кульчинський явно не налаштований критикувати попередників і покладати на них всю вину за жалюгідний стан переданого йому міста. Він їх, цих попередників, практично й не згадує. А просто працює над виправленням чужих помилок.
Звісно, дещо вже не виправиш, як от архітектурну вакханалію, яка почалася задовго до приходу Андрія Кульчинського на посаду мера. Досить було б лише згадати висотку-свічку на виїзді в Борислав, кілька монстрів в районі вулиць Бандери-Помірецька-Шашкевича, не кажучи вже про забудови в межах червоних ліній та всупереч ДБН, які здійснювали і здійснюють ці ж політикани, котрі найголосніше критикують чинну владу.
Дев`ятиповерхові будинки не розвалиш і втрачені пам’ятки не повернеш, як і не повернеш місту розпродані об’єкти, котрі кілька разів поміняли власників. Не повернеш і розфітькану за копійки землю – основний ресурс. А вона за попередників роздавалася наліво-направо – за лояльність, за винагороду, за голоси в раді, сватам, кумам, приятелям і всім, хто лиш був угодний.
І в ті часи, коли земля роздавалася-продавалася, коли об’єкти комунальної власності за безцінь переходили в приватну власність наближених до когось осіб, коли місто втрачало своє архітектурне обличчя, а заїжджі жебраки ставали магнатами-олігархами, місцевий люд терпів. Бідося була страшною. Так, станом на середину 2015 року середня зарплата у Трускавці була найнижчою не лише в регіоні чи області, але й по всій Україні. У Турківському, Старосамбірському, Сколівському районах Львівщини оплата праці ледь не вдвічі перевищувала доходи пересічного трускавчанина.
І саме це є показником як ми живемо – який саме рівень доходів у нашій кишені, в наших сімейних бюджетах. І саме тут здійснено важливий прорив, яким не те що можна, а й треба похвалитися.
Так, якщо станом на листопад 2015 року розмір середньої зарплати у Трускавці становив 1200 гривень, то станом на листопад 2019 року він зріс до 6630 грн. А вже в грудні рівень з/п зріс до 7609 грн. 18 коп. Тобто, за чотири роки розмір заробітної плати у Трускавці зріс майже в шість (!!!) разів. Хіба це не досягнення?
Якщо в 2013-2015 роках в санаторіях, готелях та інших підприємствах Трускавця люди працювали на 0,5 чи навіть 0,25 ставки, то зараз цього вже немає. Створюються нові робочі місця, відкриваються нові заклади, диверсифікується ринок пропозицій.
Але політикани та інтригани про це не говорять. Їм заважає будівництво в центрі міста, але вони мовчали, коли в зонах забудови котеджного типу будувалися дев`ятиповерхівки, мовчали, коли зводилися «Міротель» та «Лісова пісня», мовчали, коли в нагірній частині Трускавця розпочалися будівництва об’єктів, які вже понад десяток років стоять мертвими скелетами. Теперішнє ж будівництво ведеться швидко, люди отримують легальну зарплату, сплачують податки, за ці кошти місто модернізує заклади освіти, культури, медицини, асфальтує вулиці, замощує бруківкою тротуари. А потім у цих новозведених об’єктах працюватимуть наші ж трускавчани, і отримуватимуть можливість забезпечити всім необхідним свої сім`ї.
Про те, що це не голослівні фрази, свідчить хоча б такий факт – якщо в листопаді 2019 року кількість найманих працівників у Трускавці становила 9 887 осіб, то вже в грудні вона виросла до 9 925. Тобто лише за один місяць у Трускавці було створено 38 робочих місць.
Вам здається, що це мало? Все пізнається в порівнянні. Так, для прикладу, у сусідньому Бориславі кількість найманих працівників за цей період скоротилася з 6 096 до 5 848, тобто на 248 осіб, а в сусідньому Дрогобичі скоротилася з 15 597 до 15 129 (аж на 468 осіб!). В цілому ж по області спостерігається скорочення кількості найманих працівників, за винятком кількох районів, де змін майже немає, та міст Львова, Стрия, Самбора та Трускавця, де спостерігається ріст.
Звісно, такі досягнення – не привід спочивати на лаврах. Адже зарплата у Трускавці все ще не є найвищою в області, і причиною цьому є факт оплати «мінімалки» в багатьох приватних закладах. І переважно ті ж люди, котрі або платять своїм працівникам мінімальну заробітну платню, або відправляють їх у відпустки за власний рахунок, або може й видають «конверти», уникаючи сплати податків, потім найголосніше кричать, що в Трускавці все погано і що все пропало».
Економіка любить чіткі розрахунки, а статистика – річ вперта. Отже, за останні чотири роки Трускавець зумів вийти з глибокої депресії, причинами яких були як загальнодержавні фактори (початок війни та відтік відпочивальників), так і внутрішньоміські (нездатність приймати оперативні та правильні рішення). І той факт, що тільки за один місяць зарплата в Трускавці зросла фактично на 1 тисячу гривень (з 6630 грн. в листопаді 2019 до 7609 грн. у грудні 2019), а кількість працівників за вказаний період зросла на 38 чоловік і становить 9925 осіб, є доказом того, що місто рухається у правильному напрямку.
Володимир Справедливий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень