/До вісімдесятиліття Марії Поліщук/
Пані Марія у свої вісімдесят щаслива. Щаслива, бо має двох чудових, розумних дочок, дві внучки і двох козаків-правнуків, яким завжди безмежно рада.
А ще тому, що потрібна людям.
– Знаєш, Андрію, – каже вона, – як не дивно, але бува, у мене не має часу і то в моєму віці. То тому потрібна, то там запрошують. Ну, хоч розіпнись.
Щиро заздрю і цікавлюся, як то розуміти.
– Та просто. Союзянки чи рухівці кличуть на зустріч, і їм не відмовиш. А тут Богдан Виханський запрошує. Ти знаєш, автор книги про наше село (до речі, пані Марія брала безпосередню участь у випуску цієї книги – А.Г.). Не можу відмовити і сільському голові Ярославу Комару, у якого ювілей…
Із задоволенням виконує прохання отця Василя Полянка сказати слово вірянам з нагоди державного свята, організаторам урочистого заходу в сільському клубі. Любить пані Марія поспілкуватися з друзями-учителями чи колишніми своїми учнями, які хочуть ради-розради від своєї вчительки. Ну, а провести час зі своїми донечками, внучками-правнучками, які, буває, зроблять бабусі приємну несподіванку і без попередження завітають в її оселю, щоб відчути її ласку і тепло, це для неї справжнє свято.
– Словом, я одна, а виходить, потрібна багатьом, – сміючись, каже пані Марія.
Так, пані Марія потрібна багатьом і не відмовляє нікому. Її хочуть, її люблять, усюди вона бажаний, приємний і, що особливо важливо, – веселий і дотепний гість.
За словом в кишеню вона не лізе. Її мова жвава, чиста, сповнена бадьорості і ллється, немов джерельна вода. У ній немає ні грона зла чи облуди. Це завжди свіжа, завжди добра енергія, що наповнена розмаїттям української лексики, фразеології, приказок… Слухати її – одне задоволення. Разом з тим пані Марія має почуття міри, такту і скромності. Взяти б хоч такий факт. Якось далекий її родич, професор Каліфорнійського університету Емілій Грималяк, збираючись на Батьківщину, спитав її:
– Що тобі, доню, привезти?
А вона з властивим їй тактом і гумором відповіла:
– Подевко розуму і подевко здоров`я.
– О! І я би собі таке купив, та тут того не продають, – відповів він.
Скромнішу і мудрішу відповідь на добрий намір шановного професора годі придумати, бо й обтяжувати поважну людину зайвими турботами не хотіла, і відмовити було б негарно. А вийшло, як кажуть, що й вовки ситі, й кози цілі.
Пані Марія не мріє про статки, про багатство та розкіш. Її бажання прості, мудрі і скромні в усьому: і в домашньому побуті, і в одязі, і в їжі. З притаманним їй гумором вона розповідає, як була на одній поважній і людній гостині.
– Стіл був розмаїтий, смачний і ситний. Нормальні люди уже друге доїдають, за смакоти беруться, а я ще перше не подужаю. Знаєш, пора з таким дехвектом, як кажуть полтавчани, і до дантиста засвітитися.
Любить пані Марія над собою пожартувати, над своїми вчинками посміятися. Вміє дружелюбно, без долі глуму чи іронії тонко покепкувати над промахами чи помилками своїх друзів чи близьких. І ніхто за це на неї не гнівається, бо розуміє, що це щиро і правдиво.
Про свою життєву позицію вона стисло висловилася у своїй першій поетичній збірці “Моє кредо”:
Я волю люблю. Я боюсь нужди,
Обходжу прихильників лесті.
Ненавиджу рабство, але назавжди
Залишусь рабинею честі.
Та хвилиночку, скаже читач, мова йде про цікаву, добру, мудру людину, здібного вчителя, справжню патріотку. То хто вона?
Справді, ми захопилися розповіддю про чудові якості пані Марії, а про особистість опустили. А пані Марія Миколаївна Поліщук (Грималяк) перш за все це відверта і правдива, чуйна і чесна людина, живе у селі Бистриця, що на Дрогобиччині. Тут сьомого січня 1936 року вона народилася.
– Маленька Марійка прийшла на світ, – сказала місцева стара баба-повитуха породіллі. – Під покровом Матері Божої будеш, донечко. Щасти тобі, дитинко.
Минали роки. Чи сповнилися ці побажання? Так, пані Марія щаслива. Хоч у книзі її буття є сторінки мережені і сонячними серпанками, і золотими осінніми барвами, і лютневими віхолами. Дитиною втратила батька, який був ковалем від Бога, бо й коня підкував, і воза склепав, і вірші складав. Рано відійшов у вічність і чоловік, талановитий учитель історії, надійна опора і підмога сім’ї, Залишила цей світ її мама, яка була на всі руки майстринею: і чоботи могла зробити, і одяг пошити, і чудову мелодію на скрипці зіграти… У селі її звали Ковалихою, що передалося й пані Марії, бо й дотепер старші люди кажуть – Ковалишина Марійка. Згодом вона напише:
Я ніколи не забуду твої руки,
Красивішали від праці, а не скуки.
Знала як майстриню Тебе вся округа,
Й все, що вмію я, то є Твоя заслуга.
А сумні й похмурі дні втішали донечки, внуки і правнуки, улюблена праця вчителя української мови і літератури у Дорожівській середній школі, активна громадська і депутатська діяльність, поетична творчість, дружба з видатними діячами українського визвольного руху В`ячеславом Чорноволом та Атеною Пашко, через що в часи совітів вона і її чоловік Лев Поліщук постійно перебували під невсипним наглядом місцевих сексотів та кагебістів. Багато можна писати про пані Марію як про вірну дружину і добру маму; як про здібного, професійного вчителя і громадську активістку, щиру українську патріотку; як про творчу особистість… І в кожному випадку перед нами зринуть чудові картини, що гармонійно укладали б неповторний образ української галичанки, розумної, працелюбної, глибоковіруючої жінки – пані Марії Поліщук, яка живе, діє, творить під святим покровом Матері Божої.
Певно, ще задовго до дня ювілею пані Марія отримуватиме теплі вітання. Буде ціла в’язка гарних і приємних слів. У цю запашну в’язку добрих і теплих вітань вкладемо і ми своє скромне, але щире слово:
– Шановна пані Маріє, колись Ви хотіли від доброго професора невеличке подевко здоров`я і розуму. Слава Богу, розуму Вам не позичати, бо він у Вас ясний і світлий. То ж здоров`я бажаємо Вам, з ласки Божої, не маленьке подевко, а цілий куферок. А під покровом Божої Матері – щасливого Вам довголіття і багатого творчого ужинку. Знаємо, Ви над усе прагнете побачити рідну Батьківщину мирною, квітучою, заможною. Такою, щоб засіяне Вами правдиве і чесне слово зростало пишно і рясно, а зловорожа нога ніколи не топтала нашої прекрасної землі. Нехай сповняться Ваші заповітні мрії!
Андрій Говіщак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень