Сиджу у келії. Відписую листи, які переривають усілякого роду телефонні розмову. Вже не вечірню молитву не встигаєш. Починаються докори сумління, але оправдовуєш себе, що потрібно докінчити справу. І тут дзвінок. Здається звичайний, а став особливим дзвінком чи не усіх останніх місяців.
Отож, дзвонить один майор. Він опікується великою кількістю вояків. Протягом довшого часу щось йому було потрібно і, з допомогою жертводавців, старався забезпечувати їхні потреби. Думаю, знову щось потрібно.
А тут ні, мені заперло дух. Каже: “Отець Юстин, це майор Сидорін Віктор. Хочу привітати Вас з Новим Роком і подякувати Вам за все, що Ви для нас робили. Ми це дуже цінимо і дякуємо. Дуже вже хочемо Вас побачити.” Мене прошило немов струмом. Я зупинився. Перестав відписувати листи і подумав. Якщо у нас такі воїни, які не тільки ризикують своїм життям, але вміють дякувати – ми великий Народ і маємо велике Майбутнє!
Тому, заохочую усіх до слів подяки Богові за все і прохання за його провід у наступному році. Згодіться, що цей рік був надто важкий, але він, безумовно, розпочав відлік новітньої історії України. Мені особисто цей рік подарував багато друзів (навіть боюся усіх перечислювати, щоб ніхто не образився, а Фейсбук не викинув мене через брак місця у памяті)!
Дякую Богу!
Дякую усім Вам, дорогі воїни – Воїни світла і миру!
Дякую Вам, дорогі мої волонтери – Вам Бог повірив особливу місію, не знеохочуйтеся!
Дякую Вам, дорогі брати монахи, що мене терпите!
Дякую Вам, дорога родино, що пробачаєте мою неувагу до Вас!
Дякую Вам, усі мої друзі, які вмієте любити, прощати і підтримувати!
Яким буде майбутнє?
Таким, яким ми його збудуємо зараз!
З нами Бог!
Слава Україні!
Героям слава!
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень