Мені боляче дивитись, що значна більшість не лише громадян, але й політиків та журналістів стали жертвою “язикової” маніпуляції Януковича, вбачаючи в ній основний злочин режиму, який затьмарює все інше. Хочу нагадати, що мовний закон був прийнятий узурпаторами, які після конституційного заколоту запустили маховик політичних репресій проти політичних опонентів, громадянських активістів та просто незгідних, які призначають на силові міністерства громадян РФ, які скасовують тендерне законодавство, щоб красти сотнями мільярдів не лише безкарно, але й безконтрольно, які скасували обмеження на приватизацію стратегічних об’єктів, привласнюють енергетику та підготували до здачі газотранспортну систему. Фактично демонтують українську державу.
Те, що на захист української суверенної держави виступає меньше людей, ніж на захист української мови, свідчить про те, що значна частина готова здати незалежність в обмін на повну культурну автономію.
Я є прибічником єдиної державної мови, проте питання української державності безперечно мене турбує більше.
Саме такий підхід дозволив їм через 100 років після завоювання незалежності усвідомити необхідність відновлення своєї мовної окремішності та розпочати вивчення та використання в публічній сфері, на сьогодні фактично мертвої, ірландської мови. Якби євреї не здобули державності в 1948 році – іврит також вивчали сьогодні лише філологи та раввини. В той же час є багато прикладів народів, які не пригнічувались жодним чином в культурному сенсі, проте не маючи своєї державності, добровільно розчинились в етносі метрополії.
Держава для нації є єдиними інструментом самовизначення. Не буде держави – не буде не лише мови, не буде України.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень