Живіть без хвороб. Мислення та його розлади.

Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти й явити, доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Отже, мислення – це вищий пізнавальний процес.

Фізіологічна основа мислення – діяльність кори півкуль великого мозку, яка здійснюється у взаємодії сигнальних систем.

Розумова діяльність людини складається з таких операцій (функцій):

1) аналіз – процес поділу на складові частини того, що сприймається;

2) синтез – процес розумового з’єднання в одне ціле окремих частин;

3) порівняння – встановлення схожості і відмінності ознак та властивостей об’єктів;

4) узагальнення -виділення головного, загального з розрізнених частин;

5) абстракція – перехід від одиничного до загального;

6) конкретизація – перехід від загального до одиничного.

Форми мислення:

поняття – вищий рівень узагальнення;

судження – відображає логічні зв’язки між предметами і явищами;

“умовивід – висновок, зроблений з кількох суджень.

Види мислення (за змістом розв’язуваних проблем):

1) наочно-дійове – розв’язування задачі здійснюється за допомогою реального перетворення ситуації, випробування властивостей об’єктивів (властиво і вищим тваринам);

2) наочно-образне – пов’язане з конкретними образами, ситуаціями і змінами в них (характерне для дітей молодшого віку – 5-6 років);

3) словесно-логічне (абстрактне) – узагальнення мислення у формі понять і міркувань (формується на основі наочно-дійового наочно-образного мислення в процесі ігрової, навчальної. Трудової і громадської діяльності людини.

• Розлади мислення:
• 1) маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб’єкта неможливо переконати:
• манія впливу – хворі думають, що їх гіпнотизують і т.п.;
• манія величі – хворі вважають себе видатним громадським діячем, вченим, артистом і т.п.;
• нав’язливі ідеї гріховності, самозвинувачення – хворі вважають себе злочинцями і т.п.;
• нав’язливі ідеї самоприниження – хворі вважають, що вони не варті того, щоб до них ставились по-людськи і т.п.;
• нав’язливі ідеї матеріального руйнування – хворі вважають, що вони, їх рідні, їх діти, місто – все зруйновано і т.п.;
  
• іпохондричного характеру – хворі вважають, що в них рак шлунку, немає серця і т.п.;
  
• параноїдальна манія переслідування – хворим здається, що все оточення має до нього відношення; більшість людей є ворогами і хочуть їх отруїти чи вбити і т.п.;
• маячні ідеї метаморфози – зміни особистості.
• над цінні ідеї – патологічне перетворення природної реакції на реальні події; домінування у свідомості ідей, які не відповідають їх дійсному значенню, супроводжуються значною емоційною напругою і відсутністю критичного відношення до них.
• Нав’язливі думки – думки, уявлення. Згадування. Які виникають попри волю людини при повній критичності своїх суджень:
• нав’язливі стани, серед яких – фобії;
• – агорафобія – страх перед широким простором;
• – клаустрофобія – боязно закритих приміщень;
• і інші.
• 4) Паралогічне мислення – порушення здатності висловлювати правильні логічні судження.
• 5) Резонерство – безплідне мудрування  (міркування заради міркування).
• 6) Сповільнене мислення – хворі розмовляють і думають повільно.
• 7) В’язке мислення – хворі повторюють одні і ті самі думки.
• 8) Прискорене мислення – мовне збудження, вихор думок, що швидко змінюють одна одну; непослідовність думок; хворий не встигає закінчити оду фразу, а вже починає іншу.

За такими хворими дуже непросто доглядати. Хворі можуть неправильно розуміти або по своєму тлумачити поставленны до них питання. Їхні неадекватні вчинки і висловлювання викликають роздратованість оточення. Саме тому такі хворі потребують витримки і високого рівня співчуття. Найкраща форма поведінки для медичного працівника – доброзичливість.

Андрій Пристай

За матеріалами медичних видань

About admin