Майже за два століття існування курорту його відвідало безліч цікавих, відомих людей, непересічних особистостей. Не варто забувати, що Трускавець місто, яке спонукає до творчості, тож навіть просто обдарована людина тут отримує велике натхнення. А ще, інколи ділиться цим натхненням із нами. Як от панянка-рівненчанка, яка гостювала на курорті на початку літа. Багата творча натура Ірени Пучковської – це оберемок талантів, поєднаний в одній особі. Прозаїк, журналіст, поет та музикант. Щоправда на долю цього тендітного створіння окрім талантів випало чимало випробувань: тяжка хвороба, від якої втратила зір, непрості родинні стосунки. І усе це не зломило сильної натури, а лишень навпаки – після закінчення Рівненського інституту Слов’янознавства Київського славістичного університету за спеціальністю «Міжнародна інформація» дівчина обрала цікавий творчий шлях – письменниці.
Роздуми про місто Ірени – це не стільки погляд на нього збоку, скільки цікаві враження-відчуття. Тож використавши прозовий уривок із чергової замальовки – спробуємо поглянути на Трускавець таким, яким відчула його вона: творча, цілеспрямована, мрійлива…
«…У тихій мальовничій долині причаїлось на весь світ відоме самобутнє курортне місто Трускавець. Сюди щороку приїжджають сотні, тисячі людей з близького, та далекого зарубіжжя. Багате на зелень місто має виключно позитивну енергетику, такий собі затишний куточок живої природи. Мешканців міста впізнати дуже просто: що-небудь запитайте у місцевого аборигена, і з перших двох слів ви зрозумієте в чому особливість. Звичайно, мова де в чому подібна до польської. Воно й не дивно, адже раніше це був польський курорт. Вже потім він став радянським і здобув статус «всесоюзного значення». Тепер цей екологічно-чистий край – найкращий на Західній Україні.
Приваблює око ця мальовнича долина в оточенні Карпатських гір, що їх називають «легенями Європи», тому що такого насиченого киснем повітря, на превеликий жаль, не знайдеш. Трускавець з усіх сторін оточує ліс, від надзвичайної свіжості голова паморочиться. На кожному пагорбі вимальовуються різні породи дерев: дуби стоять могутніми велетнями, наче охоронці навколишнього спокою, багато кленів, в’язів, липи і, звичайно, не минулося без стрункої красуні берізки. Йдеш по вулиці і милуєшся неповторними пейзажами українського Прикарпаття. Захотів, пішов до бювету попити «нафтової води», яка, до речі, за своїм хімічним складом органічних речовин прирівнюється до гомеопатичних препаратів. «Нафтуся» – прозора немов сльоза, має ледь вловимий запах сірководню і дуже виражений присмак нафти. Хто скуштував цю воду, ніколи не забуде її специфічний смак. А ще маємо «Марію», і не подумайте, що це гірко-заплакана дівчина, ні – також водичка, тільки насичена сіллю. Вона містить соду і певну кількість заліза, завдяки чому виводить холестерин з жовчного міхура. Наступний номінант у нашому хіт-параді: «пані Софія», не раджу відмовлятись від вживання, хоча вона лише нормалізує киснево-лужний баланс. Є найсолоніше джерело – «Броніслава», воно призначене, в основному, для полоскання горла та носоглотки. На пам’ятку туристам, котрі хочуть скинути декілька зайвих кілограм: вживайте гірко-солону «Софію». Але маємо парадокс: бажаючих схуднути, нормалізувати киснево-лужний баланс та вивести холестерин виявляється не так вже й багато, бо найбільше інтригує «Нафтуся»…».
Галина Шумило, газета “Трускавецькурорт”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень