Депутат Львівської обласної ради, голова Дрогобицької райспоживспілки Михайло Задорожний завжди знаходиться в центрі уваги засобів масової інформації. З одного боку, активна політична діяльність, з іншого – протистояння з головою Дрогобицької районної держадміністрації. Чого тут більше – щирого вболівання за справу чи звичайнісінького піару? Ми спробували в цьому розібратися.
– Пане Михайле, в мене складається таке враження, що у Вашому протистоянні з Михайлом Сендаком над вами двома стоїть Петро Димінський, який спостерігає за тим, хто виявиться сильнішим. В тім числі і в двобої за мандат народного депутата України.
– Наді мною ніхто не стоїть і не стояв. Я є людина достатньо самостійна. У всіх питаннях! Я завжди оцінюю сам себе. У мене ніколи не було політичних амбіцій. Перед тим, ніж я щось роблю, я аналізую, чи зможу я це зробити. Завжди оцінюю свої власні сили.
– Ви стали депутатом Львівської обласної ради. Чи відчуваєте Ви сили, щоби стати народним депутатом України?
– Ви знаєте, на сьогоднішній день не можна про це говорити, бо є декілька чинників. Немає закону. Це перше, найголовніше. Друге. Кажуть, що вибори будуть перенесені на 2015 рік. По-третє, не знати, які фігуранти будуть на цьому окрузі висуватися. Для того, щоб такі речі сьогодні говорити, що я буду балотуватися, треба бути популістом. Я не можу сьогодні сказати ні “так”, ні “ні”, щось підтвердити або спростувати. Треба дожити.
– Пане Михайле, Ви, мабуть, читаєте Інтернет, і особливо деякі дрогобицькі сайти. Будь-яка стаття, яка стосується Сендака чи Вас, чомусь рикошетом б’є по мені. В коментарях стверджують, що я пишу статті на замовлення і що Ви мені платите за це гроші. До речі, коли почнете платити?
– Ви у мене сьогодні вдруге в кабінеті. Перший раз були, коли декілька місяців тому я провів прес-конференцію. Скажіть, коли люди займаються чорним піаром, або поливають брудом, або когось шукають винним? Коли самі бездіяльні, або неспроможні, або меншовартісні. Іншої відповіді в мене немає.
– Там висуваються досить серйозні звинувачення, які просто не можна оминати. Наприклад, щодо райспоживспілки. В одній із останніх публікацій ішлося про те, що багато підприємств ліквідовано, що в оренду приміщення здаються за копійки, в тому числі в Дрогобичі, що багато людей звільнено. Як Ви на це реагуєте?
– Так, я читав це. Ці всі закиди, цей весь бруд ллються давно. Я можу вам сказати, що жодних порушень, зловживань нема. Так, у нас працювало багато людей. Але пройшла оптимізація, як у кожній структурі. Скажімо, було десять організацій і в кожній був величезний адмінапарат. Ці люди не були задіяні у виробництві, а просто споживали зароблене працівниками. Тому їм було запропоновано: або обираєте собі торгові об’єкти і працюєте, як усі, або… Тоді була криза з заробітною платою, багато поїхало працювати за кордон. Але структура на сьогоднішній день збереглася. За Радянської влади ми були монополістами. Не було іншої організації, яка би вела торгівлю, громадське харчування, займалася заготівлями, виробництвом і транспортом. А на сьогоднішній день у районі є понад 3 тисячі підприємців і 500 юридичних осіб. В Підбужі є понад 60 підприємців, в Меденичах – 50, в Уличному – понад 30. Раніше ми були одні, тепер маємо конкуренцію, і це добре.
– А як щодо оренди? Чому в селі орендна плата вища, ніж у Дрогобичі?
– Давайте розділимо це. Дрогобицька райспоживспілка є засновником 21 підприємства. Для них є оренда одна. А якщо людина приходить зі сторони і бере в оренду приміщення, ціни зовсім інші. Ось в чому суть. Всі гроші за оренду поступають в касу. Це все прозоро. Я вам скажу, що є такі населені пункти, об’єкти в яких я можу задурно віддати.
– І не беруть?
– Не беруть!
– Наприклад?
– Візьміть Перепростиню. Або Бистрицю Гірську. Я за якихось 50-100 гривень віддаю об’єкт в оренду. Мені важливо, щоб утримали приміщення, бо пропаде.
– Що Вас найбільше обурює, коли Ви про себе читаєте в Інтернеті?
– Неправда! Якщо статтю пише журналіст, робить аналіз, ставить своє прізвище – жодних проблем нема. А там же суцільні аноніми! Я теж можу про будь-кого написати, сказати, що він не знати який! Але в чому філософія журналістики? Якщо ти хочеш про когось написати, то треба висвітлити дві позиції. Назвіть мені газету, яка би висвітлювала дві позиції?
– Вас уже неодноразово переобирали на посаду керівника Дрогобицької райспоживспілки. Вас так люблять працівники?
– Запитайте у них. Мене вже не раз намагались усунути з підприємства, моя посада є виборна, мене переобирали вже разів десять, і за мною стоїть колектив. Кожний голова райдержадміністрації, який приходив до влади, хотів мене усунути. І вже нема тих голів, а я ще працюю. Декілька разів із обласної спілки хотіли мене усунути. Колектив встав за мене. Якщо я такий поганий, я думаю, що люди за мною не стояли б. Ось найбільше мене вражає той бруд, який на мене ллють. Невже можна купити всі силові структури міста, всі силові структури області, всю владу району, міста, області і Києва? Це ж абсурд! Можна купити одну людину, але коли на перевірку приходять 50 чоловік із силових структур, – невже можна всіх купити?
– Ви член фракції “Свободи” і вибиваєте кошти для Дрогобича і Дрогобицького району. “Свобода” має більшість в обласній раді. Тобто ви можете вибити кошти по-любому. А як бути іншим партіям? Вони ж не можуть вибити кошти для своїх районів і міст.
– Ні, це не так. Підходимо до всіх однаково. Наприклад, у Підбужі хочуть відремонтувати Будинок культури. 50 тисяч гривень буде з обласного бюджету на це і ще стільки ж грошей мають надати своїх. Ось щойно приїхав зі Львова, вирішили для Дрогобича по 90 тисяч гривень на дві дороги по вулицях Котляревського і Опришківській на капітальний ремонт.
– Ви голова комісії обласної ради. Тобто Ви повинні об’єктивно вболівати за всю область.
– Так і є. Один з депутатів обласної ради від “Сильної України”, представник Кам’янко-Бузького району зробив закид, що “Свобода” нерівномірно розподіляє кошти, дає лише своїм депутатам на райони. А я вам даю відповідь. За пропозицією “Свободи”, і я підтримав це, ми кожному району дали по 975 тисяч гривень. Незалежно від того, чи це Сокальський – найбільший, чи Турківський – найменший. Якщо брати від сплати податків і кількості автотранспорту, то найбільше мають отримати Стрийський і Пустомитівський райони. Стрийський район міг отримати 4 мільйони гривень, а отримав при розподілі 975 тисяч гривень. Не винувата Турка, скажімо, що там менше транспорту зареєстровано, бо пани живуть у Львові, а машини тримають у Пустомитах. Дрогобицький район, який я представляю, отримав стільки ж, скільки і Кам’янко-Бузький район, хоча я і голова комісії, – скажіть, який нерівномірний розподіл?
– Чи вважаєте Ви себе націоналістом, адже “Свобода” сповідує саме націоналістичну ідею?
– Кожний, хто народився і виріс на Західній Україні, є націоналістом.
– І Сендак?
– (Сміється). Я кажу, що кожний, хто тут виріс…
– … просто не може не бути націоналістом, так?
– Я вже сказав.
– Ви виграли одну гривню в Сендака за публікацію в “Галицькій зорі”. Є ще декілька статей, в яких він Вас звинувачує в якихось гріхах. Ви будете з ним далі судитись?
– Я вам скажу так. Я би не хотів це питання продовжувати, якщо чесно. Я не хочу витрачати енергію на “війну” з Сендаком, я її хочу скерувати на щось добре. Якщо на мене будуть нападати, будуть мене оббріхувати, я даватиму відсіч. Я не був ініціатором цього протистояння. Я не був людиною, яка би хотіла його змістити з посади голови Дрогобицької райдержадміністрації. Повторюю, я хочу скеровувати свою енергію на щось добре – і на цьому поставимо крапку.
– Чи віддав Сендак Вам одну гривню, яку програв у суді, і як Ви її використаєте?
– (Сміється). Ви ж написали у своїй газеті, що віддам її у музей “Дрогобиччина”.
– Але він її Вам ще не віддав?
– Знаєте, його гроші мене не цікавлять. Мене цікавило єдине: щоб у судовому порядку він доказав все, що говорив про мене. Він цього не зміг довести. Те, що я хотів, я отримав. Більше нічого не треба.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень