А таки сталося. З одного боку, нічого понад страшного, й важко постраждалих немає, й захід не було зірвано. А з іншого, випадок у неділю ввечері в Ірпіні свідчить про достатньо небезпечну тенденцію. І тому говорити про це необхідно. Коли добігав кінця останній концерт фестивалю «Гайдамака. UA» (ОРД розповідав про захід і про донос з вимогою його заборонити, донос нардепа-регіонала Колесніченка, вчинений тоді, коли захід іще не розпочався). на територію, де проходило свято, увірвалося близько двох десятків молодиків із палицями й бейсбольними бітами. Вони почали бешкетувати, вчинили бійку з охороною фестивалю, деяким охоронцям завдали травм, хотіли бити й учасників фестивалю, серед яких були дівчата, люди з дітьми. За словами очевидців, охоронцям вдалося запобігти побиттю людей на святі. А ось затримати нікого з учасників «рейду» не вийшло, молодики розбіглися поміж наметами, сценами, й – геть з парку, попід кущами.
Цікаво, що міліція в Ірпіні, у відділок якої терміново зателефонували організатори фестивалю, на виклик не зреагувала. Вже потім, коли було пред’явлено, так би мовити, травми охоронців, слідчий зняв покази. Але до кого звертати претензії? Ну, напали якісь незрозумілі особи, але ж їх…нема? І як їх шукати? І хто, скажемо чесно, буде?
Не знаю, як вам, шановні читачі-співрозмовники, але мені у події бачиться знайомий по останнім часам і дуже неприємний почерк. Пам»ятаєте, перед 9 травня у Харкові також «якісь невідомі» били й брутально викидали з мітингу ветеранів, які протестували проти вирубування парку, закладеного до 30-річча перемоги? А на місті цього парку мало розпочатися будівництво розкішного під»їду до гольф-клубу, і ось комусь (чи не панові Добкіну? Не звинувачую, бо не знаю. Й ніхто не знає) набридло чекати з грошовитою оборудкою, спостерігаючи за тим, як «обмылки» з орденськими планками розмазують сльози під деревами, які присвячені їхнім загиблим бойовим товаришам. І ще, якщо, скажімо, лізти в історію далі. Отакі «не ідентифіковані» нальоти на захід, який не подобається нинішній незаконній владі, не нагадують тим, хто трохи знає історію, кривавий бешкет «новонароджених» німецьких фашистів, поки влада в Німеччині ще не повністю почала належати їм, без назавжди придушених спроб спротиву, чи просто власної думки?
Добре. Подумаємо трохи пізніше, а наразі – до справи. Ось що розповів журналістові ОРД організатор фестивалю Олесь Доній.
Пане Олесю, три дні будь-якого свята просто неба – справа складна. Скажіть будь ласка, у якій атмосфері взагалі відбувався «Гайдамака.UA», чи не було якихось скандалів?
-Не було. Фестиваль оголошено зоною, вільною від алкоголю, й це, а також те, що на подібні забави збираються люди, які люблять хороші пісні, вірші, цікаві розмови, дає особливу атмосферу. Я б навіть сказав, сімейну. Наприклад, серед учасників бачив й вагітних жінок, й подружжя з дітьми. Все було спокійно аж до незрозумілої атаки на нас перед закриттям.
Охорону здійснювали учасники фестивалю, для підтримки загального порядку?
-
Ми скористалися послугами законної охоронної фірми. Звичайно, за масовим дійством спостерігали й міліціянти, і ось що дивно: коли на нас напали, їх чи чомусь не було, чи вони не втрутилися. На наш виклик Ірпінської міліції також не було реакції.
А може – це елементарно прийшли місцеві розбишака, які полюбляють «бити міськіх»?
– Ми провели власну «розвідку». Молодики з палицями, дуже спортивні, які були нападниками, за думкою досвідчених місцевих мешканців нічим неподібні до тутешнього гурту розбишак, які бувають у кожному місті. Це скидалося на «акцію» якогось спортивного клубу, який погоджується виконувати брудні завдання.
…Ось і вся історія. Напрошується висновок – наступ на країну відбувається, так би мовити, двома колонами. Офіційно нинішня незаконна влада чавить усе українське й просто демократичне. А таємно – використовує групи бойовиків, здатних декого назавжди відлякати від, скажімо, відвідання концертів української пісні, слухання українських віршів.
Я, звичайно, не знаю, коли саме вдасться усунути незаконну владу, і жити у демократичній країні, де правоохоронці виконують свої обов»язки, СБУ стоїть на сторожі конституційного ладу тощо. А жити, як би банально це не лунало, треба кожного дня. І чи не здається вам, що час подумати про загони самооборони? Чесних і врівноважених хлопців-спортсменів, які під керівництвом порядних тренерів у вільний час навчаться ОХОРОНЯТИ (не нападати, підкреслюю!) тих же стареньких, дівчат, дітей, вагітних жінок, які так чи інакше з»являтимуться на українських культурних імпрезах чи демократичних мітингах? А нападників, голомозих покидьків, професійно скручувати й передавати до рук правоохоронців, перед тим взявши докладне «інтерв’ю» перед відеоапаратурою? Хтось знервовано скаже: то що, громадянська війна? Ні у якому разі. Це законний самозахист, навіть без перевищення його. Саме таку трактовку зможе довести більш-менш освічений адвокат. Подумаємо про це? Порадимося на ОРД, згода?
Вікторія АНДРЄЄВА, “ОРД”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень