Сорок років пройшло, а вони зібралися

А вони всіх і все пам’ятають та продовжують зустрічатися і дружити. В суботу, 15 червня, в першій школі на святковий урок-зустріч – 40 років випуску – зібралися випускники 10-Б класу 1973 року. Чесно кажучи, ці люди, вже поважні трускавчани, які 40 років тому закінчили школу, вразили фантастичною дружністю та красою стосунків, теплотою, які зберегли та пронесли через роки. Здавалося, така культура, повага, тактовність, навіть ніжність у стосунках між однокласниками була лише в старих радянських фільмах про школу. Пригадуєте «Доживемо до понеділка» з В’ячеславом Тихоновим та найвідомішу цитату з учнівського твору «Щастя – це коли тебе розуміють». Так от, 10-Б 1973 року випуску Трускавецької середньої школи №1 справді щасливий. Тому, що ці однокласники досі одне одного розуміють, попри розкиданість по світах та роботах, зайнятість з дітьми й онуками, живуть та спілкуються на одній хвилі, ласкаво називаючи одне одного наша Маруся, наша Даруся, наш Сашко…

Такий стержень, виховання, без сумніву, закладається в дитинстві батьками та першою вчителькою. Тож з вдячністю згадали першу вчительку тоді ще 1-Б – Валентину Дмитрівну Зубко, яка, на жаль, вже відійшла у вічність. Слава Богу живий і прекрасно виглядає класний керівник 5-Б тоді брюнет, а сьогодні сивочолий блондин Мирон Іванович Сенишин. І ось в актовому залі першої школи продзвенів символічний дзвінок, і класний керівник Мирон Іванович розпочав ностальгічний урок англійської мови з незмінної переклички. На урок-зустріч, так би мовити 40 років опісля, прийшли і шанобливо вставали, коли вчитель називав їх прізвище, Марія Пасемко, Леся Блажків, Дарія Дедик, Галина Войнова, Ірина Цюник, Віра Пилипів, Ігор Баб’як, Ігор Романишин, Степан Мороз, Олександр Кравець, Степан Пфайфер, Володимир Зубко, Ярослав Данило. Мирон Іванович подякував всім, що вони зібралися, що через роки залишаються такими дружними та організованими, та побажав задоволення від життя. Тому, що задоволення робить бідних людей багатими, а незадоволення робить багатих людей бідними.

Далі ностальгічний урок повела учениця Марія Пасемко, яка так і не розлучилася зі школою та стала вчителькою, а пізніше заступником директора Марією Михайлівною Попадинець. Та для однокласників Марія Михайлівна просто Маруся, яка з допомогою проектора та слайдів організувала друзям-однокласникам справжню подорож машиною часу…

В шостому класі класним керівником стала Ніна Никифорівна Петрова. Згадали, як вчилися, були кращими в неодмінному зборі металобрухту та макулатури. У випускників 1973 року на червень 2013 накопичилося 170 фотографій! Чи багато класів можуть похвалитися таким багатством, зустрічами не лише на 10, 15, 25, 30 років випуску, а й коли душа забажає чи Марта приїде з Росії, а Іра з Італії? А 10-Б попри високу культуру та толерантність, ніколи не був ханжею – вмів з задоволенням та розмахом не лише працювати, а й відпочивати. Зі старих фотографій бачимо посиденьки, так би мовити, «на хаті». В кого це в квартирі, випускники 1973 року намагаються згадати по килиму на стіні, та в ті часи килими, як відомо, були стандартні – або ялинки, або олені. Тож чути спогади-здогади та сміх. Згадали останній дзвоник в травні 1973 року. Волею долі Марія Пасемко зберегла і знову зачитала свій тодішній виступ цього дня. Звучить останній вальс, а хлопці не змінилися – такі ж обережно-пасивні – танцює лише сміливіший класний керівник Мирон Іванович…

Гра «Соняшник» – тягнеш жовтий пелюсток і відповідаєш на питання прості та глибоко філософські – трохи розрухала й хлопців. Ігор Романишин, переможець в номінації «дідусь», як дідусь п’яти онуків, згадав «сухий закон 1973 року» та попередні святкування в парку «під три сирка». Романтична Галина Войнова зізналася, що серед усіх років навчання найбільше запам’ятався 10 клас, коли всі були «дорослі та закохані».

Вчителів і однокласників, які не дожили до цього дня, пом’янули хвилиною мовчання. Зі свічками пізніше відвідали їх на кладовищі.

Не змогла приїхати на зустріч та передала відеовітання з Італії Ірина Зомбік. Відеопривіт з Санкт-Петербурга передала Марта Янковська.

Привітали цей дружній неповторний клас і вчителі: вчителька української мови та літератури Іванна Григорівна Янковська, вчитель трудового навчання Іван Федорович Томашівський, вчителька математики Ірина Юріївна Урбан та вчитель біології Ярослава Григорівна Найда.

Наговоритися, назгадуватися дві години офіційної частини було мало. Випускники слідом за Андрієм Матвійчуком заспівали «Друзі мої, друзі мої, нам треба зустрічатися частіше» та перейшли до неофіційної частини, тої, котра в ресторані і не для преси.