Два роки тому життя всієї країни було розділене на «до» і «після». Арешт Юлії Тимошенко послужив базою низки подій, які так чи інакше мають вплив на більшу частину людей.
Після вироку Кірєєва в усіх судах України «іменем Сім’ї» зазвучали такі ж вироки, що відправляють за грати невинних людей. Тюрми виявилися забиті підприємцями, бізнесменами і тими, хто мав нещастя прогнівити ставлеників Сім’ї і годуються біля підніжжя трону Господаря. У тих, хто зміг відкупитися, забрали все. Ті, хто чимось володів, або це вже втратив, або живе в стані перманентного очікування того моменту, коли це станеться. Звідкись, з надр генної пам’яті, повернувся липкий страх, що сковує волю і розум. Суди і влада, медицина та міліція стали представляти загрозу життю.
Рим, Капітолійський пагорб
Є гнусь і дрібніша. Ці найманці, за пару доларів строчать в коментах «Юлька-злодійка, нехай сидить» або за пару сотень баксів тискають статейки, приправляють цей нехитрий штамп нальотом інтелектуальності. Вони не ненавидять Тимошенко і, за великим рахунком, не мають до неї особистих претензій, на відміну від їхнього головного роботодавця. Як кажуть, «тільки бізнес, нічого особистого».Наймерзенніше, що в ці два роки країною стала правити гнусь. Гнусь, що перетворила страхи Януковича у вигідний для себе бізнес. Адже смішно ж говорити про те, що ці незліченні кірєєви, фролові, лутковські, кузьміни розділяють побоювання трясучись від страху перед Тимошенко Господаря. Просто вони навчилися конвертувати чужу мерзоту у власні матеріальні та кар’єрні блага. Нова квартира, підвищення по службі, зірочка на погонах, можливість безконтрольно грабувати скарбницю і безкарно віджимати чужий бізнес – це плата за рахунками того, що повинно іменуватися совістю і честю.
Для ініціаторів ув’язнення Юлії Тимошенко ці два роки обернулися фатальним поразкою. Світ тільки зміцнився в думці, що Юлія Володимирівна Тимошенко – знакова, важлива особистість на світовій арені, надає сильний вплив на глобальні політичні процеси і ніхто – ні серед друзів, ні серед ворогів, не може собі сьогодні дозволити не приймати цю політичну аксіому в розрахунок.
Юлю люблять мільйони людей, які потрапили під чарівність доброти, сили і мужності цієї видатної жінки. Люблять безоглядно, полум’яно – як люблять тільки близьких, дорогих людей.
Юлії Тимошенко співчувають. Її біль болем вдаряється в серцях мільйонів чоловіків і жінок.
Тимошенко ненавидять. Ненавидять за те, що її доля до моменту укладення у в’язницю за примхою узурпатора, складалася так, як їм би цього хотілося для себе. А у них – не вийшло, не вийшло, не склалося … Ненавидять ті, кому простіше і легше побачити в Тимошенко причину своєї важкої життя, своєї убогості, безпросвітності і приреченості, ніж визнати небажання і невміння піднятися над собою, боязнь пробудження людської гідності і відсутність волі до боротьби за себе. Для таких людей подібна ненависть необхідна, як повітря. Вони завжди когось ненавидять, тому що ця ненависть живить їх душу і допомагає жити далі.
Найбільш спритні і безпринципні, призвичаїлися до бажань Господаря, навчилися торгувати цією ненавистю оптом і в роздріб. Цих політиків, «громадських діячів» і літераторів ви всі добре знаєте.
Але політики, рівновеликі Юлії Тимошенко, зіставні з масштабом її особистості, в історію входять надовго і ніколи не з’являються випадково. Її ім’я, її доля нерозривно пов’язані з Україною.
Ці два довгих роки ув’язнення Юлії Тимошенко обернулися тюремним ув’язненням і для всієї країни. Укладанням та ганебної міжнародною ізоляцією.
Всі знакові політичні діячі, що формують світову політику і що роблять на політичні процеси вирішальний вплив – Обама, Меркель, Клінтон, Фюле, Путін, Медведєв, президенти і прем’єр-міністри європейських країн, світові моральні та духовні лідери, – кажучи про політичну розправу над Тимошенко, про її звільнення або про неї як про політика, завжди ставлять Тимошенко і Україну в один ряд, не відділяючи лідера опозиції від держави і народу України. Разом з тим практично неможливо знайти в політичних заявах керівників демократичних держав ототожнення Януковича з Україною, його ніколи не ставлять поруч. Весь світ відокремлює узурпатора влади, виплекану ним Сім’ю і злочинний режим Януковича від нашої країни і від нашого народу. Янукович – поза Україною, він чужорідне тіло, каллус, що виріс з історичного непорозуміння на тілі України, і міжнародні політики це явно і чітко демонструють в офіційних комюніке, заявах і програмних документах.
Янукович – поза Україною, а Тимошенко – невіддільна від неї.
«Передайте Юлі, що ми її любимо і підтримуємо», – ці слова я чула і чую від сотень людей. У Верховній Раді, від працівників апарату парламенту і КМУ. На вулицях, у лікарнях, в магазинах. У листах з США та Канади, Австралії та Німеччині. Юля про це знає, вона відчуває цю справжню любов і справжнє співчуття. Це робить її ще сильніше. Незмірно сильніше її жалюгідних тюремників. Адже зло буває деколи в руці, як знаряддя; пізнане або непізнане, воно не суперечачи, дозволяє відкласти себе в бік, якщо є воля на то.
Александра Кужель
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень