Місцеві вибори у Трускавці завершилися, перемогу здобув Андрій Кульчинський. До міської ради проходять 8 партій, кожна з яких заводить від 2 до 5 депутатів. Залишилося дочекатися офіційних рішень, процедур, оголошення результатів та легітимізувати новий депкорпус. Бо міський голова вже легітимний, він просто продовжує працювати і в наступній каденції.
Обурення, сльози, гнів, незадоволення, істерику та паніку тих, хто не пройшов, можна зрозуміти. Вклали коштів багато, а в деяких випадках навіть поставили на кін все. Все! І тут такий облом. Чому облом? Бо люди стали мудрішими і не ведуться на пам’ятники чи пофарбовані нашвидкуруч лавочки, не ведуться на палкі лозунги і на стоси макулатури. Люди побачили результат діяльності Андрія Кульчинського і оцінили. Крапка.
Тому стрясання повітря на сторінках чи групах у Фейсбуці, апелювання до совісті тих, хто не послухав окремих священиків чи не оцінив благодійність і турботу, не мають жодного значення. Жодного. Це все історія, це все минуле. Перегорнути сторінку і йти далі. Трускавець має розвиватися, рухатися вперед, а не сидіти на ріках Вавилонських і скиглити, ридати, рюмсати, захлинатися від горя, болю і образ, бо соціологія підвела. Якби була соціологія правдива і правильна, то не підвела б. А писана в одному кабінеті одною хитрою людиною задля власної вигоди – це не соціологія, а афера. Шкода, що деякі кандидати досі ведуться на аферистів, яких в їхньому житті було чимало. Граблі, одним словом.
По меру все. У нього зараз клопотів не менше, ніж до виборів, адже роботи – завались. Інтеграція сіл, немудра позиція окремих поки що керівників сіл, формування продуктивної ефективної та конструктивної депутатської більшості, промоція, інвестиції, міжнародна співпраця, водопостачання, коронавірус, спілкування, а ще лікування холодним душем тих, хто хоче і манни небесної, і перепелиць з неба з соусом ткемалі. Мова про апетити, звісно ж.
А що з депутатським корпусом? Скажу чесно – шкодую, що не пройшов «Національний Корпус». Такі люди як Надія Лисенко (Неффа), жінка-воїн, котра найбільше на цих виборах долучилася до викриття команди Кремля, вартують бути в депкорпусі. Саме завдяки їй «русская осень» у Трускавці не пройшла.
А ще шкода, що не пройшла «Самопоміч», бо такі люди як Олег Карпин дуже потрібні в раді. Шкода, що не пройшла «Варта».
Чи шкода вам, панове, «СіЧ»? Як же ж дехто з «СіЧ»і переживе, що секретарство ради пройде повз неї? Адже вся робота заочно вивчена, і перша сесія при голові Кі відрепетирована. Всьо пропало? Як кажуть маскалі, подєлом.
А якщо серйозно, то ситуація після цих виборів дещо гірша, ніж після виборів 2015 року. По-перше, представництво Трускавця в обласній раді зменшилося. Якщо раніше інтереси Трускавця представляли Олександр Чебаненко та Олексій Балицький, то тепер є хіба один – Святослав Стефанків. По-друге, не розмежовано повноваження міста, сіл, районних рад. В районній раді буде кілька ворожих до влади Трускавця осіб (як мінімум 3, вони представляють різні політичні сили), які замість допомагати – шкодитимуть Трускавцю. На це потрібно зважати. По-третє, інтеграція сіл потребуватиме чимало часу, і замість ефективного господарювання з перших днів листопада села приречені на «застій» як мінімум пів року. Чому? Бо поки що місто не може ні фінансувати видатки сіл, ні взяти на баланс певні заклади та установи. Для прикладу, школа та амбулаторія в Орові перебувають на балансі Сколівської районної ради, яка зараз припинила своє існування, бо Сколівський район ліквідовано шляхом приєднання до Стрийського. Бачите, як все складно? Тож через прокрастинацію на рівні держави можуть постраждати рядові вчителі, лікарі та інші працівники.
З 8 партій, які пройшли до влади у Трускавці, створити коаліцію теж непросто. І хоча депутатський корпус оновився на 50%, але тони задаватимуть «старі» депутати, бо навряд чи буде почутий «голос батьківщини». Та ці нюанси вирішуватимуться, партії притиратимуться, головне, що майбутнє курорту не поставлено під «удар». Кубик Рубика крутитиметься, складатиметься та перескладуватиметься, і це теж є показником демократії в Трускавці. Крокуватимемо всі разом, а хто не крокує в ногу, хай іде на … всі чотири сторони і здає мандат.
…Як вони сміли? Люди, кого ви понабирали? Жах! Ці та подібні дописи в соцмережах – тепер марна справа. Навряд чи результатом виборів задоволені всі партії (навіть ті, які пройшли). Одні розраховували на свого мера, інші на більшу кількість мандатів, ще інші на підтримку області. Але що є – то є, і з цим треба жити.
Треба рухатися далі, треба творити Великий Трускавець. Яким чином це реалізувати? А це вже питання до мера та депутатів. Бо відтепер за долю міста відповідатимуть цих 27 осіб, а за долю ОТГ – вони ж плюс 5 старост. Ну і сформований дещо пізніше виконком (умовно 18-20 осіб). Отже, поіменна відповідальність за долю Трускавецької ОТГ в найближчі 5 років лежить на пів сотні осіб. Не на одному Андрієві Кульчинському, ні! А ще й на Зоряні Домбровській, Ярославові Грицакові, Андрієві Кісакові, Галині Клепач, Романові Бучковичу, Дмитрові Данчишакові, Миронові Флюнтові, Анатолієві Стародубові, Тарасові Матоличу та ще на 40 з лишнім осіб, які становлять ВЛАДУ Трускавця. Ну й не слід позбавляти відповідальності обласного депутата та районних депутатів (Михайло Сащук, Олексій Балицький, Мирослава Грицак, Богдан Дудяк, Юлія Терещенко, Олег Карпин та інші).
Тож якщо протягом цих 5 років будь-хто з представників політичних сил, які пройшли на цих виборах у міську, районну чи обласну раду скаже, що в чомусь винна ВЛАДА, а не вони – бийте в писок. Бо вони і є влада. Не один мер, не лише виконком, а всі вони колегіально!!! І саме з них усіх, а не лише з одного міського голови, треба питати про результат.
Володимир Справедливий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень