Чи можна прожити життя без любові? Любові щирої та справжньої, коли любиш, допомагаєш, піклуєшся та відчуваєш, що тебе також люблять і завжди, щоб не сталося, підтримають. Що ти комусь в цьому світі потрібен… Без любові, як без рук. А з нею – крила виростають…
Йдеться не про кохання, а про любов між людьми, між близькими та рідними, які живуть під одним дахом. Які знаходяться так близько одне біля одного, та спільної мови знайти не можуть. Наслідки цього – постійні непорозуміння, сварки, замкнутість та віддаленість, часом – жорстокість та тиранія. Таких сімей сьогодні – море. Вони живуть із цими проблемами та тримають їх в собі, боячись комусь признатись, що щось у них не так. Мовляв, що люди скажуть?..
І в таких сім’ях, оточене постійними сварками, виростає нове молоде покоління. Яким воно буде? Ми всі покладаємо на цих юнаків та юнок великі надії, вимагаємо інтелектуального розвитку, вихованості, правильних манер, поваги до себе, часом ставимось до них – як до створених нами проектів, які повинні виконати те, що від них вимагають. І часто-густо просто не враховуємо їхню думку, їхні духовні потреби.
Чому я це пишу? – подумаєте ви. Бо сьогодні це питання стало як ніколи актуальним. Про нього бояться говорити вголос, та мовчати далі не можна. Сьогодні практично кожна сім’я має проблеми з вихованням дитини, батьки часто зустрічаються з бунтарською поведінкою своїх чад, не дають собі ради з їхнім вихованням. Вони або безсило обирають позицію пасивного спостерігача, сподіваючись на те, що цей «перехідний вік» скоро мине. Або ж стають справжніми тиранами, б’ють та жорстоко карають своїх дітей, бажаючи «зламати» їх та зробити такими, якими хочуть бачити.
Звичайно питання виховання дитини є надто індивідуальним, щоб давати сім’ям однакові поради. Я напишу лише про те, до чого ведуть такі крайнощі виховання. І надмірна жорстокість, і байдужість у вихованні ведуть до жахливих наслідків. Нам, журналістам «Трускавець онлайн» вдалось на власні очі побачити ці результати в Трускавці.
Почалося все з того, що в одній із Трускавецьких шкіл помітили дещо незвичні та навіть шокуючі схильності дітей. Діти (як старшокласники, так і учні середніх класів) втягнуті в певні сатанинські секти, метою яких є поклоніння диявольській атрибутиці, віддаленість від повсякденного світу і бажання покінчити життя самогубством (принести жертву). Спочатку все це було лише чутками, однак перевіривши їх, ми переконались, що побоювання були недаремними.
Діти справді кинулись в сатанізм. Причому, це діти не лише з однієї школи. Це – проблема цілого міста. І в першу чергу – батьків та рідних. Прізвища дітей з етичних міркувань ми називати не будемо. Поки невідомо і те, хто агітує їх поклонитись сатані. Відомо лише, що роблять вони це – в приміщенні закинутої дитячої лікарні на вулиці Данилишиних.
Вдалось нам також зрозуміти і основні причини того, чому діти тікають з дому і що шукають тут. В батьків, які прочитають це та побачать наш сюжет з того місця, ймовірно похолоне в серці. Однак їм варто це знати, щоб хоч якось зрозуміти своїх дітей, почути їх та зрозуміти.
Стіни в приміщенні розмальовані сатанинськими знаками, фразами «сатана – прийди!», «смерть», «зло», пекло»… В одній із кімнат психологічно важко знаходитись. Там всі стіни розписані фразами «Я нікому не потрібен! Без мене буде краще!», «Мене ніхто не любить!», «Якщо я помру – ніхто за мною не заплаче!», «Мої батьки мене не люблять!» і багато інших. Там ит побачили багато віршів, чорних розмазаних малюнків, на підлозі теж валялись папірці з малюнками та віршами про смерть та самогубство. Одна зі стін була вкрита потьоками крові та надписами «Я порізав вени»…
Повну версію читайте на сайті Truskavets on-line
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень