Згадаймо про нашого славного земляка Михайла Біласа

Сьогодні Народному художнику України Михайлові Біласу виповнилось би 95 років.

З енциклопедії українських митців: «Художник Білас Михайло Якимович народився 01 серпня 1924 року в селі Креховичі Рожнятівського району Івано-Франківської області. У 1959 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська Академія Мистецтв). У 1959—1973 роках — старший і головний художник-модельєр будинків моделей у Львові, Харкові, Києві. Народний художник України (1955), член Спілки художників України (1967), Михайло Білас – автор експозиції давнього періоду Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, побудованої у 1970-1972 роках. Митець постійно проживав і творив у місті Трускавець, де у 1992 році відкрито музей його творів. Помер Михайло Білас 25 січня 2016 року».

Продовжу тему про українського корифея ткацтва. Він створив верети, волохаті ліжники, був майстром різних видів ткацтва: килимарства, гобелену, міні-гобелену; є автором аплікацій, декоративних квітів, пастелей, вишитих сервет, доріжок, подушок. Текстильні роботи М.Біласа, як яскраві барви в палітрі українського художнього текстилю, демонструють бездоганний смак їх автора, досконале володіння кольором, високий професіоналізм, поєднання передового мистецького мислення і глибокої української народної традиції.

Творчість Михайла Біласа звернена до фольклорних мотивів, побуту, орнаментів, писанкарства, українських традицій. Через те має таку велику цінність.

Мало хто про це знає. Та 26 років тому, у 1993 році у Франції було організовано проект “Ліс тисячі поетів і митців” – посадити по 3 дерева від кожної держави світу. На околиці міста Весдена – центр Франції, на території площею 3,14 га лісничими Франції було посаджено 1200 іменних дубів від 400 держав: 1 – іменем держави, 2 – визначного поета, 3 – визначного митця.

У цьому лісі посаджено три українські дерева: 1- на честь України, 2 – Тараса Шевченка – геніального поета, 3 – Михайла Біласа – народного художника. І цей дуб імені Михайла Біласа росте та вже досить великий.

“Скільки треба мати сонця в душі, тепла в серці, і мудрості в руках, щоб виткати таке диво, таку радість, неповторність”, – написав поет Іван Драч. І це лише один з сотні тисяч відгуків шанувальників видатного митця.

А скільки було цікавих людей в житті Михайла Біласа та в його музеї!!! Неперевершеними витворами рук митця зачаровувались усі – від президентів до пересічного глядача… А от сам пан Михайло на похвали на свою адресу ніколи не зважав, адже ще так багато потрібно зробити…

І зробив, залишивши нам у спадок колекцію високого елітного мистецтва.

А ще залишилось багато його ідей та ескізів, які вже ніколи не втіляться у матеріалі. Та той неоціненний скарб – гобелени, килими, верети, аплікації, вишивки, декоративні квіти, пастелі, що є у державних та приватних музеях у всьому світі і в нашому трускавецькому музеї, стверджує про незнищенність високої української культури та мистецтва.

Білас живе у своїх роботах.

Приходьте до музею. Захоплюйтесь витворами аристократа гобелена. Гордіться, що він наш земляк!

Олена Білас-Березова, директор Художнього музею Михайла Біласа, м. Трускавець