Заробітчанська трагедія

„Іване, Іване, коханий Іване,

Та їду, бо треба, треба якось жить,

Та це ж не навіки… а ти не журися,

Любила, люблю я і буду любити

Тебе, моє серце, тебе, моє сонце,

Тебе лиш одного

І більше нікого

У цілому світі… Чекай…”

***

„Наталю, кохана! Прощай…

Та що я говорю – до зустрічі, мила…

Поїхала вже… А на згадку лишила

Мені поцілунок – як мед з полином.

Приходить до мене із нічкою й сном…

Нічого – подзвонить до мене, напише…”

***

Наталя дитину маленьку колише

В сеньйора й сеньйори,

А також бабусю стару доглядає,

І їсти готує, й сама прибирає

У цілім будинку,

Немає спочинку…

Ой ні, це неправда, бо є пів суботи,

Щоби відпочить від всієї роботи…

***

„Sono Italiano – Italiano vero” –

З пристрастю сеньйор співає

Та на свою служницю ласо поглядає.

Нехай собі сеньйор cantare,

Та він не проти і amare.

***

Пару лір у кишені, без роботи Наталія

У прекраснім краю, у проклятій Італії…

Світ не стоїть на Неаполі,

Можна шукати роботи в  іншому місці,

В іншому італійському місті…

***

Що тобі сниться, Іване? Не сумуй,

На сни погані не зважай,

Від неї вісточки чекай…

Тепер не дзвонила? Давно не дзвонила?

Значить, все в порядку,

Викинь з голови погану гадку.

***

„Заберіть мене звідси, або вбийте,

Я в божевільні, в тюрмі,

В нас кажуть на неї „бордель”,

Там, де панує псевдо-Лель,

Я не хочу жити, я рабиня,

Хоч для своїх клієнтів – богиня”.

***

„Наталю, Наталю! Не пишеш, не дзвониш,

нічого не знаю – ні де ти, ні як,

Ти може забула, чи іншого любиш,

А може тобі добре й так…

Я ж цього року їду в Іспанію

До пана на ранчо

Збирати помаранчі…

Бачу, що сам до себе говорю…

Хто мені зарадить у моєму горі?”

***

Вирвалася, втекла… „Я вільна!

Повертаюся додому,

Хоч без грошей великих, але додому!

Я Іванові признаюся у всьому,

Хай він мене осуджує чи милує,

Мене ж туди забрали силою…

Їду на Україну,

На свою рідну Україну,

Туди, де бистрая вода,

Де є калина і верба,

Де тихі води, ясні зорі,

Степи безкраї, неозорі,

Де синь Карпат у далині –

Все те, що снилося мені…”

***

„Його немає – в Іспанію поїхав,

та він неначе з глузду з’їхав,

Лише про тебе говорив,

І їсти, й пити не хотів,

За два тижні повернутися має…”

Тепер Наталя чекає…

***

***

З Іспанії приходить телеграма

До Іванової мами,

Що Іван (її єдина дитина)

В Іспанії загинув…

03.07.2001, В. К.

About admin