Це в мавпи, як відомо, була болісна проблема вибору: до розумних чи гарних себе віднести. Наша проблема, пов’язана зокрема з виборами місцевих органів влади, все спрощується, звужуючись і звужуючись. Та й взагалі, про вищезгадані вибори практично не чутно, самі подумайте, до зазначеного 31 жовтня залишилося днів, що хоч на пальцях власних кінцівок перераховуй, а що «виборчого» носиться в суспільному повітрі? Усе та ж типу «соціальна» реклама по більшості телеканалів, ніби, жили ми зле, та якщо проголосуємо за Партію регіонів на місцях, то опинимося в негаданому раю. І, зверніть увагу, більше ні одної політичної реклами на ТВ. Ви вже відвикли від такого інформаційного голоду? Ну-ну, у тоталітарних державах інакше не буває. Звикайте по швидше.
А якщо й знайдете винятково в Інтернеті яку-небудь пов’язану з виборами інформацію, так це ж – про якесь маленьке містечко, що нам до нього? Тільки на хвилиночку варто замислитися– з Василькових і Ясиноватих (підставте будь-яку іншу «не розкручену» географічну назву) складається Україна Тому й вважаю своїм обов’язком (вибачите за мимоволі високі слова) знаходити цей фактаж, зіставляти з деякими всеукраїнськими тенденціями, і пропонувати до обговорення шановним читачам-співрозмовникам. Так, і ще, у сьогоднішніх замітках торкнемося простого, як двері питання: є чи в пана Януковича совість, і якщо є, чому Янукович нею не користується.
Допіру в Ясиноватій на Донеччині за словами очевидців «бритоголові» невідомі хлопці зірвали конференцію міської організації партії «Сильна Україна» (мова йде про організацію Тігіпко, а він чи не служить янучарам? Але й він завадив…) Тут не вдалося висунути список кандидатів, кандидатів на міського голову. А у Василькові на Київщині взагалі відбулася бійка в приміщенні виборчої комісії. Хто переміг – зрозуміло з кінцевого результату. У місцевих виборах хотіли взяти участь представники 40 партій. Зареєстровано представників трьох. Строки реєстрації минули.
Ось, до речі, новина всеукраїнського масштабу. Голова комітету виборців України Олександр Черненко повідомив пресу, що на 9 жовтня в країні не зареєстрований жоден офіційний іноземний спостерігач. Воно звичайно, спостерігачі – не панацея, і вони аж ніяк не такі серйозні вихователі, здатні припинити бешкетування дисадівської малечі. І про метушню малечі до слова. В Україні перебувала делегація від передвиборної місії Конгресу ЄС із питань регіональних і місцевих виборів. Зустрічалися із представниками Кабміну. У нас знову, як і на останніх президентських виборах, все приводить у захоплення делегації ситої цивілізованої Європи? Я не дурний пророк, та й взагалі, не пророк. Але кажуть, десь в 30-х минулого століття тим же «ситим цивілізованим» пришестя в Німеччині до влади Гітлера здавалося трохи комічним, але зовсім прийнятним. І що потім?..
І про спостерігачів тривожиться не варто. У тім же Кабміні було сказано, що спостерігачі на місцеві вибори – це просто добра воля, широкий жест, а не обов’язкова умова. Та ось дуже вибори своєрідними виходять, ви не знаходите? А експерти усе частіше кажуть, що нинішня (як завжди додам від себе «незаконна») влада саме 31 жовтня намірилася відпрацювати сценарій українських виборів взагалі. Тобто виборів без вибору й з іншими порушеннями демократії.
А ось вже – новина зовсім всеукраїнська, яка, знаєте, якось проскочила непомітно, практично без обговорення крізь суспільну свідомість. Пан Янукович повідомив, що на його смак добре б повернуться до наполовину мажоритарної виборчої системи на всіх рівнях. Ще смачніше, воно звичайно, до повністю мажоритарного. А хто б сперечався? Мажоритарний округ легше купити простроченою гречкою, або, скажемо, кандидат тут – підприємець, у якого працюють буквально всі, або навпаки, загальновизнаний бандит саме цієї території. І сіпнися, тоді… Так ще якщо провадити вибори по партійних списках, потрібно мати хоч яку-небудь виразну ідеологію організації, і «світити» її. А з мажоритарника що візьмеш? Чи то два км. дороги заасфальтує (якщо й на це спроможеться), чи то — д-у-у-же гарним виборницям бальзаківського віку здасться, чи то, як говорилося трохи вище, всіх місцевих жителів так затисне, що мало не буде.
Словом, якщо складати «мозаїку» від свавілля з передвиборною кампанією на місцях, до своєрідних ідей владної партії регіоналів, виходить однозначна картинка. Нам дуже виразно пропонують швидку дорогу до диктатури. Вибори лише для пристойності перед світом, виборам без виборів. Однопартійному всевладдю. Хто пожив «під зорею совітської влади», ще не забув, як це здорово, і яких аспектів життя громадянина стосується (дружина скаржиться на чоловіка-зрадника у всесильний партком, студентів виключають із Вузу за видання рукописного літературного журналу – а раптом це зародок якоїсь партії?).
Але це поки – зовсім не про совість пана Януковича. Про даний орган, якщо дозволите, трохи пізніше. Поки – питання, більш важливе на порядку денному: що нам, громадянам, робити в реально сформованих подіях? Що ж, глянемо для повноти картини, що говорить лідер опозиції Юлія Тимошенко. Ось – цитата з ексклюзивного інтерв’ю «Дзеркалу тижня». «Український народ, українські еліти можуть сьогодні змовчати, можуть навіть іноді від страху й неминучості підіграти владі. І коли з’явиться перша можливість змінити владу, вони її змінять.» Кожна вирвана з рідного тексту цитата накульгує. І в згадуване інтерв’ю має досить різких, справедливих речей. Але й наведене вище – сказано теж? Давайте розберемо цитату «на кісточки». Відразу ж залишимо поза увагою це як би розуміння «можуть від страху підіграти». Що поробиш, ми дуже любимо прощати, Так, саме таких, хто «від страху». Навіть коли мова йде не про страх заглянути в націлене на тебе дуло, або реально втрати близької людини. А про острах розстатися з деякими преференціями, які може дати (не дати) той, хто при владі, хто б там не був.
Але от – інші «кісточки» цитати. Чому український народ, українські еліти «можуть сьогодні змовчати» перед обличчям всього що відбувається? Країну що, нежданно-негаданно завоював моторошний, озброєний, «закордонний ворог»? Ні, і помалу, але швидко придушувані закони поки ще діють. Навіщо, чорт забери, нам мовчати, якщо те що відбувається не подобається, здається небезпечною тенденцією. Ах, насправді подобається? Переодягайтеся, шановні леді й джентльмени з вищого політичного світла в що те простіше, і послухайте, хоч на базарі, хоч у тролейбусі, що громадяни говорять.
А як говорити рядовому громадянинові, запитаєте ви. І тоді – моє друге питання до
цитаті. «І коли з’явиться перша можливість змінити владу, вони (ми – авт.) її
змінять». Отож, коли ж з’явиться ця сама «перша можливість? Конституцію
неодноразово зневажали, і в результаті перевели на онучі. Ціни, починаючи від комунальних платежів, зашкалюють. Найближчі вибори (місцеві) збираються провести в морі порушень. Якщо чекати яких-небудь президентських або парламентських виборів (їх, як відомо, до речі намагаються відкласти, щоб аж……назавжди), то наступить момент, коли й від конкурентоспроможних галузей промисловості, і від найбільше
ласих земель України нічого не залишиться. И – від законів, більш-менш
демократичних. І тотальна пропаганда багатьом «промиє мозки» Усе буде набагато складніше.
Ось тут ще в цьому ж інтерв’ю «Дзеркалу тижня» сказано із приводу місцевих виборів:
«Ми відкрито звернулися до світового суспільства, не визнавати ці вибори чесними якщо правила їх проведення будуть без змін».
Відмінно! Я сама люблю, коли політична боротьба ведеться винятково в
цивілізованих рамках: подача позовів у суди, та ж апеляція до міжнародного співтовариства й т.п. Тільки ось на хвилиночку – виборча кампанія вже йде на повним ходом. Коли ж, засоромившись «міжнародного співтовариства» регіонали будуть змінювати правила гри? У ніч на 31 жовтня? Та й навіщо соромитися? Сказано ж, що спостерігання за місцевими виборами – не більш ніж жест доброї волі.
І мені здається, що тут переплутали наслідок і причину. Образно говорячи, око світу прикуто до України, і в невеликому французькому містечку помаранчеві шалиики йшли нарозхват після чого? Не після того, як «цивілізована Європа» ні з того, ні із цього стурбувалася становищем в Україні, а після того, як тижнями й місяцями стояв Майдан, зібраний не з «відрядних», а ось із цих звичайних громадян. І розходитися не збирався. І було зрозуміло, що щось із цим безпрецедентним явищем у центрі Європи прийдеться робити.
Ах, ця Андрєєва! Знову зве на барикади? Та у жодному разі, оскільки барикад немає. Просто, глянувши неупереджено, стає зрозуміло: у нас два шляхи. Або на ці самі барикади, або на фіг (вибачите), де ми вже й так практично знаходимося. От він, вибір, (а не «потішні» вибори.)
А сьогодні ми з вами, шановні читачі-співрозмовники, і так зайняті невеликою, але конкретною справою. Ви думаєте, статті про негідничків з нинішньої влади, так само як і коментарі відвідувачів форуму не лягають на «високі столи»? А я думаю, ще як. Ну, і рясна кількість різноманітних думок, що ж робити на наш громадянський погляд «опозиції» (пардон за лапки, але опозиція може бути до законної влади. (Наша нинішня влада нелегітимна. «Карфаген буде зруйнований»), що, не має ніякого значення, щоб зрозуміти правдиву «температуру» суспільства? Ну, і дріб’язки, які зовсім не дріб’язки. Пам’ятаєте, десь півроку назад я писала про необхідність організації «КОДів», невеликих, не потребуючих реєстрації організацій у селі або містечку, переклад абревіатури яких – «Комітет опору диктатурі»? Так є інформація, у багатьох місцях вони вже існують. А зовсім недавно згадувала на ОРД, як би добре обзавестися загонами самооборони, щоб ніякі невловимі спортивно-бритоголові надалі не нападали на мирні заходи, чи то де ветерани хочуть спацерувати в сквері під деревами, висадженими на честь загиблих побратимів, чи то молодь – послухати пісні й вірші на українській. Отож, цілий ряд тренерів (не на форумі. Навіщо?) виразив згоду безкоштовно тренувати хлопців з таких загонів (у тому числі, придивляючись, щоб не затесалися люди неврівноважені, агресивні).
Ну, і можливість поширення інформації (може бути, остання). Спасибі тим, хто на останні мої замітки, під ніками «Харків», «З Харкова» розповідав про атмосферу на місцевих виборах. Користайтеся з можливості й ви, добродії (звичайно, розуміючи, що пост – це не стаття, будьте лаконічними). Збирати й віддавати гласності інформацію про ці вибори, зараз це наша справа. Поки не додамо до цього іншого. Поговоримо й про те, що варто було б додати, правда? До зустрічі. Закінчуючи сьогоднішні замітки, більше прощатися з вами не буду. Тим більше, що є за мною боржок – обіцяла торкнутися теми совісті Януковича.
У телеефірі «України» цей пан заявив наступне: « коли починався рух «помаранчевих», і я почув гасла, з якими йшли люди в різних регіонах, мені все було по душі, усе було співзвучно». Отут я злегка ошарашилась, оскільки не з переказів знаю, як народився Майдан у Києві. Я, і сотні, тисячі простих громадян опинилися там ще в першу ніч, ну, ось я – коли завершився підрахунок на одній з дільниць, де була присутня як журналіст. Взагалі багато хто збиралися святкувати те, що вважали перемогою. Справа мирна й недовга. Але отут пішла інформація про «перемоги» Януковича. І багато хто, хто голосував, рахував як рядовий, відчули, що ТАКОГО обману ми ще не бачили. И – вирішили не іти. І подія – зовсім не в протистоянні осіб. І не «за Ющенко» стояв Майдан. А проти безпрецедентної спроби спотворити реальне волевиявлення громадян. А пан Янукович (ну, нехай він демонструє бра освіти, і взагалі, говорять, є картонною фігуркою в руках правдивих лялькарів), він же свою брехливу «перемогу» приймав, а Майдан саме таврував, він що, викреслив це зі своєї біографії? Або його душі саме було співзвучно , як на Майдані й майданах таврували його, ошуканця? Мазохіст, однак…
Але не дарма кажуть – думати корисно. Із цією деталлю саме повністю склалася наша передвиборна «мозаїка». Регіонали бояться втрати владу, хоч у сільраді. Виходить, що? Обіцяй кожному, що його душі завгодно (виконувати однаково не прийдеться). Росіяни, що вважають себе такими, і ображаються, що в іншій державі їх цивілізовано відносять до меншостей, хочуть свою мову де не попало – вали, обіцяй! З останнім же пасажем Януковича, напевно, ось що. Хтось із «високочолої» групи при персоні раптом подумав, скільки в нас людей з повагою й навіть ніжністю згадують про Майдан, так і цих потенційних виборців потрібно «облизати»…
Так за ким же вибір, призначений найближчим часом? Га? Слухаю вас, шановні читачі-співрозмовники.
Вікторія Андрєєва, «ОРД»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень