У який день точно сказати не беремося (залишимо цю справу архіваріусам чи історикам), але що ця важлива подія як для Трускавця, так і для Австрійської держави – відкриття залізничного руху з Дрогобича до Трускавця, а отже зі Львова, визначних європейських міст, сталася у 1912 році – це історичний факт. Про це засвідчують такі матеріали.
Так, доктор Зенон Пельчар у своїй книжечці про курорт «Історія розвитку Трускавця і вдосконалення останніх років» (Краків,1909 – Трускавець,1997) пише: «Організація цієї справи (тобто залізничного сполучення з Трускавцем – А.Г.) вже була настільки готова, що очікували в сезоні 1909 року перший поїзд у Трускавець. Але думки комісії 1908 року відносно початкового пункту залізниці розійшлися: початковою станцією має бути Дрогобич чи Борислав – Трускавець. Внаслідок цих розходжень справа тимчасово відсунулась, але актуальності не втратила. Щоби компенсувати тимчасово відсутність безпосередньої комунікації, уряд міста постарався придбати омнібус, котрий від 15 червня мав привозити гостей від поїзду до оздоровниці» (стор.40).
У книзі Ореста Мацюка та Івана Скибака «Короткий нарис історії Трускавця» (Трускавець, 2000, стор. 32-33) зазначають, що «ще у 1909 році була збудована залізниця з маленькою станцією майже в самому центрі Трускавця. У 1912 році зусиллями Р. Яроша будується новий залізничний дворець, який відповідав своєму призначенню і за розмірами, і за архітектурними вимогами.» Як бачимо, йдеться про нестиковку в датах залізничного сполучення у 1909 році з Трускавцем. Про це пише у своєму дослідженні «Дещо з історії Стебника» Микола Дашко: «… вузькоколійка на кінній тязі (нею возили сіль у Болехівці – А.Г.) проіснувала до 1911 року, коли з Дрогобича до Стебника було прокладено стаціонарну залізничну колію». Отже, Трускавець ніяк не міг мати залізничне сполучення з Дрогобичем раніше на два роки від Стебника, бо колія на Трускавець йде через цю проміжну станцію. Але це не так важливо. Підтвердженням цього, що у 2012 році почало діяти залізничне сполучення з Трускавцем і функціонував залізничний вокзал, є серйозне дослідження Христини Харчук «Архітектура курортної забудови Трускавця ХІХ – першої половини ХХ ст.» (Видавництво «Апріорі», Львів,2008, стор. 61). Автор зазначає: «Прокладена в 1912 році залізнична колія Дрогобич-Трускавець довжиною 12 км, відіграла важливу роль у популяризації курорту та його територіальному розвитку. Трускавець отримав регулярне залізничне сполучення зі Львовом, Краковом, Познанню, Любліном, Варшавою. Завдяки старанням тодішнього власника Трускавця Р. Яроша побудовано невеличку залізничну станцію в південно-східній частині поселення біля підніжжя Яцкової гори, що заклала початок для формування нової дільниці, яка в період 1920-1930-их років почала активно розбудовуватися».
Ще одне підтвердження цьому. Ось польське видання книги Станіслава Ніцєї «Kresowe trójmiasto» (Wydawnictwo Opole MS, 2009) на сторінці 12-ій розмістило відкритку, на якій зображено залізничний дворець Трускавця і підпис під нею «Перший потяг на відкритій в дню 1 червня локальній колії з Дрогобича до Трускавця. Вокзал в Трускавці 1912 рік». Отже, 1912 рік можна вважати початком регулярного залізничного сполучення Трускавця з містами Європи. Цей залізничний палац з певними перебудовами у пізніші роки зберігся до наших днів. Зараз тут ведеться реконструкція.
З приходом радянської влади, коли курорт змінив свій статус і замість заможних людей з Європи почав приймати простий трудовий люд зі всього Союзу, значно зріс пасажиропотік, збільшилася сфера послуг, а, отже, виникла і потреба розширити можливості залізничної станції Трускавець і вокзалу зокрема, бо старі приміщення стали затісні.
Питання будівництва у Трускавці сучасного залізничного вокзалу довго, як кажуть, висіло в повітрі. Ось як про це згадує тодішній голова міської ради Болеслав Денисович Петровський, який, так би мовити, був ідейним батьком цієї будови і віддав чимало часу і свого здоров’я для її реалізації: «Наприкінці 70-х – початку 80-х років минулого століття побутувала ідея створення агломерації «Великий Трускавець» у складі курортів Трускавець і Східниця. Очікувався великий наплив курортників зі всього Союзу.. У зв’язку з цим виникла потреба у новому залізничному вокзалі, який би міг обслужити вчасно і якісно, з наданням різних додаткових послуг сотням тисяч людей. Адже в той час уже курсував потяг Москва – Трускавець, в складі якого були навіть вагони класу СВ. Цей потяг завжди був переповнений, бо ним користувалися численні відпочивальники із країн Середньої Азії, які через Москву добиралися до Трускавця. Та перш, ніж приступити до будівництва вокзалу, треба було вирішити проблему з вільною земельною ділянкою під його забудову. А такої не було. Треба було знести дев’ять приватних будівель і відповідно компенсувати мешканцям втрати, надати майже 40 квартир. Ні в міському бюджеті , ні в області коштів на це не було, а державний бюджет грошей на це будівництво не передбачав, бо все йшло на спорудження БАМу. Але, як кажуть, нема лиха без добра. Поміг випадок. У нас на станції в тупику стояло два спецвагони, де жили будівельники БАМу, які приїхали на лікування і відпочинок. У той же час на оздоровлення у «Кришталевий палац» прибув начальник планово-фінансового управління Міністерства шляхів сполучення СРСР Шебандін. Скориставшись таким моментом, я запросив його оглянути існуючий вокзал і разом з тим показати умови, в яких перебувають бамівці. «Як же так? – здивувався він. – Люди будують «залізницю віку», а лікуються, відпочивають у таких примітивних умовах. То який вихід?» – спитав він. Потрібні кошти на рівні держави, тоді при будівництві вокзалу ми звели б поверх, де були б приміщення для перебування цих працівників. Ця ідея йому сподобалася. І він поставити її на обговорення в Раді Міністрів СРСР. І знаєте, свого слова він дотримав. Але тоді появився ще один клопіт – проблема з лімітами. Мені довелося безпосередньо вийти на міністра будівництва БАМу Аркадія Брежнєва, якого я добре знав, бо разом працювали на реконструкції Стрийського вагоноремонтного заводу. Він зняв ліміти, з України, що виділялися на будівництво Магістралі і перевів їх на будівництво вокзалу у Трускавці. А на той час це були немалі гроші – 12,5 мільйонів карбованців.
Допомагав у справі будівництва вокзалу, особливо у придбанні оздоблювальних матеріалів, і голова Ради міністрів України Віталій Масол. Врешті-решт усі питання з будівництвом вокзалу було вирішено. Індивідуальний проект залізничного палацу виготовили спеціалісти Львівського філіалу інституту «Дорпроект». Восени 1985 року будівельники уклали перші тонни бетону під його фундамент». Болеслав Денисович постійно був у вирі подій і всіляко допомагав у вирішенні різних проблем начальникові станції Антону Яворському, який безпосередньо відповідав за хід цього будівництва, а також переймався проблемою переселення людей зі знесених будинків. Антон Яворський не дожив до урочистого відкриття нового вокзалу, або як тоді казали – головних воріт міста, а планували запустити його в дію у третьому кварталі 1989 року. Та через різні організаційно-технічні та фінансові неув’язки ця подія відбулася на рік пізніше – 16 жовтня 1990 року.
Новий залізничний палац розташований недалеко від старого і відзначається модерною архітектурою, що гармонійно вписується в гористий ландшафт цього мікрорайону курорту. Він розрахований на одночасне обслуговування 800 пасажирів. До їх послух два просторі пасажирські зали, загальною площею 900 квадратних метрів. Тут діє вісім кас, є окрема каса для обслуговування інвалідів війни, довідкове бюро, багажне відділення, кімнати відпочинку на 67 місць, різні технічні приміщення. До складу вокзального комплексу входить 6 будівель вокзалу, дві посадкові платформи, шість пішохідних переходів через залізничні колії, котельня.
Загальна площа привокзальної території, походів, перону, посадкової платформи складає 8820 кв. м., корисна площа вокзальних приміщень 4205 кв. м.
Треба сказати, що новий залізничний палац успішно справляється зі своїми функціями. Кожного року його працівники обслуговують тисячі пасажирів. Так, якщо у 2009 році було відправлено у дальному сполученні 198524, а в приміському сполученні 54472, то у 2011 році відповідно 207528 і 80335 пасажирів, з них безкоштовно, практично половину – 40913. І що характерно – ніяких серйозних нарікань на працівників вокзалу за обслуговування з боку цієї маси користувачів залізницею немає.
Так воно ведеться зі самого початку існування станції Трускавець. «Трускавецька колія » завжди була під доброю опікою її працівників. На жаль, не можемо назвати тих керівників і працівників, які обслуговували приїжджих гостей курорту за часів Австрії, Польщі, Німеччини. Та не має жодних сумнівів у тому, що вони дуже ретельно ставилися до виконання своїх обов’язків, завжди підтримували належні чистоту і порядок, повсякчас дбали про якісне обслуговування пасажирів.
З такою ж віддачею працювали і керівники станції нашого часу – Антон Яворський, Зеновій Гук, Галина Гурба. Так, за часів пані Гурби, яка віддала станції Трускавець 15 років життя, вокзал було перекрито камуфльованою черепицею, перон викладено бруківкою, встановлено автономне опалення, зроблено ремонт технічних приміщень. З виходом у липні цього року на заслужений відпочинок, її справу успішно продовжує досвідчений залізничник Ірина Селіванчик. Пані Ірина, якій довелося уже працювати на керівних посадах, добре розуміє, що на її долю випала почесна і відповідальна справа – постійно дбати про належний технічний стан усього станційного комплексу, бездоганну роботу залізничного палацу, сумлінне, якісне обслуговування пасажирів. 
У цьому Ірина Ярославівна покладається на професійний досвід і вміння, добропорядність і чесність ветеранів станції Марію Веретка, Ярославу Бодлак, Ольгу Зубрицьку, Ольгу Смолу, Світлану Гаврик, Анжелу Веселу, Віктора Зубрицького та молоду генерацію залізничників – Марію Волошин, Вікторію Гурбу, Ольгу Артимович та всіх інших, хто причетний до праці на станції Трускавець і має нагоду відзначити у цьому дружному, злагодженому колективі цю пам`ятну дату.
Пані Ірина Ярославівна щиро вітає зі сторічним ювілеєм станції та з Днем залізничника усіх працівників, які зараз працюють і тих, які на заслуженому відпочинку, усіх трускавчан та гостей міста, які користуються послугами залізничного вокзалу і сподівається, що така подія не пройде повз уваги як керівництва залізниці, так і Трускавця.
Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень