Не варто прогинатись під існуючий світ,
Хай краще він прогнеться під нас…
Ці рядки давньої пісні А. Макаревича згадались мені під час спроби Л. Грицака провести чергову сесію міської ради, яке мало відбутися 2 вересня.
Не треба думати, що ми всі – сіра біомаса, яка не здатна аналізувати, робити висновки, захищатись, іти на перекір. Спроба залучити до реєстрації та подальшого «керованого голосування» давно вивільнених депутатів потерпіла фіаско. Не вийшло зробити із людей затурканих ідіотів, які кожне слово мера слухають розкривши рота.
Виступи депутатів і від опозиції (таких було більшість) і від прихильників діючої влади наглядно можна було ідентифікувати, слідкуючи за поведінкою п. Грицака. Навіть той трускавчанин, який не розбирається хто за кого, дивлячись на сцену міг передбачити на користь кого буде наступна промова. Коли виступав представник опозиції, голова мера опускалась і падала на руки. Але варто було підійти до мікрофона прихильнику діючої влади – голова різко піднімалась.
Ось так, як той будячок на сонці, голова то падала, то піднімалась, демонструючи присутнім ставлення п. Грицака до того чи іншого депутата та його думки.
Цікаво було слухати виступ депутата Свіжинського. Болить душа у головного лікаря за те, що опалювальний сезон під загрозою зриву. Не можуть хворі люди бути у холодних палатах, злочинно не дати тепло у лікарню!!!
Так, згідна! Але чому ж тільки тепло?
Лікарня ніяк не може існувати без цілодобового постачання води. Хоча би холодної, не кажучи вже про гарячу. Але ж Ви, пане депутате, цю тему ніколи не піднімаєте, ця ж тема у мера не популярна. Хіба ж може п. Свіжинський в такий напружений час лити воду на млин опозиції.
Так хто, чи що турбує головного лікаря – хворі люди, чи імідж голови міста?
Гарний етюд був розіграний нашим мером, коли депутати опозиції натякнули про те, що будівля ЖЕКу, яку хочуть віддати в заставу під кредит за газ, з часом дістанеться чиїмось синам, тим, які поруч з будівлею ЖЕКу будують авто мийку.
Нащо міський голова з ніжністю і майже повними очима сліз обурився: «Це не мого сина. Це до мене звернулись хлопчики, друзі мого сина і я їм допоміг. Бо це ж добре, що є зараз діти, які хочуть не пити і гуляти, а займатись бізнесом!».
Напевно, тепер кожний хлопчик, який хоче займатись бізнесом може звернутись до п. Грицака і зразу ж отримати землю під мийку, стоянку, магазин і т.д. чи для цього, як мінімум, треба бути товаришем сина мера???
І ще. В залі були присутні «запрошені» мешканці Трускавця. Багатьох з них добре знаю. Під маркою обурених діями опозиції, на пленарне засідання сесії «запросили» працівників дошкільних закладів: логопедів, музичних керівників, психологів, завідувачів. Прикриваючи мера, вони весь свій робочий час провели зовсім не на робочому місці. У цей день дошкільнята, а це діти, мешканці Трускавця, залишились без музичних занять, без занять з логопедами, без психологічної допомоги. Усі фахівці з 10.00 до 13.00 створювали антураж стурбованому меру. А людина, яка повинна контролювати роботу дошкільних установ міста, депутат Лобик О. П., з радістю дивився на те, як його підлеглі грубо зривають навчально – виховний процес. Чи, може, з його подачі цей процес і порушився?
Ось такі нотатки зі зборів депутатів, як назвав цю акцію пан мер. Сумно і страшно, коли задумаєшся про те, хто нами керує, кого ми вибираємо і чиї інтереси вони захищають.
Хочеться писати звернення до громади. Ось тільки де взяти гелікоптер, щоб їх розкидати на голови замучених, обдурених, спаплюжених трускавчани.
Інна Іванівна Макух.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень