Нещодавно Дрогобич відвідав Ернст Льюдерман – представник Німецько-українського товариства «Райн Некар» (Мангайм, Німеччина), яке тісно співпрацює з українськими благодійними організаціями в гуманітарній сфері. Так сталося, що протягом 8 років пан Ернст співпрацює також з БФ «Карітас» СДЄ УГКЦ, надаючи посильну допомогу, і його візит тривав саме в цю організацію. Варто згадати, що пан Ернст має українське коріння, спілкується вільно українською і за фахом є істориком. Тож скориставшись нагодою, спілкуюся з ним про стан благодійності в Україні і загалом про проблеми України у міжнародному середовищі.
– Пане Ернст, що вас цього разу привело в Україну?
– Ми з дружиною вже на пенсії і весь позапрофесійний час намагаємося приділяти благодійності. Власне для цього ми створили Німецько-українське товариство, яке я очолюю. Моя дружина мені в цьому допомагає. Для прикладу, вона активно співпрацює з католицькими та жіночими організаціями в Німеччині. І фактично завдяки її зв’язкам вдалося свого часу назбирати кошти для підтримки реабілітаційного центру «Назарет», а сьогодні ми активно підтримуємо ще один проект «Карітасу» – притулок для бездомних «Наша хата». І, власне, ми приїхали подивитися на плоди своєї праці. Ви мабуть не знаєте, але ще три роки тому я організував волонтерів з Німеччини і сам брав посильну участь в межах своїх можливостей на будівельних роботах цього проекту.
– 8 років співпраці з «Карітасом» – чи відчувається прогрес?
– Ми сьогодні були на обході і я справді вражений і задоволений, що все-таки вдалося побудувати цей великий будинок для добрих справ. Я переконався на власні очі, що робота колективу «Карітасу» є надзвичайно плідною. Для нас, спонсорів у Німеччині, є важливо знати, що наші кошти раціонально використовуються. Ми отримуємо регулярні звіти і знаємо, на які потреби йде допомога.
– Окрім «Карітасу», які ще проекти підтримуєте в Україні?
– Уже понад 10 років займаємось організацією відпочинку чорнобильських дітей у Німеччині. І так триває рік за роком. За цей час налагодилося багато особистісних зв’язків між українськими і німецькими дітьми, що надзвичайно приємно.
– А що змінилося в Україні і які враження про Україну сьогодення?
– Досить складне питання. З одного боку щось все-таки рухається вперед. Пригадую, три роки тому дорога зі Львова до Дрогобича була взагалі ніякою, а сьогодні вона в досить пристойному стані. Проте з іншого боку як історик східноєвропейської історії і українознавець зі своїх спостережень можу констатувати, що Україна найбільше постраждала від світової економічної кризи у порівнянні з іншими країнами регіону. Та знову ж, вона найшвидше оговтується у порівнянні з країнами СНД. Свідченням того є запропонована Європейським Союзом угода про асоціацію. Але, на жаль, є ще і третя негативна сторона: уряд України має надзвичайно негативний імідж в Європейському Союзі через недотримання прав людини. Я з ними також одностайно і недвозначно згідний, оскільки не може бути інакшої позиції, якщо порушуються права людини. Європа наразі покладає останні надії на парламентські вибори зі сподіваннями змін на краще, і повернення до засад правової держави, яких, на думку європейських спостерігачів, немає. І незважаючи на економічні успіхи, такий стан справ може відкинути Україну до того рівня відносин, на якому перебуває Білорусь.
Розмовляв Ярослав Баран
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень