Коли до нас надійшла інформація, що в нашому місті наступною жертвою кадрових змін має стати директор Народного дому Трускавця Олена Соляник, ми спочатку не повірили. Та згадавши, що нещодавно відділ культури очолила п. Т. Татомир, все ж вирішили перевірити цю інформацію. Мало що… Виявилося – диму без вогню не буває. Пані Олена вже отримала догану від нової начальниці – першу за понад тридцять років роботи (працює із єдиним записом у трудовій книжці). За що? За прогули, відсутність на роботі в час … власної відпустки. Підстава – акт, складений Любов’ю Константиновою, директором музею історії міста.
Знаємо, що після цієї публікації знову скаженітимуть брудними та вульгарними пашквілями від “салямонів” та “перебийносів” “Джерела Трускавця”, але інакше не можемо. Як говорили католицькі єпископи в післявоєнній радянській Польщі – non possumus. Не можемо спокійно спостерігати за дикою вакханалією, нічим не обґрунтованими діями, спрямованими на тотальне вигнання з роботи трускавчан. В даному випадку – почесних трускавчан. Батько пані Олени Андрій Халак – в’язень сталінських таборів, десяток років відсидів за Україну. Сама вона пережила нелегкі часи, в тому числі і на роботі. З Народним домом у Трускавці завжди чомусь не везло, то віддали його під читальню, потім майно повернули церковній громаді, та прийшов час – дочекалися. В 2010 році нове приміщення Народного дому почало діяти. Не перелічуємо, завдяки кому, не вияснюємо, чому так пізно і саме тоді, бо в даному випадку до справи це стосунку не має.
Здавалося б, тепер пані Олені тільки працювати. Так ні, ніяк не дадуть доробити до пенсії 4 роки, бо, напевно, є кандидатури на її місце.
Нам не вдалося зустрітися з п. О. Соляник особисто, та навіть з короткої розмови по телефону стало зрозуміло, що їй явно шукають заміну – з ініціативи нового завідувача відділу культури.
– Я написала заяву на відпустку, мала ще три відгули, тож документацію занесла Тетяні Євгенівні. Вона сказала, що дуже зайнята, має багато “розгрібати”, тож я залишила свої папери на її столі і вона запевнила, що гляне згодом, бо зараз зайнята. Здавши табель, де було погоджено мою відпустку, я й не сподівалася, що отримаю догану. За що?
Очевидно, що пані Татомир завжди дуже зайнята, а тим більше на новій роботі. Їй є що “розгрібати”, коли навіть сміття нема часу винести – його в кабінеті фотографують чоловік нової пані завідувач та й бідкаються, в яких умовах їм доводиться працювати – без столів та стільців (традиційно все валять на попередника, в даному випадку – на попередницю). А оскільки все має бути по-новому, то й кадри треба поміняти – практика редактора місцевої газети з найбільшою плинністю кадрів дарма не пропала. Першою пані Татомир взяла на мушку Олену Андріївну – була б людина, а привід звільнити знайдеться. Доходів від Народного дому не буде, це ж не музеї, які інколи стають замість храмів культури храмами торгівлі культурою, тож можна буде і це поставити у вину Олені Андріївні – потреба економії коштів, оптимізації, заміни кадрів, які працювали при Грицаку тощо. Так що це може бути другий привід для звільнення після “прогулів”, за які сумлінна працівниця культури отримала догану. На нашу думку, єдине, що може не подобатися новій завідувачці у Олені Андріївні – її принципова позиція та патріотизм, а також любов до рідної нації, але таке формулювання навряд чи підійде до наказу.
Чи прийде на заміну пані Олені пані Леся Стецик чи хтось інший, нам невідомо. Та відомо одне – пані Татомир, донька лісничого із Старосамбірщини, мала б добре знати прислів’я “Нема гірше з хама (драба) пана”. І мала б робити все для того, щоб нікому не захотілося цю народну мудрість застосувати до неї. І варто вчитися на власних та чужих помилках, а кадрових помилок вона вже наробила достатньо, показуючи свої начальницькі якості на попередній роботі. Бути начальником не означає бути деспотом, а порядок не означає наругу над людьми та топтання їхньої гідності. Та, втім, це вже не наша справа, не будемо уподібнюватися тим, хто для нас ані приклад, ані авторитет.
А пані Олені Соляник ми б радили конкретно в цьому випадку звернутися безпосередньо до міського голови Руслана Козира, хоча це і суперечить принципам субординації. Та з кожного правила бувають винятки. Може він не знає, що витворяють його нові кадри? Бо краще йому втрутитися в цю ситуацію тепер, коли ще нема жодного конфлікту. Інакше у Трускавці відділ культури може перетворитися у відділ безкультур’я, а цього ну аж ніяк не хотілося б.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень